23 червня 2025 р. Справа № 440/14544/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Головко А.Б.) від 13.02.2025 року по справі № 440/14544/23
за позовом ОСОБА_1
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава щодо невизнання права на постійне проживання та приватизацію житла, а також щодо відмови ОСОБА_1 та членам його сім'ї у підготовці та направленні до Полтавської міської ради документів з метою реалізації їх права на безоплатну приватизацію їх житла - квартири АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава підготувати та направити до Полтавської міської ради довідку щодо балансової вартості квартири; відомості про нерухоме державне майно - квартиру за формою АДРЕСА_2 ; копію технічного паспорту на квартиру; копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру; копію ордеру; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта щодо квартири АДРЕСА_1 та осіб, які в ній постійно проживають, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року по справі № 440/14544/23 позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у зв'язку з мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , про що свідчить довідка від 22.11.2023 № 594 про проходження військової служби. Позивач має понад 28 років вислуги на військовій службі. Вказує, що судом не враховано той факт, що житлове приміщення, яке було надано позивачу, упродовж 1997 - 2013 років мало статус кімнати у гуртожитку, а після реконструкції будівлі у 2013 році отримало статус квартири. Зміна статусу житла відбулася без волевиявлення та виселення позивача. Так, у 1997 році позивачу на підставі ордеру було надане житлове приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , якому у 2008 році присвоєно іншу поштову адресу - АДРЕСА_4 , позивача та членів його сім'ї відповідачем зареєстровано за вказаною адресою, про що свідчать наявні в матеріалах справи та копії паспортів позивача та членів його сім'ї. У подальшому у зв'язку з реконструкцією (переобладнанням) вказаного гуртожитку у житловий будинок відповідно до спеціального ордеру виданого відповідачем позивача та членів його сім'ї у 2014 році зареєстровано у цьому ж житловому приміщенні, але змінено його нумерацію на квартиру АДРЕСА_1 . Вказане підтверджено копіями паспортів позивача та його дружини, матеріалами його житлової справи, зокрема довідками про перевірку житлових умов та довідками про місце проживання та склад сім'ї, складеними відповідачем, що наявні в матеріалах справи. Таким чином вважає, що позивачем правомірно отримано житлове приміщення, та відмова відповідача у початку процедури приватизації пов'язана із зміною «статусу» житла, що не залежало від волі позивача. Зазначає, що позивач та його родина на сьогодні продовжують правомірно проживати у квартирі та підстав для їх виселення немає.
Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем, що учасниками справи не заперечується.
Згідно паспортних даних позивача та його дружини ОСОБА_2 , а також довідок про реєстрацію місця проживання особи адресою проживання ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 значиться АДРЕСА_5 /а.с. 9-15, 31-33/.
Позивач звернувся до КЕВ м. Полтава із заявою від 15.05.2023, в якій просив вжити заходів щодо підготовки та оформлення документів з метою реалізації права на безоплатну приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та членами його родини або ж передачі житла Міністерством оборони України територіальній громаді міста для його послідуючої приватизації в уповноваженому органі Полтавської міської ради, посилаючись на те, що відповідно до рішень житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та КЕВ м. Полтава ОСОБА_1 зі своєю сім'єю упродовж останніх п'ятнадцяти років проживає у житловому приміщенні АДРЕСА_1 , яке не є службовим, і наразі, ОСОБА_1 та члени його родини (дружина та дочка) не використали своє право на безкоштовну приватизацію державного житлового фонду, а тому мають право на приватизацію наявного житла /а.с. 16/.
Листом від 25.05.2023 № 542/983 КЕВ м. Полтава розглянуто звернення ОСОБА_1 та проінформовано останнього про те, що був направлений запит до військової частини НОМЕР_1 щодо підтвердження (або перевірки) факту наявності рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про надання квартири АДРЕСА_1 для постійного проживання офіцеру ОСОБА_1 та його членам сім'ї. 24.05.2023 (вх. № 1344) до КЕВ міста Полтава з військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь від 23.05.2023 № 601/1210 на запит та узагальнюючі зібрані відомості, згідно з якими фактів підтвердження законного отримання ОСОБА_1 та членами його родини квартири АДРЕСА_6 немає. Рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо надання квартири АДРЕСА_6 для постійного проживання офіцеру ОСОБА_1 та його членам сім'ї з виконанням статті 43 Житлового кодексу України в порядку черговості відсутнє. В загальній черзі квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 вони перебували в 2007 році під № 40, а в 2015 році - № 22. В КЕВ м. Полтава рішення щодо надання офіцеру ОСОБА_1 та членам його сім'ї квартири АДРЕСА_6 відсутнє. В рішеннях Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями за 2015 рік, які оформлені протоколами, розподіл квартири АДРЕСА_6 відсутній. Зареєстровані ОСОБА_1 із сім'єю були в кімнаті АДРЕСА_7 , якої зараз не існує. Згодом в гуртожитку по АДРЕСА_8 змінено статус на "житловий будинок". Оскільки не було виконано пункт 34 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями", а саме, рішення про надання зазначеного житлового приміщення ОСОБА_1 та його сім'ї відсутнє, тому не було підстав видавати їм ордер на жиле приміщення, в слід чого не має підстав заселятися їм в квартиру АДРЕСА_6 /а.с. 17-18/.
Вважаючи протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава щодо невизнання права на постійне проживання та приватизацію житла, а також щодо відмови ОСОБА_1 та членам його сім'ї у підготовці та направленні до Полтавської міської ради документів з метою реалізації їх права на безоплатну приватизацію їх житла - квартири АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач під час судового розгляду не довів наявності у нього права на приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII /далі - Закон № 2011-XII/ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з абз. 1, 3, 4 п. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Приписами ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року за № 2482-XII /далі - Закон № 2482-XII/ приватизація державного житлового фонду (далі приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2482-XII до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2482-XII визначено, що приватизація здійснюється, зокрема, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців визначено Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 /далі - Порядок № 1081/.
Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку № 1081 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), визначено Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року № 380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 року за № 1020/32472 /далі - Інструкція № 380/.
Відповідно до п. 2 розділу I Інструкції № 380 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок:
новозбудованого, вивільненого або придбаного житла;
надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця);
переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами).
Згідно з п. 3 розділу І Інструкції № 380 військовослужбовці та члени їх сімей (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали службове житло за попереднім місцем служби) забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що мають відповідати вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службових житлових приміщень військовослужбовці та члени їх сімей розміщуються у гуртожитках, сімейних гуртожитках, а неодружені військовослужбовці - у спеціально пристосованих казармах або військова частина орендує їм житло чи за їх бажанням виплачується грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення в порядку, визначеному законодавством.
Положеннями п. 4 розділу І Інструкції № 380 передбачено, що військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Порядок передання квартир (будинків) у власність громадян визначено розділом Х Інструкції № 380.
Відповідно до пунктів 1-6 розділу Х Інструкції № 380 підготовка, оформлення документів та передання у власність громадян квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах здійснюються уповноваженими на це органами приватизації, створеними при КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Передання квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), кімнату в комунальній квартирі, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Передання займаних квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.
Орган приватизації за потреби уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, кімнат у комунальних квартирах, оформлює відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах.
Передання квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Органи приватизації видають свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна проводять на спеціальних бланках, зразки та описи яких затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 22.04.2003 року № 39/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.04.2003 року за № 318/7639.
Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону № 2482-XII органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.
Так, ч. 2 ст. 2 Закону № 2482-XII передбачено, що не підлягають приватизації: квартири музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що приватизація державного житлового фонду спрямована на створення умов для задоволення потреб особи, в тому числі військовослужбовця, у житлі. Державою в особі уповноважених органів виконується обов'язок щодо забезпечення військовослужбовців житлом шляхом:
або 1) надання жилих приміщень для постійного проживання (за рахунок новозбудованого, вивільненого або придбаного житла чи переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами))
або 2) наданням за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
При цьому такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються військовослужбовцям один раз за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Тобто, факт надання жилого приміщення для постійного користування або грошової компенсації виключає можливість використання права на безоплатну приватизацію житла та навпаки: при використанні права на безоплатну приватизацію житла унеможливлюється отримання жилого приміщення у постійне користування або грошової компенсації за нього.
З матеріалів справи судом встановлено, що 20.01.1996 р. позивачем було подано рапорт Голові житлової комісії військової частини НОМЕР_1 з проханням поставити його на квартирний облік на покращення житлових умов при в/ч НОМЕР_1 з сім'єю, що складається з нього самого, дружини ОСОБА_2 , 1975 року народження, доньки ОСОБА_4 , 1996 року народження /а.с. 23/.
Згідно з випискою з протоколу № 1 виборної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 20.01.1996 р. ОСОБА_1 разом із родиною (сім'я 3 особи) поставлено на квартирний облік /а.с. 24/.
Відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 проживають постійно за адресою: АДРЕСА_4 та займають житлову площу 35,2 кв.м. однієї кімнати на 1 поверсі в будинку, що належить КЕВ м. Полтава (гуртожиток в/ч НОМЕР_1 ), в даному будинку з 1997 року /а.с. 26/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сім'ї позивача народилася донька ОСОБА_3 /а.с. 25/.
За змістом Списку військовослужбовців Полтавського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку станом на 01.01.2007 під № 172 в гарнізоні та № 40 у військовій частині в черзі значиться ОСОБА_1 з сім'єю /а.с. 21-22/.
Відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають постійно за адресою: АДРЕСА_4 та займають житлову площу 35,2 кв.м. однієї кімнати на 1 поверсі в будинку, що належить КЕВ м. Полтава (гуртожиток в/ч НОМЕР_1 ), в даному будинку з 2008 року /а.с. 27/.
У 2010 році комісією у складі підполковника ОСОБА_5 , майора ОСОБА_6 , капітана ОСОБА_7 перевірено житлові умови майора ОСОБА_1 та членів його сім'ї, що мешкають у АДРЕСА_4 , та встановлено, що сім'я ОСОБА_1 потребує поліпшення житлових умов та має право перебувати на квартирній черзі для отримання житла, про що складено довідку про перевірку житлових умов від липня 2010 року /а.с. 34/.
Згідно з витягом із списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в Полтавському гарнізоні станом на 01.07.2015 (по військовій частині), під № 22 в черзі значиться ОСОБА_1 з сім'єю /а.с. 19-20/.
За змістом листа Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від січня 2015 року у період 2007-2009 років за рішенням керівництва та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) військовослужбовцям Полтавського гарнізону було виділено вивільнені не житлові приміщення учбових аудиторій будівлі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 по АДРЕСА_8 для переобладнання власними силами для подальшого проживання.
У 2012 році будівлю № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 по АДРЕСА_8 було включено до Переліку житлових об'єктів, які передбачалось фінансувати у 2012 році за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 2101190 "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.03.2012 № 155, для реконструкції під житловий будинок.
Відповідно до Декларації від 27.06.2012 № ПТ 14312107436 вищезазначену будівлю по АДРЕСА_8 введено в експлуатацію як житловий будинок. Ремонтні роботи у зазначеній будівлі проводились без виселення мешканців, які після завершення робіт залишились у ній проживати.
Таким чином, з метою приведення до належного стану проживання військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби Полтавського гарнізону та створення фонду службового житла Міністерства оборони України, відповідно до пункту 1.8 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 10.01.2012 за №24/20337 (із змінами), Головне Квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України у листі просило Міністра оборони України підтримати клопотання посадових осіб щодо розподілу 27 квартир (№№ 2, 3, 5, 7, 8, 9, 10, 14, 16, 17, 22, 23, 28, 29, 30, 36, 39, 41, 43, 46, 47, 50, 53, 56, 57, 61, 62) у житловому будинку по АДРЕСА_8 під службові жилі приміщення, а решту 38 квартир розподілити для постійного проживання /а.с. 37/.
Згідно з довідкою КЕВ м. Полтави від 17.01.2017 № 6 ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 займають одну кімнату (кв. АДРЕСА_6 ) на 1 поверсі в будинку за адресою: АДРЕСА_8 /а.с. 28/.
Також, згідно з довідкою КЕВ м. Полтава від 02.11.2017 № 54 ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 займають одну кімнату (кв. АДРЕСА_6 ) на 1 поверсі в будинку за адресою: АДРЕСА_8 /а.с. 29/.
Відповідно до довідки про місце проживання та склад сім'ї від 27.11.2018 № 281 ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають і їх місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 , яка складається з однієї кімнати, розташованої на 1 поверсі 3-х поверхового будинку державної власності, що перебуває на балансі КЕВ м. Полтава /а.с. 30/.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2018 № 329 (по стройовій частині) під № 20 зараховано ОСОБА_1 та його сім'ю до Списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують першочергового поліпшення житлових умов /а.с. 36/.
В доводах апеляційної скарги позивач вказував, що у 1997 році йому на підставі ордеру було надане житлове приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , якому у 2008 році присвоєно іншу поштову адресу - АДРЕСА_4 , позивача та членів його сім'ї відповідачем зареєстровано за вказаною адресою, про що свідчать наявні в матеріалах справи та копії паспортів позивача та членів його сім'ї. Також посилається на те, що у подальшому, у зв'язку з реконструкцією (переобладнанням) вказаного гуртожитку у житловий будинок відповідно до спеціального ордеру виданого відповідачем позивача та членів його сім'ї у 2014 році зареєстровано у цьому ж житловому приміщенні, але змінено його нумерацію на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 р. витребувано у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава письмові пояснення про те, чи видавалися ОСОБА_1 ордери (у 1997 та у 2014 роках) на житлове приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , якому у 2008 році присвоєно іншу поштову адресу - АДРЕСА_4 та якому у зв'язку з реконструкцією (переобладнанням) вказаного гуртожитку у житловий будинок змінено його нумерацію на квартиру АДРЕСА_6 та надати до суду копії таких ордерів (за наявності).
Також цією ухвалою запропоновано ОСОБА_1 (в інтересах якого діє адвокат Бондарець Денис Іванович) надати письмові пояснення щодо того, чи видавалися ОСОБА_1 ордери (у 1997 та у 2014 роках) на житлове приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , якому у 2008 році присвоєно іншу поштову адресу - АДРЕСА_4 та якому у зв'язку з реконструкцією (переобладнанням) вказаного гуртожитку у житловий будинок змінено його нумерацію на квартиру АДРЕСА_6 та надати до суду копії таких ордерів (за наявності).
18.06.2025 р. від представника позивача до суду надійшли пояснення, в яких зазначив, що у 1997 році згідно вимог ст.ст. 128, 129 ЖК України спеціальний ордер видавався військовою частиною НОМЕР_1 , оскільки на той час будівля гуртожитку перебувала на балансі та в управлінні саме військової частини. Вказує, що ордер був зданий до квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 та його копія у позивача не залишилась, але на підставі цього ордеру позивач та члени його сім'ї були заселені та зареєстровані у житловому приміщенні у гуртожитку. Вказує, що у подальшому у 2007 році змінилась поштова адреса гуртожитку, а тому на підставі цього рішення було змінено місце реєстрації позивача та членів його сім'ї. У подальшому у 2012 році будівлю гуртожитку було передано на баланс КЕВ м. Полтава, у 2012-2013 роках проведено її реконструкцію та переобладнано у житловий будинок без виселення мешканців.
Також зазначає, що після цього, КЕВ м. Полтава у 2014 році було видано «спеціальний ордер» як на житло у військовому містечку для реєстрації позивача та членів його сім'ї у цьому ж житловому приміщенні як квартирі АДРЕСА_6 . Однак, оригінал чи копію указаного ордеру позивачу не надано, за повідомленням КЕВ м. Полтава цей ордер надано до відділу державної міграційної служби для проведення реєстрації місця проживання.
На підставі наведеного вказує, що незважаючи на відсутність копій ордерів, вважає що указані обставини підтверджуються наявними у позивача та приєднаними до матеріалів справи наступними доказами: паспортами позивача та членів його сім'ї з відмітками про реєстрацію його місця проживання у житлі спочатку як у гуртожитку, а потім у кімнаті гуртожитку; довідкам (випискам з домової книги про склад сім'ї та прописку) позивача видані відповідачем у 2009, 2010, 2017, 2018 роках; довідках про реєстрацію місця проживання позивача та членів його сім'ї від 30.10.2019 за адресою АДРЕСА_5 ; довідці про перевірку житлових умов від 2010 року.
Вважає, що вказані документи та факт 28 річного проживання доводять факт законності заселення та проживання позивача у житловому приміщенні на підставі належних документів.
19.06.2025 р. від КЕВ м. Полтава до суду надійшли пояснення, в яких відповідач вказує, що відповідно до наявної інформації ОСОБА_1 та члени його сім'ї були заселені 10.09.1997 до житлового приміщення гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , якому у 2008 році присвоєно іншу поштову адресу - АДРЕСА_4 , на підставі належних документів. Однак, на час їх заселення будівля гуртожитку перебувала на балансі військової частини НОМЕР_1 , а тому відповідно до вимог ст.ст. 128, 129 ЖК України спеціальний ордер на вселення мав надаватися військовою частиною НОМЕР_1 як адміністрацією установи, в управлінні якої перебував гуртожиток. У зв'язку з цим КЕВ м. Полтава не може надати відповідні документи.
Також зазначив, що в 2011 році без виселення військовослужбовців, була розпочата робота по реконструкції гуртожитку № 50/22 під житловий будинок та згодом, на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27.06.12 за № ПТ14312107436, гуртожитку № 50/22 змінено статус на "житловий будинок". Рішенням Міністра оборони України від 12.01.15 № 328/з був здійснений розподіл квартир будинку АДРЕСА_8 на службові та для постійного поживання - квартира АДРЕСА_9 ) зазначеним рішенням визнана для постійного проживання.
У зв'язку із цим військовослужбовцям, у яких житлові умови та норми відповідали законним підставам для отримання жилого приміщення в якому вони мешкали, документи були погоджені Протоколами засідань Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Комісія з контролю). Особам, у яких для отримання жилого приміщення була невідповідність вимогам нормативно-правових актів, було відмовлено в направлені документів на розгляд Комісії з контролю.
Щодо спеціального ордеру від 2014 року у зв'язку з реконструкцією (переобладнанням) та присвоєнням нової адреси житловому приміщенню, то КЕВ м. Полтава спеціальний ордер на кв. АДРЕСА_1 не видавався. Відповідно, у КЕВ м. Полтава відсутні: 1. Рішення житлової комісії військової частини щодо надання громадянину ОСОБА_1 та членам його сім'ї квартири АДРЕСА_6 ; 2. Рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщенням від 2015 року щодо розподілу кв. АДРЕСА_6 , що оформлюється протоколом.
Враховуючи вищезазначене відповідач вказує, що у КЕВ м. Полтава відсутні підстави для видачі ордеру на вселення ОСОБА_1 та членів його сім'ї до кв. 38 за адресою АДРЕСА_8 .
Дослідивши матеріали справи та враховуючи надані сторонами додаткові пояснення, колегія суддів дійшла до висновку, що в межах спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що із зазначених вище документів хоч і вбачається, що позивач та члени його родини зареєстровані та постійно проживають за адресою АДРЕСА_5 , однак ці документи самі по собі не підтверджують фактичної передачі зазначеної квартири у постійне користування позивача та членів його родини з дотриманням відповідної процедури та оформленням необхідних документів, як це передбачено пунктами 3-8 розділу VIІ Інструкції № 380. При цьому, в матеріалах справи також відсутні докази звернення позивача до суду про встановлення факту користування житлом на законних підставах.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року по справі № 440/14544/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко