12 червня 2025 р.Справа № 520/31730/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Філіп Морісс Україна» на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Рубан В.В.) від 22.01.2025 року по справі № 520/31730/23
за позовом Приватного акціонерного товариства “Філіп Морісс Україна»
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відокремлений підрозділ ДПС України)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ПрАТ “Філіп Морісс Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відокремлений підрозділ ДПС України) № 345/35002301 від 03.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відокремлений підрозділ ДПС України) № 345/35002301 від 03.08.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до положень ПК України у редакції, чинній на дату вчинення нібито правопорушення, на позивача не покладено обов'язок подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції після того, як позивач уже був притягнений до відповідальності за неподання інформації про всі контрольовані операції у першому звіті.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року по справі № 520/31730/23 позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував абз. 5 п. 120.3 ст. 120 ПКУ (в редакції ПКУ, яка діяла на 07.01.2020 р., дату нібито правопорушення, про яке стверджує Відповідач) та положення п. 11 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, в якому вказується, що санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішення щодо застосування таких штрафних санкцій. Вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що редакція ПКУ, чинна на 07.01.2020 р., покладала на Позивача обов'язок подання уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік (далі - "звіт про КО") після сплати фінансових санкцій (за невключения частини операцій у вже поданий звіт).
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2019 році Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС провело документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій у 2014 році та з питань дотримання принципу "витягнутої руки" у 2015 році. За результатами цієї перевірки складено акт № 1/28-10-54-16-06/00383231 від 17.09 2019.
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податковою кодексу України (в редакції, чинній для 2015 року), п. 4 Розділу III. п. 2. п. 23 Розділу IV Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 р. за № 187/28317, в частині декларування не в повному обсязі інформації про контрольовані операції у звіті про контрольовані операції за 2015 рік на загальну суму 10684615 грн. (нерезидент “РМ PRODUCTS SA», Швейцарія).
На підставі цього акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.11.2019 № 0000015416, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до абз. 3 п. 120.3 ПК України.
Позивач сплатив суму штрафних (фінансових) санкцій, визначену у цьому податковому повідомленні-рішенні 06 грудня 2019 року у повному обсязі (граничний строк сплати штрафних (фінансових) санкцій 08 грудня 2019 року).
Після цього, позивач не подавав уточнюючого звіту про контрольовані операції.
Відповідачем на підставі наказу від 23.05.2023 № 86-П та відповідно до підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, абзацу третього п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10. розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI із змінами, внесеними Законом України від 03.11.2022 № 2719-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ "ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 00383231) з питань дотримання вимог податкового законодавства у зв'язку із неподанням уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2019 № 0000015416.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ "ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА" складено акт від 30.06.2023 № 367/35-00-23-01/00383231.
Перевіркою встановлено порушення ПРАТ "ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА" п. 16.1.3, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами і доповненнями), абз.6 п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI в редакції Закону України від 21.12.2016 № 2719-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (на дату вчинення порушення), абз. 5 п. 120.4 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI в редакції Закону України від 16.01.2020 № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (на дату документальної позапланової невиїзної перевірки) в частині неподання уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2019 року № 0000015416, прийнятого на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17.09.2019 № 1/28-10-54-16-06/00383231. За вчинення зазначеного правопорушення відповідальність передбачена абз. 6 п. 120.4 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями).
ПрАТ "ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА" не погодилось з результатами перевірки та відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України подало заперечення до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.07.2023 (вх. № 1761/6 від 24.07.2023). Відповідно до п.п. 86.7.1, 86.7.4 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України матеріали перевірки (акт перевірки, заперечення до акта перевірки) розглянуто постійною комісією Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великий платниками податків із розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок. За результатами розгляду матеріалів перевірки прийнято висновок № 52/0/82-23 від 31.07.2023 та надано (надіслано) письмову відповідь платнику податків листом № 1995/6/35-00-23-01-10 від 31.07.2023.
На підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень та відповідно до пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення за формою “ПС» №345/35002301 від 03.08.2023, згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції штрафи) у сумі 365400 грн.
Позивач подав скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення. За результатом розгляду скарги позивача, ДПС України залишила ППР без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погодившись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання уточнюючого звіту про контрольовані операції, а саме 1546860,00 грн. - за 1270 календарних дні неподання уточнюючого звіту (з 07.01.2020 по 30.06.2023), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлений законом на 01.01.2015 року - 1218 грн., але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, що склало - 365400 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України)
Також ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пп. 19-1.1.1, 19-1.1.46 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов'язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом;
Згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Положеннями пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з пп. 16.1.3, 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Відповідно до вимог п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пп. 39.2.1.1. пп. 39.2.1 пп. 39.2 ст. 39 ПК України (в редакції, що діяли на дату прийняття та вручення податкового повідомлення-рішення від 27.11.2019 № 0000015416, а також на дату граничного строку сплати відповідного штрафу), контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни;
Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами "а" - "в" цього підпункту, визнаються неконтрольованими;
ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з ним за відсутності критеріїв, визначених підпунктами "а"-"в" цього підпункту, визнаються неконтрольованими.
Відповідно до пп. 39.2.1.7. пп. 39.2.1 пп. 39.2 ст. 39 ПК України, господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Положеннями пп. 39.4.2. пп. 39.4 ст. 39 ПК України визначено, що платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.
У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:
новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період;
уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.
Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.3 та 120.4 статті 120 цього Кодексу.
Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції.
Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики.
Відповідно до п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції, що діяли на дату спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу - 07.01.2020) неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції;
1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;
3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
В подальшому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 № 466-IX, який вступив в дію з 22.05.2020, п. п. 120.3-120.4 ст. 120 ПК України викладено в такій редакції:
п. 120.3. Неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу -
тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції;
3 відсотків суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), визначеної підпунктами 39.4.7 та 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу;
1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній;
50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
п. 120.4. Невключення до поданого звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції та/або невключення до поданого звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній інформації відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу -
тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році;
1 відсотка суми доходу (виручки) учасника міжнародної групи компаній, інформація про якого в порушення вимог цього Кодексу не відображена у звіті в розрізі країн міжнародної групи компаній, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Неподання платником податків уточнюючого звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання уточнюючого звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року"
Вказана редакція п. п. 120.3.-120.4 ст. 120 ПК України є чинною та діяла станом на час проведення перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 11 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Відповідно до абз. 6 п. 120.4. ст. 120 ПК України (в редакції чинної на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій) визначено, що неподання платником податків уточнюючого звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом - тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання уточнюючого звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Як було правильно встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, у 2019 році Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС провело документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій у 2014 році та з питань дотримання принципу "витягнутої руки" у 2015 році. За результатами цієї перевірки складено акт № 1/28-10-54-16-06/00383231 від 17.09 2019.
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податковою кодексу України (в редакції, чинній для 2015 року), п. 4 Розділу III. п. 2. п. 23 Розділу IV Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 р. за № 187/28317, в частині декларування не в повному обсязі інформації про контрольовані операції у звіті про контрольовані операції за 2015 рік на загальну суму 10684615 грн. (нерезидент “РМ PRODUCTS SA», Швейцарія).
На підставі цього акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.11.2019 № 0000015416, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до абз. 3 п. 120.3 ПК України.
Позивач сплатив суму штрафних (фінансових) санкцій, визначену у цьому податковому повідомленні-рішенні 06 грудня 2019 року у повному обсязі (граничний строк сплати штрафних (фінансових) санкцій 08 грудня 2019 року).
В межах спірних правовідносин, податковий орган наполягає на тому, що оскільки на підставі отриманого акту перевірки від 17.09.2019 № 1/28-10-54-16-06/00383231 та узгодженого податкового повідомлення-рішення від 27.11.2019 № 0000015416 ПрАТ "ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА" виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції за 2015 рік інформація надана не в повному обсязі то відповідно до п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України (в редакції Закону України № 1797- VIII) платник мав подати уточнюючий звіт про контрольовані операції із зазначенням в ньому інформації про всі контрольовані операції.
Натомість, позивач вказує, що звіт про контрольовані операції та уточнюючий звіт про контрольовані операції - це за формою одна і та сама декларація, що на думку позивача свідчить про те, що відповідач намагається двічі притягнути його до відповідальності за невключения в одну й ту саму декларацію одних і тих самих контрольованих операцій. Також позивач вказує, що подання уточнюючого звіту про контрольовані операції має на меті забезпечення моніторингу трансфертного ціноутворення. Вважає, що у цій справі контролюючий орган вже отримав повну інформацію та здійснив моніторинг та перевірку всіх контрольованих операцій позивача (включаючи ті, що не були зазначені у звіті), а тому застосування штрафу є формальним і порушує принцип превалювання сутності над формою.
Надаючи оцінку цим доводам сторін, колегія суддів зазначає, що обов'язок платників щодо декларування всього обсягу контрольованих операцій в звіті визначений абз. 2, 3, 5 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в редакції Законів України від 21.12.2016 № 1797-VIII та від 07.12.2017 № 2245-VIII (які діяли на дату прийняття та вручення податкового повідомлення-рішення та на дату граничного строку сплати відповідного штрафу), якими визначено, що у звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.
При цьому, обов'язок платників подавати уточнюючий звіт передбачений абз. 3, 5 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в редакції Законів України від 21.12.2016 № 1797-VIII та від 07.12.2017 № 2245-VIII (діяли на дату прийняття та вручення податкового повідомлення-рішення та на дату граничного строку сплати відповідного штрафу), згідно якого разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати, зокрема, уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.
Аналогічні норми визначені і пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в редакції Закону України від 16.01.2020 № 466-IX (абз. 1, 2, 4 пп. 39.4.2.1 пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39).
Також суд зазначає, що вимоги пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України не визначають, яким саме чином платником податків повинно бути виявлено, зокрема, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, у зв'язку з чим доводи апелянта щодо виникнення права у платників податків на подання уточнюючого звіту лише за наслідками самостійного виявлення помилок/недоліків у раніше поданому звіті про контрольовані операції є помилковими.
Оскільки факт отримання платником податків акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штраф згідно п. 120.3 ст. 120 ПК України за неповноту декларування контрольованих операцій у звіті, свідчить про обізнаність такого платника про те, що у раніше поданому ним звіті про контрольовані операції міститься інформація не в повному обсязі або складена з помилками, такий платник не був позбавлений можливості реалізувати своє право щодо своєчасного подання у встановленому порядку уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік до моменту спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів) без притягнення до відповідальності, що позивачем зроблено не було.
Що стосується доводів апелянта про відсутність в ПК України норм, які б покладали обов'язок на платника податків подавати уточнюючий звіт після того, як платник податку був притягнений до відповідальності за недекларування деяких контрольованих операцій, колегія суддів зазначає, що такі твердження також є помилковими, оскільки абз. 6 п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції Закону України № 1797-VIII) встановлено відповідальність за неподання платником податків уточнюючого звіту після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, зокрема, за невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції. Подання уточнюючого звіту здійснюється не під час проведення документальної перевірки, а після її завершення.
Крім того, згідно абз. 5 п. 120.3 ст. 120 ПК України, сплата таких фінансових санкцій (штрафів) (штрафні санкції, що визначені абз. 1, 2, 3, 4 зазначеної норми, зокрема за не включення до звіту інформації про всі контрольовані операції) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Наведене свідчить про те, що сплачуючи фінансові санкції за податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2019 р. № 0000015416, яким до ПрАТ "Філіп Морріс Україна" застосовано фінансову санкцію за не включення до звіту інформації про всі контрольовані операції, у цього платника виник і обов'язок щодо подання уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік згідно вимог абз. 5 п. 120.3 ст. 120 ПК України.
Щодо доводів апелянта про те, що він не може бути притягнутий до відповідальності за абз. 6 п. 120.3 ПК України у редакції на дату вчинення правопорушення, колегія суддів зазначає, що відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4 п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції на момент вчинення правопорушення) передбачено склад правопорушення та відповідальність як за неподання звіту про контрольовані операції, так і за невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що вони встановлюють такі правопорушення як «неподання платником податків уточнюючого звіту» та «невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції (незадекларовані контрольовані операції)».
Приписами абз. 5 п. 120.3 ст. 120 ПК України законодавцем визначено, що сплата таких фінансових санкцій (штрафів) (слід розуміти, передбачених абз. 2, 3, 4 п. 120.3 ст. 120 ПК України) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Тобто, сплата всіх фінансових санкцій (штрафів), що передбачені абзацами 2, 3, 4 п. 120.3 ст. 120 ПК України (штрафні санкції, як за неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення, штрафні санкції за невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Згідно з абз. 6 п. 120.3 ст. 120 ПК України законодавець визначає обов'язок щодо подання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом (тобто, штрафів за неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення, та штрафів за невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції).
Відповідно до абз. 7 п. 120.3 ст. 120 ПК України встановлений рівень відповідальності за не виконання вимог абзацу 6 зазначеного пункту у вигляді накладення штрафу.
Тобто, відповідно до абз. 6, 7 п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) передбачено склад правопорушення та відповідальність як за неподання звіту про контрольовані операції, так і за неподання уточнюючого звіту після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), яким платника податків притягнуто до відповідальності за невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції на дату вчинення правопорушення) законодавцем передбачено окремі податкові правопорушення, зокрема такі як: 1) невиконання вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України щодо подання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення; 2) повноти декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції у визначений строк; 3) невиконання вимог п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України щодо подання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом.
На момент застосування до ПрАТ "Філіп Морріс Україна" штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 27.11.2019 № 0000015416 та настання граничного строку сплати штрафу, Податковим кодексом України був передбачений склад порушення відносно неподання платником податків уточнюючого звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого п. 120.3 ст. 120 ПК України.
Наведене свідчить про те, що якщо раніше платника податків було притягнено до відповідальності за невключення до звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції (за всі незадекларовані контрольовані операції), то відповідно до абз. 6, 7 п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції Закону України № 1797-VIII) передбачена відповідальність за неподання уточнюючого звіту після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом.
Оскільки термін 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, в який позивач повинен був подати уточнюючий звіт сплив 07.01.2020 р., але платником уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік згідно вимог абз. 5 п. 120.3 ст. 120 ПК України подано не було, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання уточнюючого звіту про контрольовані операції, а саме 1546860,00 грн. - за 1270 календарних дні неподання уточнюючого звіту (з 07.01.2020 по 30.06.2023), з урахуванням розміру прожиткового мінімум для працездатної особи, встановлений законом на 01.01.2015 року - 1218 грн., але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, що склало - 365400 грн.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Філіп Морісс Україна» залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року по справі № 520/31730/23 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 23.06.2025 року