Справа № 640/6671/20
23 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Артек" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Дочірнє підприємство "Артек" (далі ДП «Артек», Підприємство, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним рішення Київської міської митниці ДФС, відділу контролю митної вартості УАМП та МТР про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300193/2 від 16.09.2019 та скасувати його повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На підставі пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ДП "Артек" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, розгляд справи розпочато спочатку.
Одночасно цією ухвалою змінено у справі відповідача Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555).
Позов обґрунтований тим, що відповідач протиправно відмовив у митному оформленні частини ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за ціною договору. На підтвердження митної вартості позивач надав необхідний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України), який відповідачем безпідставно не взято до уваги. Зокрема, митним органом не враховано порядок розрахунків та документи подані на оплату імпортованого товару.
Підприємство наполягає на тому, що декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які давали можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Документи не містили розбіжностей щодо вартості товару та вказували, що їх дані піддаються обчисленню, а митний орган не встановив обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про те, що декларантом до митного органу подано митну декларацію для здійснення митного оформлення з документами, які не містили усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, надані позивачем додаткові документи унеможливлювали перевірку митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність отримання від декларанта визначених статтею 53 МК України додаткових документів та відомостей. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані), не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв'язку з чим було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Після прийняття Тернопільським окружним адміністративним судом справи до провадження від відповідача надійшло клопотання, у якому митниця зазначає, що нею подано відзив з запереченнями щодо наведених позивачем обставин, та клопотання про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені учасниками справи, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
ДП «Артек» подано до Київської міської митниці ДФС вантажну митну декларацію (далі МД) №UА100130/2019/224877 від 16.09.2019 для митного оформлення товару (п'ять найменувань товарів), що надійшов на адресу позивача в межах зовнішньоекономічного контракту №АV 416 від 13.04.2016.
Зокрема, у МД зазначено: товар № 1 код згідно УКТЗЕД 8302415010, фурнітура з арматурою та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для зачинення вікон з поворотно-відкидною ступкою. Торговельна марка VORNE. Виробник: 'lleri Pencere Kari Sistemleri Pazarlama Dis Tic.A.Sti (Туреччина); товар № 2 код згідно УКТЗЕД 8301401900, дверні замки для дверей з ПВХ, торговельна марка VORNE. Виробник: 'lleri Pencere Kari Sistemleri Pazarlama Dis Tic.A.Sti (Туреччина).
Заявлена митна вартість товару визначена декларантом на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору.
Разом з митною декларацією до митного оформлення були подані наступні документи: контракт №АV 416 від 13.04.2016, пакувальний лист б/н від 04.09.2019, коносамент GCL/KUM/ODS/190593, сертифікат походження від виробника №С 0927725 від 05.09.2019, довідка про транспортні витрати №16-0 від 16.09.2019, інвойс № VR 22019000000495 від 04.09.2019, CMR № 593 від 13.09.2019.
Фактурна вартість товару визначена за ціною договору та вказана в МД у розмірі 9508,76 євро або 260 720,42 грн, до складових митної вартості включені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (код 10 додаткових складових до ціни договору) у сумі 2 529,28 грн та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України на перевезення товару (код 11 додаткових складових до ціни договору) на суму 150,00 грн.
Однак митний орган здійснив коригування митної вартості товару шляхом прийняття оскаржуваного рішення №UA100000/2019/300193/2 від 16.09.2019 у зв'язку з тим, що надані документи не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості.
Відповідно до такого вішення митного органу митна вартість імпортованих товарів була визначена із застосуванням резервного методу.
Надалі відповідно до статті 55 МК України ДП «Артек», не погоджуючись з митною вартістю товару, визначеною митним органом, здійснило випуск у вільний обіг товарів під гарантійні зобов'язання підприємства (сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом), з метою подальшого доведення правильності обрання методу визначення митної вартості за ціною договору (згідно з декларацією митної вартості та за ВМД №100130/2019/224910 від 16.09.2019 із зазначенням у графі 47 відповідних кодів розрахунків та відповідних відміток митного органу стосовно виконання декларантом своїх гарантійних зобов'язань).
У зв'язку з цим, відповідно до листа декларанта №93 від 28.11.2019, ДП «Артек», разом з раніше поданими документами, враховуючи аргументацію митного органу, викладену у його рішенні про коригування митної вартості, були надані додаткові документи, що підтверджують митну вартість, задекларовану безпосередньо ДП «Артек», а саме: рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 1685 від 16.09.2019, платіжне доручення на оплату транспортних послуг № 1650 від 18.09.2019, акт надання транспортних послуг № 756 від 17.09.2019; заява про купівлю іноземної валюти № 44 від 25.09.2019, платіжне доручення № 43 від 25.09.2019 на оплату товару згідно контракту.
Проте Київська міська митниця листом від 10.12.2019 вих. № 78-15/1-11/70 зазначила про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300193/2 від 16.09.2019.
Не погоджуючись із цим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду із цим позовом, надіславши позовну заяву поштовим зв'язком 16.03.2020.
Враховуючи шестимісячний строк для оскарження рішення, передбачений статтею 122 КАС України, та порядок обчислення процесуальних строків, визначений статтями 120, 122 КАС України, суд зазначає, що ДП «Артек своєчасно (в останній день строку) звернулося до суду про визнання протиправним та скасування рішення митного органу від 16.09.2019.
Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду, про яке згадує Київська митниця у заяві, поданій до Тернопільського окружного адміністративного суду 11.03.2025.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом статті 57 МК Ураїни визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Статтями 49, 51 - 53, 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на декларанту. Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи разом із МД позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №АV 416 від 13.04.2016, рахунок-фактуру (інвойс) № VR 22019000000495 від 04.09.2019, пакувальний лист б/н від 04.09.2019, коносамент GCL/KUM/ODS/190593, довідку про транспортні витрати №16-0 від 16.09.2019, інвойс, CMR № 593 від 13.09.2019.
У подальшому відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів (а саме на підтвердження розрахунків за поставлений товар та за надані транспортні послуги) такі як: рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 1685 від 16.09.2019, платіжне доручення на оплату транспортних послуг № 1650 від 18.09.2019, платіжне доручення № 43 від 25.09.2019 на оплату товару згідно контракту. Такі документи свідчать, що усі розрахунки проводилися після прийняття оскаржуваного рішення, а тому правомірно подані пізніше як додаткові на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору.
При цьому для витребовування таких додаткових доказів відповідач має довести, що його вимога була підставною та митним органом встановлено відсутність відомостей щодо числових значень митної вартості товару.
Згідно з графою 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 16.09.2019 відповідач уважає, що виходячи з умов контракту, яким передбачена 100 відсоткова попередня оплата, декларант Підприємства мав надати разом з МД докази сплати за товар, а також вважає недостатніми доказами транспортних витрат довідку про транспортні витрати.
Щодо цих доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваного рішення та у відзиві на позовну, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктом 2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) №АV 416 від 13.04.2016 передбачено, що ціни товарів визначаються в інвойсах та проформах інвойсів, що виставлені постачальником, на підставі замовлення на поставку, отриманого від покупця. Пунктом 5.2 цього ж договору передбачено, що товар постачається на умовах 100% попередньої оплати згідно з інвойсами чи проформ інвойсами.
Рахунок-фактура (інвойс) № VR 22019000000495 від 04.09.2019 виписаний на суму поставки товару 9508,76 євро та також вказує на умови оплати передоплату.
Розрахунки між сторонами договору проведені після постачання товару, про що свідчить платіжне доручення № 44 від 25.09.2019 про перерахування коштів на суму 9508,76 євро з призначенням платежу: оплата згідно контракту №АV 416 від 13.04.2016, інвойс № VR 22019000000495 від 04.09.2019.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). Перевірячи правильність обчислення митної вартості спірного товару суд з'ясував, що така відповідає вартості зазначеній у рахунку-фактурі (інвойс) № VR 22019000000495 від 04.09.2019.
Щодо недотримання умови оплати за товар відповідно до контракту №АV 416 від 13.04.2016, то суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (стаття 2 Закону). Частиною першою статті 14 цього Закону суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків та інших умов його виконання.
Невиконання умов сторонами зовнішньоекономічного договору в частині оплати товару є відповідальністю учасників таких відносин і не стосується митної вартості товару у разі його імпорту.
Окрім того, одокументи про проведені розрахунки, а саме банківські платіжні документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями банківських документів, датою проведення розрахунків за товар та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом банківських документів на момент митного оформлення, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі №809/322/17, 17.07.2019 у справі № 809/827/17, 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, який в силу частини п'ятої статті 242 КАС України має бути врахований судом при застосуванні норм права у спірних правовідносинах.
Умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим недотримання умов оплати товару не свідчать про неправильне визначення митної вартості товару та не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для коригування митної вартості товару, а тим більше витребування контролюючим органом додаткових документів. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 в справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару і це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
З огляду на це, митний орган може витребувати тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку, а не всі можливі. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що не спростовують сумнів митного органу щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Також суд зауважує, що позивачем надано Київський митниці додаткові докази, які стосуються ціни товари та його сплати, а саме про проведену повністю оплату за поставлений товар.
Стосовно такої складової як транспорті витрати, то декларант разом з МД надав митному органу коносамент GCL/KUM/ODS/190593, CMR № 593 від 13.09.2019 та довідку про транспортні витрати №16-0 від 16.09.2019 (коносамент GCL/KUM/ODS/190593) по маршруту з турецької фабрики до митного кордону України в сумі 2679,28 грн, у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи в Туреччині 150,00 грн.
Суд зазначає, що CMR - це міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.
Даний документ є перевізним документом, що є обов'язковим для подання до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості у розумінні пункту 6 частини другої статті 53 МК України, хоч і не містить числових значень.
Щодо вартості транспортних послуг, то вона вказана у згаданій довідці про транспортні витрати №16-0 від 16.09.2019. На переконання суду, витрати на транспортування позивачем належним чином підтверджені, розбіжностей у документах судом не встановлено.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України та виснував: якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
З огляду на це суд зазначає, що наведені вище судом докази, які подавалися декларантом позивача на підтвердження транспортних витрат, є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
При цьому позивач додатково надав відповідачу договір транспортного експедирування №03-04/17 від 03.04.2017 з додатковою угодою, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 1685 від 16.09.2019, платіжне доручення на оплату транспортних послуг № 1650 від 18.09.2019, акт надання послуг перевезення від 17.09.2019.
Отож, митний орган необґрунтовано вказує про ненадання декларантом позивача документів, що підтверджують митну вартість товару. При цьому банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару, додаткові транспортні (перевізні) документи позивач надав митному органу після їх оформлення разом з заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300193/2 від 16.09.2019 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2102,00 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №436 від 13.03.2020.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Дочірнього підприємства "Артек" (вулиця Будіндустрії, 5, місто Київ, 01013, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24936048) до Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, місто Київ, 03124, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300193/2 від 16.09.2019.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Артек» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений і підписаний 23 червня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.