Справа № 560/9713/25
23 червня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 02.03.2023 по 06.12.2024 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.
2. Зобов'язати військову частину військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 02.03.2023 по 30.12.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
3. Зобов'язати військову частину військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2024 по 06.12.2024, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024.
Ухвалою суду від 10.06.2025 суд позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач 18.06.2025 подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказує, що предметом розгляду даної справи є порушення законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного позивачу при звільненні зі служби грошового забезпечення (заробітної плати), у зв'язку з цим згідно Закону України "Про оплату праці" обов'язок письмового повідомлення про нараховане та виплачене грошове забезпечення (заробітну плату) з розшифровкою по видах із зазначенням конкретних сум, покладається безпосередньо на роботодавця.
Позивач зазначає, що відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення відповідач йому не надавав, тому строк звернення до суду не пропущено.
Дослідивши подані заяву та клопотання, суд зазначає наступне.
У поданому позові позивач оскаржує дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення в періоди з 02.03.2023 по 16.12.2024, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно зі статтею 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, є загальним законом, який не містить норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Водночас, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, оскільки, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
При цьому, 19.07.2022 набрав чинності Закон України №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким викладено в новій редакції норму статті 233 КЗпП України, а саме: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, з 19.07.2022 законодавцем передбачено тримісячний строк для звернення працівника до суду з позовом про виплату заробітної плати.
Разом з тим, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином з 01.07.2023 строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати (грошового забезпечення) регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №280/6779/22.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений з військової служби 06.12.2024 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 №351.
В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає що відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення відповідач йому не надавав, тому строк звернення до суду не пропущено.
Суд не погоджується з твердженням позивача щодо поважності причини пропуску звернення його до суду з цим позовом та звертає увагу на таке.
Згідно вказаного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 №351 зазначено:
- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 567% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження військової служби 65% з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 06 грудня 2024.
- відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік.
- виплатити грошову компенсацію за 5 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік..
- виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» від 17 вересня 2014 року №460 у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, тобто за 32 повних календарних місяців у сумі 26638.08 грн.
Таким чином, у наказі про звільнення роботодавець повідомив працівника про види грошового забезпечення, яке належить нарахувати та виплатити при звільненні.
Тобто, з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 №351 про звільнення з військової служби, позивач мав дізнатися про ненарахування та невиплату йому станом на день звільнення (06.12.2024) грошового забезпечення.
Таким чином, позивач мав право звернутись до суду з цим позовом упродовж трьох місяців з 06.12.2024, тобто до 07.03.2025.
Однак, позовна заява подана до суду 04.06.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Разом з тим, позивач зазначає про те, що після звільнення він постійно лікувався та на підтвердження вказаних обставин позивач надав витяг з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.06.2025.
Проте вказаний витяг не підтверджує відсутність у позивача можливості звернутися до суду з позовом про виплату грошового забезпечення.
Окрім того, адміністративне судочинство передбачає захист прав, свобод, інтересів особи через його представника.
Отже, на думку суду, позивач з 06.12.2024 мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про порядок нарахування грошового забезпечення, його складових, в тому числі за участю представника, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючу пасивну поведінку позивача.
При цьому, звернення позивача до відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
Суд звертає увагу, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Жодних доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, позивачем у заяві не наведено, тому суд визнає зазначені позивачем підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними.
Враховуючи вищевказане та те, що дотримання процесуальних строків є обов'язком сторін, суддя не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення позивача до суду поважними за обставин, викладених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом, у зв'язку із чим суддя не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України. Відповідно до частини 1 та частини 2 даної статті зазначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Згідно з частиною 2 статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність продовження позивачу процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали, оскільки зазначені обставини у заяві на усунення недоліків не є на думку суду поважними, та такими, що дають підстави вважати, що позивач з об'єктивних причин не мав можливості звернутись до суду з цим позовом в межах строків встановлених у КАС України.
Недоліки позовної заяви позивачеві необхідно усунути шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку, із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Керуючись статтями 121, 248, 256, 294 КАС України, суд
визнати неповажними підстави пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, зазначені у заяві від 18.06.2025.
Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя В.В. Матущак