23 червня 2025 року Справа № 480/9141/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9141/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача - військової частини НОМЕР_1 викладене листом за вих. № 1843/14027 від 29 вересня 2024 року про відмову у звільненні Позивача - ОСОБА_2 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі його рапорту від 20 вересня 2024 року.
2. Зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 (ІК ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення позивача - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та виключити його зі списків особового складу за сімейними обставинами на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю - ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Наказом № 11 від 17 січня 2023 року позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду командира кулеметного відділення, ВОС 101182А.
При цьому, мати позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою, а також особою з інвалідністю ІІ групи з ураженням ОРА.
Так, відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 762627, дата огляду 30 травня 2024 року, ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності з ураженням опорно-рухливого апарату внаслідок загальних захворювань, безтерміново. Пунктом 12 Довідки (висновки про умови та характер праці) зазначено, що ОСОБА_4 є непрацездатною та потребує періодичної побутової допомоги.
Висновком № 1224 від 26 березня 2024 року (форма 080-4/о) про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі рекомендовано отримання послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Враховуючи, що мати позивача потребує постійного стороннього догляду як особа з інвалідністю другої групи, за наявністю підстави для звільнення з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 20.09.2024 року про звільнення з військової служби, як особа, яка не висловлює бажання продовжувати військову службу.
Разом із рапортом надано перелік необхідних документів, зокрема й тих, що підтверджують та доводять відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_4 , які б могли здійснити такий догляд.
Зокрема, подано інформацію на запит про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за вих. № 14.03-08/133666 від 10.09.2024 року, відповідно до якого за адресою проживання матері позивача, окрім останньої проживає батько останнього - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, ОСОБА_5 є особою з інвалідністю ІІІ групи з ураженням зору, відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 762203, виданої безтерміново.
Висновком лікарсько-консультативної комісії від 10.09.2024 року (протокол ЛКК № 182) визначено, що ОСОБА_5 за станом здоров'я не може надавати соціальні послуги довічно. Отже й немає реальної можливості здійснювати догляд за своєю дружиною, яка потребує соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.
Вказані документи, серед інших, були долучені до означеного рапорту від 20.09.2024 року про звільнення.
Листом військової частини НОМЕР_1 № 1843/14027 від 29.09.2024 року повідомлено про відмову у задоволенні рапорту, у зв'язку із відсутністю підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування відмови у задоволення рапорту про звільнення відповідачем наведено наступне.
Так, відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини четвертої, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», під час діє воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах (якщо військовослужбовці не висловлюють бажання продовжувати військову службу) зокрема:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умов відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, відповідач, аналізуючи норму Закону, зазначає, що необхідна обов'язкова наявність декількох складових, а саме:
наявність у батьків, своїх або дружини (чоловіка) інвалідності І або ІІ групи;
необхідність здійснення догляду за такою особою з І або ІІ групою інвалідності;
відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
При цьому, відповідач не приймає до уваги надані ОСОБА_1 документи, а саме - висновок лікарсько-консультативної комісії, відповідно до протоколу № 182 про те, що його батько - ОСОБА_5 за станом здоров'я не може надавати соціальні послуги довічно, вбачаючи в останньому особу першого ступені споріднення зі ОСОБА_4 , який може здійснювати за нею догляд.
Тобто, на думку відповідача, серед поданих позивачем до рапорту на звільнення документів, відсутні документи, які підтверджують та доводять відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення ОСОБА_4 , або що інші члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а поданий позивачем документ - висновок лікарсько-консультативної комісії (протокол № 182) не є належним документом, що підтверджує, що ОСОБА_5 не може здійснювати догляд за ОСОБА_4 .
Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.10.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що питання проходження військової служби, у т.ч. щодо звільнення з військової служби, регулюються Законом України “Про військовий обов'язок та військову службу» (надалі за текстом - Закон).
Згідно підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення із військової служби від 20.09.2024, що надійшов на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 та зареєстрований в стройовій частині відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 26.09.2024 за вх. № 35283.
У своєму рапорті позивач звернувся з проханням щодо його звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 та пункту З частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (надалі за текстом - Закон) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача ОСОБА_4 .
Разом з рапортом на звільнення з військової служби позивачем були надані, у т.ч., документи, що підтверджують родинні зв'язки позивача із матір'ю ОСОБА_4 , якій встановлена друга група інвалідності згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 762627 від
10.07.2024 року (надалі - довідка МСЕК), висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 1224 від 26.03.2024, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 від 15.03.2021, свідоцтво про одруження НОМЕР_5 від 10.04.1970 року, копія витягу з протоколу ЛКК від 10.09.2024 року № 182, виданого КНП “ЦПМСД № 1 Сумської МР» та копія довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 762203 від 29.02.2024 року.
Однією із підстав для звільнення, визначених підпунктом “г» пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону, є, зокрема:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З системного аналізу вище вказаної норми Закону визначена обов'язкова наявність наступних складових:
1. Наявність у батьків (своїх або дружини(чоловіка)) інвалідності І або II групи;
2. Необхідність здійснення догляду за такою особою з І або II групою інвалідності;
3. Відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Щодо визначення поняття члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, то відповідач вважає зауважити, що відповідно до норм пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПКУ), членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у т.ч. усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПКУ вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Таким чином, позивачу необхідно було до свого рапорту про звільнення надати документи, які б підтверджували відсутність у його матері членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення або що такі члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
В той же час, серед поданих позивачем документів до рапорту на звільнення, відсутні документи, які підтверджують та доводять відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_4 , або що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Так позивачем разом з рапортом надана копія свідоцтва про одруження НОМЕР_6 від 10.04.1970 року, згідно якої у матері позивача є чоловік ОСОБА_5 (батько позивача), проте не надано документів, що він не може здійснювати догляд за ОСОБА_4 . Згідно копії витягу з протоколу ЛКК від 10.09.2024 року № 182, виданого КНП “ЦПМСД № 1 Сумської МР» та копії довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 762203 від 29.02.2024 року ОСОБА_5 є особою з інвалідністю та за станом здоров'я не може надавати соціальні послуги довічно.
В той же час відповідач звертає увагу суду, що відповідно до вищевказаної норми Закону (пп. “г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 3 ст. 26) обов'язково має бути відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров я.
Тобто, Законом чітко визначено, що якщо члени першого чи другого ступеня споріднення в наявності, то вони не можуть доглядати хворих осіб, тільки якщо самі потребують догляду згідно висновків МСЕК чи ЛКК.
В той же час у довідці до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 762203 від 29.02.2024 не встановлено, що ОСОБА_5 потребує постійного стороннього догляду. Витяг з протоколу ЛКК від 10.09.2024 року № 182, виданого КНП “ЦПМСД № 1 Сумської МР» не є висновком ЛКК встановленої форми (форма 080-4/о, форма 080-2/о чи форма затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667), а тому не є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_5 .
Відтак, враховуючи вище вказану норму Закону (пп. “г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26),відповідач вважає, що позивачем документально не підтверджено, що ОСОБА_5 не може здійснювати догляд за ОСОБА_4 , а тому, в розумінні Закону, в наявності як мінімум один член сім'ї, причому першого ступеня споріднення, який може здійснювати догляд за матір'ю позивача.
Окрім того, серед поданих позивачем до рапорту документів, відсутні документи, які підтверджують відсутність у матері позивача інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, зокрема відсутність інших дітей, окрім позивача, братів, сестер, онуків та ін.
Таким чином, позивачем документально не підтверджена відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_4 , або що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.
У зв'язку із вищевикладеним, розглянувши рапорт позивача відповідач правомірно, в порядку та в межах визначених чинним законодавством, відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, через відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 28-40).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним записом у військовому квітку (а.с. 9а-10).
26.09.2024 ОСОБА_1 подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас на підставі п.п. «г» ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.79).
29.09.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь №1843/14027, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні рапорту, у зв'язку із тим, що відсутні підстави для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу».
Позивач не погодившись із наданою відмовою звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і такий стан діє дотепер.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина перша статті 1 Закону №2232-XII).
За приписами частини першої статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Позивач вказує на наявність правових підстав для звільнення з військової служби у порядку підпункту абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент розгляду справи), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно до абзацу 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент подання рапорту та формування рішення про відмову у звільненні з військової служби), військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII.
За приписами пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен надати правову оцінку наявності чи відсутності підстав для звільнення з військової служби у порядку підпункту абзацу 12 п.3 ч.12 ст.26 статті 26 Закону №2232-XII.
В обґрунтування наявності такої підстави в рапорті позивача ним зазначено необхідність догляду за матір'ю, ОСОБА_4 , яка відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №762627 від 10.07.2024 є інвалідом ІІ групи загального захворювання.
Надаючи оцінку наявності такої підстави для звільнення позивача як "необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я" суд зазначає наступне.
Обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_4 , відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №762627 від 10.07.2024 є інвалідом ІІ групи загального захворювання. За даними висновку ЛКК №1224 від 26.03.2024 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/0) ОСОБА_4 рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.15).
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
Обумовлений висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
При цьому, судом ураховано, що долучений позивачем до рапорту на звільнення висновок ЛКК №1224 від 26.03.2024 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/0) не містить інформації про те, що ОСОБА_4 має необхідність у постійному сторонньому догляді. Висновок дійсний до 27.03.2025.
Таким чином, вказаний висновок визначає рекомендацію щодо догляду виключно на строк визначений у ньому.
При цьому, підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
Суд зазначає, що саме по собі поняття догляд вдома є не є тотожним поняттю постійний догляд, позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23.
Також, стосовно медичного висновку про необхідність здійснення постійного догляду, то Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 та постанові від 11.04.2024 у справі №420/16689/23 відобразив правовий висновок з вказаного питання, який враховується судом згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при розгляд цієї справи, а зокрема:
« 69. Водночас, Верховний Суд враховує, що відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
70. Отже, Верховний Суд доходить висновку, що Закон № 2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.»
Відтак, суд приходить висновку, що позивачем не доведено в установленому порядку належними доказами обставин з приводу того, що його матір має необхідність у постійному сторонньому догляді.
З огляду на відсутність у висновку № 1224 інформації про необхідність постійного догляду, суд приходить висновку, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та вважає, що відповідач відмовив позивачу у звільненні зі служби відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, подаючи рапорт про звільнення за підставою передбаченою підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» також слід довести необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отож в даному випадку є спірним, чи є достатнім підтвердженням того, що у матері позивача відсутні інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний догляд.
Підпунктом 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Проте, такі положення застосовуються для цілей розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Податкового кодексу України (застосовується до доходів, отриманих починаючи з 1 січня 2017 року платником податків у вигляді спадщини/дарунка).
Щодо членів сім'ї, то законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї, а лише визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є: спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Статтею 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Згідно зі ст. 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Сімейним кодексом України також встановлено: обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (ст. 266); обов'язок по утриманню братів та сестер (ст. 267).
Поняття "обов'язку утримання" та "обов'язку здійснення догляду" не є тотожними.
Так, утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Судом встановлено, що позивачем разом з рапортом надана копія свідоцтва про одруження НОМЕР_6 від 10.04.1970 року, згідно якої у ОСОБА_4 є чоловік ОСОБА_5 (батько позивача).
Також, позивачем на підтвердження неможливості батьком ( ОСОБА_5 ) догляду за матір'ю надано витяг з протоколу ЛКК від 10.09.2024 року № 182, виданого КНП «ЦПМСД № 1 Сумської МР» та копії довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 762203 від 29.02.2024 року, згідно змісту якої ОСОБА_6 є особою з інвалідністю та за станом здоров'я не може надавати соціальні послуги довічно.
Разом з тим, суд зазначає, що системний аналіз пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 3 ст. 26 Закону свідчить про те, що обов'язково має бути відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, Законом чітко визначено, що якщо члени першого чи другого ступеня споріднення в наявності, то вони не можуть доглядати хворих осіб, тільки якщо самі потребують догляду згідно висновків МСЕК чи ЛКК.
Разом з тим, надані позивачем документи, зокрема витяг з протоколу ЛКК від 10.09.2024 року № 182, виданого КНП «ЦПМСД № 1 Сумської МР» та копії довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 762203 від 29.02.2024 року, згідно змісту якої ОСОБА_6 є особою з інвалідністю не містять висновку про те, що ОСОБА_5 потребує постійного догляду.
Крім того, суд зазначає, що позивачем до рапорту не надано документів, які підтверджують відсутність у матері ОСОБА_1 інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, зокрема відсутність інших дітей, окрім позивача.
Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем документально не підтверджена відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_7 , або що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Проаналізувавши наведе вище в сукупності в контексті встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту та долучених до нього документів є відсутніми, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук