12 червня 2025 р.Справа № 520/27716/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальтея італійський ресторан" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Ніколаєва О.В.) від 05.03.2025 року (повний текст складено 19.03.25 року) по справі № 520/27716/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальтея італійський ресторан"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ТОВ "Амальтея італійський ресторан", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.07.2024 № 00371670706.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої оформленні актом від 24.05.2024 № 23155/20-40-07-06-05/38280547. Відповідно до висновків вказаного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме - п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України при донарахуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 2023 рік. На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення від 03.07.2024 №0 0371670706, яким позивачу нараховано суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 37749050,00 грн та штрафні (фінансові) санкції 9437262,50 грн. На переконання позивача, висновки контролюючого органу викладені у акті перевірки щодо заниження суми податку на прибуток до сплати на суму 37749050,00 грн шляхом списання безнадійної дебіторської заборгованості на 2023 рік у сумі 209616217,55 грн є передчасними та необґрунтованими. Вказує, що списання у 2023 році дебіторської заборгованості за договорами позики, яка виникла по договорам залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення з ТОВ “Європейське ощадне товариство», договорам наданої фінансової допомоги з ТОВ “Бренд Мастер», ТОВ “Віракс», ТОВ “Газ Ком Трейд», ТОВ “Дарбіт», ТОВ “Лантанта Нью», ТОВ “Мічіган Фінанс», ТОВ “Надра 2020», ТОВ “Пальміра Волі», ТОВ “Пром Ресурс», ТОВ “Рейнхорн», ТОВ “Синбер», ТОВ “Фінансова компанія “Женева», ТОВ “Перший альтернативний музичний телеканал А1», ТОВ “Ф», ТОВ “УДК» у розмірі 209616217,55 грн не мало наслідком заниження показника у рядку 02 Декларації “Фінансовий результат до оподаткування». На думку позивача, відповідач не мав належних підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року по справі № 520/27716/24 позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що контролюючий орган під час проведення перевірки первинних документів у позивача не запитував, аналізу господарських операції не проводив, укладені позивачем фінансові договори не вивчав. Пославшись на відомості аналітичних рахунків бухгалтерського обліку, контролюючий орган не дослідив господарські операції та оформлені за результатом їх здійснення первинні документи, не провів розрахунків термінів початку, перебігу та закінчення строків позовної давності за укладеними позивачем господарськими договорами. Вказує, що у оскарженому податковому повідомленні-рішенні сума грошового зобов'язання не ґрунтується на обчислюваних даних та не піддається перевірці. Також зазначив, що суд першої інстанції визнав правомірним донарахування позивачу податку на прибуток підприємств за відсутності прибутку.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус юридичної особи, первинно зареєстровано Департаментом реєстрації Харківської міської ради 29.08.2012, номер запису № 14801020000053632, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру. Як платник податків позивач перебуває на обліку у Київській державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Харківській області.
Також судом встановлено, що фахівцями ГУ ДПС у Харківській області на підставі наказу від 15.04.2024 № 1613-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 03.05.2024 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 03.05.2024 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2024 № 23155/20-40-07-06-05/38280547.
Відповідно до акта перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI з урахуванням змін та доповнень, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід» 16 “Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248 зі змінами та доповненнями, у результаті чого занижено суму податку на прибуток до сплати на суму 38853944 грн за 2023 рік.
Позивач не погодився із висновками акта перевірки, та в порядку передбаченому приписами пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із запереченнями на акт перевірки.
Рішенням ГУ ДПС у Харківській області, оформленим листом вих. № 2242/ж12/20-40-07-06-11 від 02.07.2024, заперечення позивача задоволено частково, а саме - у частині збільшення доходів від ненарахованих відсотків по договорам про залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного його повернення у сумі 6239028,00 грн за 2023 рік. У іншій частині, заперечення позивача на акт перевірки - залишено без задоволення.
Керуючись висновками акта перевірки та на його підставі, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2024 № 00371670706 форми “ПС», яким позивачу нараховано суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 37749050,00 грн (тридцять сім мільйонів сімсот сорок дев'ять тисяч п'ятдесят гривень) та штрафні (фінансові) санкції 9437262,50 грн (дев'ять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч двісті шістдесят дві гривні 50 копійок).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач у адміністративному порядку звернувся до податкової центрального рівня - ДПС України, зі скаргою щодо податкового повідомлення-рішення від 03.07.2024 № 00371670706, але ДПС України за результатами розгляду скарги прийняло рішення, яким залишило скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із винесеним контролюючим органом податковим-повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.07.2024 № 00371670706.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
В силу приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Колегія суддів зазначає, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 р. у справі № 816/228/17 наголосила на тому, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Аналогічні правові позиції викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі № 160/12714/22 та від 28 березня 2024 року у справі № 620/1755/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Надаючи оцінку доводам апелянта про допущення порушення податковим органом процедури проведення перевірки, а саме щодо порушення: пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727; пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України та п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України; частину 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів зазначає наступне.
Так, апелянт наполягає на тому, що під час проведення перевірки первинних документів у позивача не запитував, аналізу господарських операції не проводив, укладені позивачем фінансові договори не вивчав. Вказує, що пославшись на відомості аналітичних рахунків бухгалтерського обліку, контролюючий орган не дослідив господарські операції та оформлені за результатом їх здійснення первинні документи, не провів розрахунків термінів початку, перебігу та закінчення строків позовної давності за укладеними позивачем господарськими договорами.
Згідно з п. 1-2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727), Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.
Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, а також платниками податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності).
Відповідно до п. 3-5 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Згідно з абз. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку № 727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.
З матеріалів справи судом встановлено, до акту перевірки від 24.05.2024 № 23155/20-40-07-06-05/38280547 податковим органом складалися також додатки (а.с. 109-135, т. 1), серед яких також міститься і додаток № 4, в якому наведений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки підприємства позивача, де в розділі «Податок на прибуток» відображено, що при проведенні перевірки досліджувалися договори, додаткові угоди та специфікації до договорів, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Щодо посилання апелянта на те, що контролюючим органом порушено вимоги підпункту 11 пункту 4 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, оскільки до податкового повідомлення-рішення не додано розрахунок податкового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно підпункту 11 пункту 4 розділу II Порядку № 1204, у податковому повідомленні-рішенні наводиться або додається до нього розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С») із зазначенням у ньому відповідної інформації, необхідної для їх визначення.
Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що в ньому зазначено, що підприємством позивача безпідставно включено до складу витрат суму безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 209616287 грн. за 2023 рік, чим порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України. У зв'язку з цим, спірним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на суму 37749050,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 9437262,50 грн. (25 % від 37749050,00 грн.), пеня - не нараховувалася.
Колегія суддів зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналіз приписів підпункту 11 пункту 4 розділу II Порядку № 1204 свідчить про те, що розрахунок податкового зобов'язання не є обов'язковим та може бути додатком до податкового повідомлення-рішення, а відтак відсутність такого розрахунку сама по собі не впливає на законність податкового повідомлення-рішення. Крім того, форма податкового повідомлення-рішення від 03.07.2024 № 00371670706 відповідає формі «Р» визначеній в додатку № 3 Порядку № 1204, фактично містить детальний розрахунок суми податкового зобов'язання , у зв'язку з чим, порушень норм чинного законодавства України при його складанні, які могли б слугувати безумовною підставою для скасування цього рішення, допущено не було.
На підставі наведеного вище, суд відхиляє доводи апелянта про допущення податковим органом процедурних порушень під час проведення перевірки на надіслання податкового повідомлення-рішення.
Що стосується суті виявлених порушень, які відображені в акті перевірки від 24.05.2024 № 23155/20-40-07-06-05/38280547, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку скаржника Ь питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 03.05.2024, з питані, правильності нарахування, обчислення сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 03.05.2024, за результатами якої складено акт від 24.05.2024 № 23155/20-40-07-06-05/38280547 (далі - акт перевірки).
Зведені дані щодо задекларованих скаржником та встановлених у процесі проведення перевірки сум податку за перевірений період наведено у додатках до акту перевірки, які є його невід'ємною частиною.
За результатами проведеної перевірки встановлено порушення скаржником, зокрема пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, П(С)БО 16 «Витрати», що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на суму 37749050,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято, зокрема податкове повідомлення-рішення від 03.07.2024 № 00371670706 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 37749050,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 9437262,50 грн.
В ході проведення перевірки ТОВ «Амальтея італійський ресторан» було надано бухгалтерський облік, у т.ч. оборотно-сальдову відомість загальну, оборотно-сальдову відомість по рахунку № 3771, № 373 за 2023 рік, відповідно до яких на початок періоду наявна дебіторська заборгованість у сумі 209616287,00 грн, а станом на 31.12.2023 така заборгованість відсутня.
Відповідно до даних бухгалтерського рахунку № 3771 та наданих первинних документів дебіторська заборгованість виникла по договорам залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення з ТОВ «Європейське ощадне товариство» (код ЄДОРПОУ 42667545) та по договорам наданої фінансової допомоги з ТОВ «Бренд Мастер» (код ЄДРПОУ 38160026), ТОВ «Віракс» (код ЄДРПОУ 37633907), ТОВ «Газ Ком Трейд» (код ЄДРПОУ 41931047), ТОВ «Дарбіт» (код ЄДРЙОУ 42821478), ТОВ «Мічіган Фінанс» (код ЄДРПОУ 43415473), ТОВ «Надра-2020» (код ЄДРПОУ 41042974), ТОВ «Пальміра Волт» (код ЄДРПСІУ 42606409), ТОВ .«Пром Ресурс» (код ЄДРПОУ 41999299), ТОВ «Рейнхорн» (код ЄДРПОУ 42510570), ТОВ «Синбер» (код ЄДРПОУ 42851649), ТОВ «Фінансова компанія «Женева» (код ЄДРПОУ 40888017), ТОВ «Перший альтернативний музичний телеканал А1» (код ЄДРПОУ 35195242), ТОВ «Ф» (код ЄДРПОУ 42244269), ТОВ «УДК» (код ЄДРПОУ 37310549).
Згідно даних бухгалтерського рахунку № 373 та наданих первинних документів, дебіторська заборгованість виникла із вказаними вище суб'єктами господарювання за залучення фінансових активів і зобов'язанням щодо наступного їх повернення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що перед ТОВ «Амальтея італійський ресторан» (виникла заборгованість за наступними договорами, укладеними з суб'єктами господарювання:
1) договорами укладеними між підприємством позивача та ТОВ «Європейське ощадне товариство» про залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення та сплати процентів (винагороди) за користування такими активами, саме договорами: № 01-02/22 від 02.02.2022 року кінцевий термін залучення фінансових активів 21.12.2022 року; № 01-04/21 від 01.04.2021 року - кінцевий термін залучення фінансових активів 31.12.2022 року; № 01-11/20 від 24.11.2020 року - кінцевий термін залучення фінансових активів 31.12.2022 року; № 01-11/21 від 03.11.2021 року - кінцевий термін залучення фінансових активів 31.12.2022; № 02/04/20 від 02.04.2020 року - кінцевий термін залучення фінансових активів 29.12.2022 року; № 02-07/20 від 02.07.2020 року - кінцевий термін залучення фінансових активів 30.12.2022 року; № 22-06/20 від 22.06.2020 року - кінцевий термін залучення фінансових активів 31.12.2022 року; № 23-04/20 від 23.04.2020 року - кінцевий термін залучення фінансових активів 29.12.2022 року; № 24-04/20 від 24.04.2020 року - кінцевий термін залучення фінансових, активів 29.12.2022 року; № 25-05/20 від 25.05.2020 року - - кінцевий термін залучення фінансових активів 29 12.2022 року; № 27-02/20 від 27.02.2020 року - кінцевий термін залучення фінансових активів 29.12.2022 року; № 28/02/20 від 28.02.2020 року - кінцевий термін залучення фінансових активів 29.12.2022 року;
2) договорами укладеними підприємством позивача з ТОВ «ВІРАКС» поворотної фінансової допомоги № ВФД-0- 09/19 від 09.09.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № ВФД-01-10/19 від 10.10.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № ВФД-02-09/19 від 11.09.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № ВФД-02-10/19 від 24.10.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 30.06.2020 року; № ВФД-03-09/19 від 20.09.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № ВФД-04-09/19 від 24.09.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 3112.2019 року;
3) договорами укладеними підприємством позивача з ТОВ «ГАЗ КОМ ТРЕЙД» поворотної фінансової допомоги № АІР/ГКТ-01-02/19 від 25.02.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № А1Р/ГКТ-01-03/19 від 13.03.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № АІР/ГКТ-02-02/19 віл 28.02.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № АІР/ГКТ-002-03/19 від 21.03.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № АІР/ГК'Г-03-03/19 під 22.03.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової, допомоги 31.12.2019 року; № АІР/ГКТ-04-03/19 від 25.03.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року;
4) договором укладеним підприємством позивача з ТОВ «ДАРБІТ» поворотної фінансової допомоги № А1Р/Д-01- 05/19 від 30.02.2019 року - кінцевий повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року;
5) договорами укладеними підприємством позивача з ТОВ «Мічіган Фінанс» поворотної фінансової допомоги № МФ/ФД-01-08/12 від 08.12.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.05.2021 року; № МФ/ФД-01-21/08 від 21.08.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2020 року;
6) договором укладеним підприємством позивача з ТОВ «НАДРА-2020» поворотної фінансової допомоги № МПД-01- 07/19 від 11.07.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року;
7) договором укладеними підприємством позивача з ТОВ «ПАЛЬМІРА ВОЛТ» поворотної фінансової допомоги № 11ФД-01-07/19 від 07.07.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року;
8) договорами укладеними підприємством позивача з ТОВ «ПРОМ РЕСУРС» позики № АІР-ПР-07-02/19 від 07.02.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № АІР-ПР-12-02/19 від 12.02.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № АІР-ПР-08-02/19 від 08.02.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року;
9) договорами укладеними підприємством позивача з ТОВ «РЕЙНХОРН» поворотної фінансової допомоги № АІР/ РХ-01-01/20 від 17.01.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2020 року; № А1Р/РХ-01-02/20 від 25.02.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2020 року; № АІР/РХ-01-03/20 від 12.03.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2020 року; № АІР/РХ-02-01/20 від 20.01.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2020 року; № А1Р/РХ-02-03/20 від 26.03.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2020 року;
10) договором укладеним підприємством позивача з ТОВ «СИНБЕР» поворотної фінансової допомоги № С/ФД-01- 04/08 від 04.08.2020 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2020 року;
11) договорами укладеними підприємством позивача з ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» договір відступлення права вимоги № 01/11-12 від 11.12.2019 р (договір позики № БВ-589/160718 від 16.07.2018 року) - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2018 року; договір відступлення права вимоги № 01/20-01 від 20.01.2020 р (договір позики № БВ-445/211117 від 21.11.2017 року) - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 30.12.2017 року;
12) договором відступлення права вимоги підприємству позивача за договором позики № БВ-667/081118, де боржником є ТОВ «Перший альтернативний музичний канал А1» 08.11.2018 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2018 року;
13) договорами укладеними підприємством позивача з ТОВ «УДК» поворотної фінансової допомоги № УДК/ФД -01-10/19 від 28.10.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 30.06.2020 року; № УДК/ФД-01-11/19 від 06.11.2019 року - кінцевий, термін повернення поворотної фінансової допомоги 30.06.2020 року;
14) договорами укладеними підприємством позивача з ТОВ «Ф» поворотної фінансової допомоги № АІР/Ф -01-04/09 від 01.04.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року; № АІР/Ф-02-04/09 від 04.04.2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року, № АІР/Ф-03-04/09 від 23.04,2019 року - кінцевий термін повернення поворотної фінансової допомоги 31.12.2019 року.
За висновками контролюючого органу, які викладені ним в акті перевірки, ТОВ «Амальтея італійський ресторан» безпідставно списано дебіторську заборгованість, яка не відповідає визначенню безнадійної та вважає, що дебіторська заборгованість, яка виникла, має кваліфікуватися як заборгованість по договорам безповоротної фінансової допомоги, які за своєю суттю є договорами дарування та повинні відповідати нотаріальній формі укладення таких договорів. Крім того, в акті перевірки міститься посилання на пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Надаючи оцінку таким висновкам податкового органу, колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 ПК України).
Приписами пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено, як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
За змістом пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Відповідно ст. 257 ЦК України (далі - ЦКУ) строк позовної давності визначено у 1095 днів.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.
Період дії карантину на всій території України (з урахуванням його продовження) тривав з 11.03.2020 р. по 30.06.2023 р.
Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Згідно з п. 4 П(С)БО 10, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 р. за № 725/4018 зі змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 10), встановлено, що поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Безнадійна дебіторська заборгованість визначається тоді, якщо існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Згідно з п. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансові активи - це, зокрема, грошові кошти та їх еквіваленти, контракти, які дозволяють отримати грошові кошти або інші фінансові активи від іншого підприємства.
З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Амальтея італійський ресторан» з 31.07.2023 року перебуває у стадії ліквідації. В подальшому, підприємством позивача подано ліквідаційну звітність, відповідно якої станом на 31.12.2023 року будь-яка заборгованість відсутня.
Наведене свідчить про те, що ТОВ «Амальтея італійський ресторан» безпідставно списано дебіторську заборгованість, яка не відповідає визначенню безнадійна, оскільки не відповідає жодному критерію п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, ст. 256 ЦК України, П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
Крім того, колегія суддів зазначає, що впевненість у непогашенні заборгованості є обґрунтованою за наявності інформації про ліквідацію боржника, визнання його банкрутом, або у випадку прощення боргу, або у випадку повернення виконавчого листа/наказу у зв'язку із неможливістю його виконання, або за наявності інших обставин, які свідчать про те, що боржник не має реальної можливості погасити борг. Документами, на підставі яких кредитор приймає рішення про визнання дебіторської заборгованості безнадійною можуть бути, наприклад, виписка/витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань із відомостями про ліквідацію боржника; повідомлення ліквідаційної комісії або рішення суду про відмову у задоволенні вимог зі стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства боржника; рішення державного виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника.
Згідно з п. 1. ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.
В межах спірних правовідносин судом встановлено, що ТОВ «Амальтея італійський ресторан» не зверталося до судових органів щодо стягнення заборгованості з боржників юридичної особи. Також, ТОВ «Амальтея італійський ресторан» не надано наказів інвентаризації дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання, актів списання дебіторської заборгованості та актів звірки заборгованостей, крім ТОВ «Європейське ощадне товариство», відповідно яких можна було б визначити заборгованість, по якій минув строк позовної давності, а також проведення претензійної роботи щодо стягнення заборгованості, у т.ч. звернення до суду у відповідності до вимог ст. 111 ЦК України. Крім того, за даними загальної оборотно-сальдової відомості на підприємстві у періоді з 01.01.2018 по 31.12.2023 по рахунках бухгалтерського обліку не формувався резерв сумнівних боргів та додаток РІ (податкові різниці) до декларації з податку на прибуток за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 підприємством не надавався.
Що стосується взаємовідносин ТОВ «Амальтея італійський ресторан» (Позикодавець) та ТОВ «УДК» (код ЄДРПОУ 37310549) (Позичальник), судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «УДК» (код ЄДРПОУ 37310549) укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) від 28.10.2019 № УДК/ФД-01-10/19, відповідно до якого Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику грошові кошти у розмірі 4000000 грн., без ПДВ у якості позики (поворотної фінансової допомоги), а Позичальник зобов'язується повернути зазначені кошти до закінчення терміну користування грошовими коштами. Термін користування Позичальником вказаними грошовими коштами встановлюється до 30 червня 2020 року. У разі порушення Позичальником терміну користування грошовими коштами, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості (неповернутих грошових коштів) за кожен день прострочення. Усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються положеннями законодавства України.
Також судом встановлено, що між ТОВ «Амальтея італійський ресторан» (Позикодавець) та ТОВ «УДК» (код ЄДРПОУ 37310549) (Позичальник) укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) від 06.11.2019 № УДК/ФД-01-11/19, відповідно до якого Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику грошові кошти у розмірі 1000000 грн., без ПДВ у якості позики (поворотної фінансової допомоги), Позичальник зобов'язується повернути зазначені кошти до закінчення терміну користування грошовими коштами. Термін користування Позичальником вказаними грошовими коштами встановлюється до 30 червня 2020 року. У разі порушення Позичальником терміну користування грошовими коштами, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості (неповернутих грошових коштів) за кожен день прострочення. Усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються положеннями законодавства України.
Відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунку № 3771, станом на 29.09.2023 року дебіторська заборгованість по договорам позики (поворотної фінансової допомоги) від 06.11.2019 № УДК/ФД-01-11/19 від 28.10.2019 № УДК/ФД-01-10/19 склала 4000000 та 1000000 грн. відповідно, станом на 30.11.2023 дебіторська заборгованість по зазначеним договорам - відсутня.
Відповідачем до суду були надані пояснення, згідно яких відносно ТОВ «УДК» (код ЄДРПОУ 37310549) встановлено наступне: історія зміни станів: 19.02.2021 рік - 4 «порушено провадження у справі про банкрутство»; 12.07.2021 рік - 16 «визнано банкрутом». Станом на 30.06.2020 року ТОВ «УДК» отримало дохід у сумі 2144659788 грн.
Таким чином, на момент строку користування грошовими коштами по договорам позики (поворотної фінансової допомоги) від 06.11.2019 № УДК/ФД-01-11/19 та від 28.10.2019 № УДК/ФД-01-10/19 - 30.06.2020, ТОВ «УДК» отримало дохід у сумі 2144659788 грн., але ТОВ «Амальтея італійський ресторан» під час проведення перевірки, в рамках заперечення та в рамках оскарження до ДПС України не надало жодного документу, яким було б підтверджено будь-які претензійні дії щодо стягнення боргу з ТОВ «УДК», у т.ч. звернень до суду або інших органів.
Крім того відповідно умов договорів, у разі порушення Позичальником терміну користування грошовими коштами, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості (неповернутих грошових коштів) за кожен день прострочення, проте ТОВ «Амальтея італійський ресторан» і стосовно цієї обставини доказів щодо вчинення дій по стягненню пені. Також позивачем не спростовано ту обставину, що станом на 12.07.2021 року у ТОВ «УДК» обліковувались об'єкти оподаткування у кількості 143 шт, зокрема: магазини, офіси, склади, кіоски, виробнича ділянка, тобто станом на момент визнання ТОВ «УДК» банкрутом, це підприємство мало активи для погашення своїх зобов'язань перед кредиторами, у т.ч. і перед підприємством позивача, але матеріали справи не містять доказів щодо стягнення заборгованості в межах процедури банкрутства, поданих ТОВ «Амальтея італійський ресторан».
Наведені вище обставини у сукупності свідчать про те, що в ході проведення перевірки відповідачем правомірно встановлено, що дебіторська заборгованість, яка виникла у ТОВ «Амальтея італійський ресторан» станом на 01.01.2023 та яка в подальшому була віднесена до складу інших операційних витрат не відповідає визначенню безнадійною, оскільки вона не відповідає жодному критерію згідно вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ст. 256 ЦКУ, П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
У зв'язку з цим, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 03.07.2024 № 00371670706, яким позивачу нараховано суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 37749050,00 грн та штрафні (фінансові) санкції 9437262,50 грн є правомірним.
Що стосується наданого позивачем до суду першої інстанції висновку судово-економічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до звернення ТОВ «Амальтея Італійський Ресторан» від 25.09.2024, на вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:
Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Амальтея Італійський Ресторан» (код ЄДРПОУ 38280547) тел. 0577667005» від 24.05.2024 № 23155/20-40- 07-06-05/38280547 з урахуванням Рішення ГУ ДПС у Харківській обл. від 02.07.2024 № 2242/ж12/20-40-07-06-11 щодо розгляду заперечення від 14.06.2024 на Акт перевірки від 24.05.2024 № 23155/20-40-07-06-05/38280547, відповідно до яких ТОВ «Амальтея Італійський Ресторан» обґрунтовано включило до складів доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, кредиторську заборгованість у розмірі 210 484 858,53 грн.?
Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Амальтея Італійський Ресторан» (код ЄДРПОУ 38280547) тел. 0577667005» від 24.05.2024 № 23155/20-40- 07-06-05/38280547 з урахуванням Рішення ГУ ДПС у Харківській обл. від 02.07.2024 № 2242/ж12/20-40-07-06-11 щодо розгляду заперечення від 14.06.2024 на Акт перевірки від 24.05.2024 № 23155/20-40-07-06-05/38280547, відповідно до яких встановлено завищення суми інших витрат у розмірі 209 616 287,00 грн., що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок списання дебіторської заборгованості в 2023 році?
Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Амальтея Італійський Ресторан» (код ЄДРПОУ 38280547) тел. 0577667005» від 24.05.2024 № 23155/20-40- 07-06-05/38280547 з урахуванням Рішення ГУ ДПС у Харківській обл. від 02.07.2024 № 2242/ж12/20-40-07-06-11 щодо розгляду заперечення від 14.06.2024 на Акт перевірки від 24.05.2024 № 23155/20-40-07-06-05/38280547 щодо заниження податку на прибуток на суму 38 853 944 грн. за 2023 рік?
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Також, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
За приписами ч. 1 ст. 104 КАС України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Колегія суддів, що предметом доказування у цій справі, зокрема, є правомірність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення.
Дослідивши зміст наданого позивачем висновку, колегія суддів зазначає, що сформульовані питання для експертного дослідження стосується сфери права, оскільки підтвердження документально та нормативно висновків акту перевірки встановлює суд за результатами розгляду справи. В свою чергу, позивачем фактично ставиться під сумнів правова складова висновків акту, що не віднесено до компетенції судово-економічної експертизи.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання, поставленні позивачем на вирішення експертизи, їх вирішення не потребувало спеціальних знань, такі відносяться до компетенції суду, а не судової експертизи, а тому судом обґрунтовано відхилено наданий позивачем висновок експерта.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальтея італійський ресторан" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі № 520/27716/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 23.06.2025 року