23 червня 2025 року Справа № 480/10627/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10627/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, викладену у листі від 26.11.2024 №40/57/10/1-14614.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 16.11.2024 року відповідачу подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
До вказаного рапорту позивачем було долучено: довідку до акта огляду МСЕКК матері позивача; висновок ЛЛК №1098 матері позивача про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; копію паспорту та РНОКПП матері позивача; копію паспорту та РНОКПП позивача; копію свідоцтва про народження позивача; копію свідоцтва про смерть батька позивача; довідку виконавчого комітету Роменської міської ради від 15.10.2024 року про спільне проживання з матір'ю; довідку про внесення відомостей до єдиного державного реєстру позивача; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження позивача; копію військового квитка позивача; витяг з реєстру територіальної громади позивача.
Розглянувши рапорт, відповідачем було відмовлено у звільненні позивача з військової служби та надано позивачу письмову відмову від 26.11.2024 №40/57/10/1-14614, у якій зазначено, що “ 1) додані до рапорту документи, які мають підтверджувати обставину для звільнення з військової служби, не засвідчені належним чином, отже не можуть слугувати доказами наявності сімейних обставин; 2) не доведено відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за нею; 3) не підтверджено, що наявні члени сім'ї першого ступеня споріднення, не можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 ».
Вважаючи відмову протиправно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 13.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 в 15-денний строк з дня отримання копії даної ухвали надати суду копію рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», звільнення військовослужбовців через сімейні обставини можливе за наявності документально підтверджених підстав. Для цього обов'язковою умовою є подання належним чином завірених документів, що підтверджують зазначені обставини, зокрема:
Документи, що підтверджують ступінь спорідненості із особою, яка потребує догляду (свідоцтва про народження, шлюб тощо);
Документи, які підтверджують статус особи як інваліда І або ІІ групи (довідки МСЕК);
Підтвердження відсутності інших членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд (зокрема, висновки МСЕК або документи, що підтверджують неспроможність таких осіб здійснювати догляд).
Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено чіткі умови та процедури для звільнення за вказаними обставинами, які підлягають строгому дотриманню з боку військовослужбовця та військової частини.
Відповідно до статті 75 Цивільного процесуального кодексу України, копія документа має бути належним чином засвідчена. У даному випадку, ксерокопія свідоцтва про народження не засвідчена, що унеможливлює встановлення її достовірності та використання як належного доказу. Для підтвердження родинних зв'язків слід було надати або оригінал свідоцтва, або належним чином завірену копію.
Щодо довідки МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності, то відповідно до Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи, затвердженого Постановою КМУ від 3 грудня 2009 року № 1317, довідка МСЕК має містити чіткий висновок щодо необхідності постійного догляду за особою. У поданій довідці МСЕК зазначено тільки факт встановлення інвалідності ІІ групи, але відсутній висновок про потребу постійного догляду. Це суперечить вимогам абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону.
Щодо висновку ЛКК про необхідність соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, то висновок ЛКК, виданий відповідно до Інструкції № 407 МОЗ України, є підставою для отримання соціальних послуг, але не підтверджує необхідність постійного догляду, як це передбачено законом для звільнення за сімейними обставинами. Крім того, ЛКК вийшла за межі своїх повноважень, зазначивши висновок, що суперечить затвердженим формам документів.
Що стосується документів про відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, то повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану, наданий позивачем, містить запис про відсутність інших дітей у матері позивача. Однак документ не містить чітких відомостей щодо інших родичів другого ступеня споріднення, таких як брати, сестри чи онуки. Це створює правову невизначеність щодо виконання умов для звільнення з військової служби.
Тому документи, подані позивачем, не відповідають вимогам законодавства, що регулює питання звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Відсутність належним чином засвідчених документів виключає можливість встановлення підстав для звільнення.
Надані докази не підтверджують необхідності постійного догляду за ОСОБА_2 , а також відсутності інших членів сім'ї, які можуть здійснювати такий догляд. Висновки ЛКК не відповідають вимогам закону та не можуть бути належним доказом.
Крім цього, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.04.2023 року у справі № 320/582/22 про те, що документальне підтвердження відсутності інших членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд, є необхідною умовою для звільнення за сімейними обставинами, а позивач не надав таких документів, підтверджують, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 33-34).
У відповіді на відзив позивач не погодився з позицією відповідача, просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 38-39).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 16.11.2024 року ОСОБА_1 подав командиру батальйону безпілотних систем майору ОСОБА_3 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26, абз.12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи (а.с. 48).
До вказаного рапорту позивачем було долучено:
1. копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ,
2. копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ,
3. висновок ЛЛК №1098 від 08.10.2024,
4. копія довідки до акту МСЕК № 761100 від 24.07.2024,
5. витяг з реєстру територіальної громади від 07.10.2024,
6. довідка виконавчого комітету Роменської міської ради від 15.10.2024 року,
7. копія військового квитка,
8. свідоцтво про смерть батька ОСОБА_4 ,
9. повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження,
10. довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.
Листом № 40/57/10/1-14614 від 26.11.2024 "Про розгляд рапорту ст.солдата ОСОБА_1 " відповідачем повідомлено позивача, що у командування відсутні підстави для звільнення, оскільки: 1) додані до рапорту документи, які мають підтверджувати обставину для звільнення з військової служби, не засвідчені належним чином, отже не можуть слугувати доказами наявності сімейних обставин; 2) не доведено відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за нею; 3) не підтверджено, що наявні члени сім'ї першого ступеня споріднення, не можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 (а.с. 12-15).
Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до підп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент подання рапорту на звільнення) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, а саме існує необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) у т. ч. в разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи не мають інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»:
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення, п.233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Так, судом встановлено, що 16.11.2024 року ОСОБА_1 подав командиру батальйону безпілотних систем майору ОСОБА_3 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26, абз.12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи (а.с. 48).
До вказаного рапорту позивачем було долучено:
1. копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ,
2. копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ,
3. висновок ЛЛК №1098 від 08.10.2024,
4. копія довідки до акту МСЕК № 761100 від 24.07.2024,
5. витяг з реєстру територіальної громади від 07.10.2024,
6. довідка виконавчого комітету Роменської міської ради від 15.10.2024 року,
7. копія військового квитка,
8. свідоцтво про смерть батька ОСОБА_4 ,
9. повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження,
10. довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.
Листом № 40/57/10/1-14614 від 26.11.2024 "Про розгляд рапорту ст.солдата ОСОБА_1 " відповідачем повідомлено, що у командування відсутні підстави для звільнення, оскільки: 1) додані до рапорту документи, які мають підтверджувати обставину для звільнення з військової служби, не засвідчені належним чином, отже не можуть слугувати доказами наявності сімейних обставин; 2) не доведено відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за нею; 3) не підтверджено, що наявні члени сім'ї першого ступеня споріднення, не можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 (а.с. 12-15).
Суд зазначає, що визначення терміну «медичний висновок» наведене у п.3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» 18.09.2020 №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У п.3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, медичний висновок визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У п.3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 значиться, що медичний висновок це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, як вбачається з вищенаведеного, медичний висновок це документ, який містить об'єктивні дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Своєю чергою, відповідно до п.19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Отже, як вбачається з вищенаведеного лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія за результатами проведеного лікування чи обстеження можуть формувати медичний висновок, а МСЕК за результатами проведеного огляду довідку, акт огляду (витяг з акту огляду) та протокол засідання комісії.
Щодо повноважень ЛКК та МСЕК на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, то суд враховує таке.
Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, регламентована процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пп.1 п.11 цього Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
У наведеному формулюванні прав та обов'язків МСЕК відсутнє поняття «постійного догляду», є лише право визначати необхідність догляду, стороннього нагляду, аж ніяк не постійного догляду. При цьому доцільно звернути увагу, що поняття «сторонній догляд» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказу Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 №189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я утворюються ЛКК (п.1 розділу III).
Згідно з п.3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пункт 4 розділу ІV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, визначає, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці;
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з п.2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Повноваження ЛЛК визначені ще в одному нормативно-правовому акті наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». В цій Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (п.1).
Суд зазначає, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання «яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду» та «який орган має видавати цей документ».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 420/16689/23 від 11 квітня 2024 року.
Крім того, положеннями пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII визначено два альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 року по справі № 120/1909/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано зокрема довідку серії 12 ААГ № 761100 від 20.05.2013 року до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, видану Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (а.с.18).
Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_2 (мати позивача) є інвалідом другої групи.
Факт спорідненості позивача з ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.23) .
Також, відповідно до висновку № 1098 від 08.10.2024 року Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Ромни» Роменської міської ради у ОСОБА_2 підтверджено наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися, потребує постійного стороннього догляду та потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с.11).
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав не приймати до уваги довідку № 1098 від 08.10.2024 року Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Ромни» стосовно ОСОБА_2 про те, що вона потребує постійно стороннього догляду.
Враховуючи вищенаведене, позивачем документально підтверджено факт необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Щодо дотримання умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати догляд за матір'ю позивача, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
З матеріалів справи вбачається, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24) .
Відповідно до довідки про склад сім'ї від 15 жовтня 2024 року, виданої Виконавчим комітетом Роменської міської ради позивач прописаний за адресою АДРЕСА_1 та склад прописаних за вказаною адресою становить позивач та його мати - ОСОБА_2 (а.с.16).
Отже, із наявних в матеріалах справи документів (та такі документи були долучені до рапорту про звільнення) судом встановлено відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , крім її сина - ОСОБА_1 .
Щодо доводів відповідача про наявність у позивача брата - ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.
Так, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану судом встановлено, що в графі «народилося дітей» містить запис «одне» та підтверджує факт, що позивач є єдиною дитиною у рідної матері (а.с.8-9).
Також, відповідно до змісту свідоцтва про народження ОСОБА_5 судом встановлено, що наявний запис «мати - ОСОБА_6 » (а.с.25).
Враховуючи, вищевикладене, суд спростовує доводи представника відповідача про наявність у позивача брата ОСОБА_5 , який зобов'язаний здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_5 не є її рідним сином.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби від 16.11.2024 року надано достатні докази на підтвердження наявності підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232.
З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку про протиправність відмови відповідача у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби, суд зазначає наступне.
В силу статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України за № 170 від 10.04.2009, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Відтак, розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 16.11.2024 року, з урахуванням висновків суду.
Відтак, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З огляду на вищенаведене, позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, викладену у листі від 26.11.2024 №40/57/10/1-14614.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 16.11.2024 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук