23 червня 2025 року Справа № 480/9947/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9947/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 100 000 гривень на місяць, а також грошову виплату у розмірі 50 мінімальних заробітних плат за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 100000 гривень на місяць, а також грошову виплату у розмірі 50 мінімальних заробітних плат за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 11.05.2022 по 04.08.2023.
09.11.2022 позивач перебував на виконанні бойового завдання, в ході якого внаслідок ворожого авіаудару по позиціях на околиці міста Бахмут одержав травмування.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.01.2023 року № 7/1163 молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бойове травмування від 09.11.2022 року вважати таким, що сталося під час виконання обов'язків військової служби, а відповідно до довідки про безпосередшо участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України від 21.08.2024 року № 4426-Д, з 22.10.2022 року по 09.11.2022 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
Крім цього, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 08 квітня 2024 року № 8597, обставини захворювань змінилися: віддалені наслідки МВТ (09.11.2022) з пошкодженням правого променево-запясткового суглобу компресійних переломів Т1і5, Т1і7, Т1і8, Т1і9 тіл хребців І ст, лікованих консервативно у вигляді консолідованих переломів та больового синдрому при незначному порушенні функції хребта; акубаротравми у вигляді суб'єктивного вушного шуму. Травма тяжка. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини).
Проте, за цією ж довідкою військово-лікарської комісії, наслідки вказаного вище травмування - наслідки перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу (04.2023) за геморагічним типом, внутрішньомозкового крововиливу в праву скроневу частку внаслідок розриву кавернозної ангіоми правої скроневої частки, лікованої оперативно (27.04.2023): видалення кавернозної ангіоми та підгострого внутрішньомозкового крововиливу в правій скроневій частці у вигляді заміщеного дефекту аутокісткою в правій скронево-тім'яній ділянці, площею 11,36 см квадратних, дисциркуляторної енцефалопатії II ступеня, двобічної пірамідної недостатності, церебростенічного синдрому, при помірному порушенні функції. Астено-невротичний синдром з інсомнією. Хронічний комбінований геморой II ступеня, визначають захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Однак позивач не згоден з тим, що травма від листопада 2022 року, за наслідками якої було проведено операцію в квітні 2023, кваліфікована як захворювання пов'язне з проходженням військової служби.
Позивач вважає, що травма була отримана під час безпосередньої участі у виконанні заходів по захисту Батьківщини на підставі відповідного бойового розпорядження (зокрема, це підтверджується вказаними мною попередньо довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України від 21.08.2024 року № 4426-Д та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 19.01.2023 року. Під час отримання травми перебував в засобах індивідуального захисту (каска та бронежилет), в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував.
Вважаючи, що позивачу неправомірно не було нараховано та виплачено додаткову винагороду за отриману травму та за період лікування у розмірі 100 000 грн за кожний місяць лікування, а також грошову виплату у розмірі 50 мінімальних заробітних плат, останній звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
Ухвалою суду від 30.12.2024 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволено. Поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому не визнаючи позовні вимоги, зокрема, щодо грошової виплати у розмірі 50 мінімальних заробітних плат зазначив, що позовна заява не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошову виплату у розмірі 50 мінімальних заробітних плат, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Так, у позовній заяві позивач не зазначає у зв'язку з чим він просить виплатити йому таку грошову виплату, яким нормативним документом вона регламентована, чому саме відповідач має здійснювати її виплату, чим регламентується саме такий її розмір.
При цьому відповідач зауважив, що одноразова грошова допомога у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності передбачена ст. 16 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (п. 7 ч. 2).
Відповідно до п. 10 ст. 16-3 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Така допомога згідно з ч. 6 ст. 16-3 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 (надалі Порядок №975), призначається і виплачується Міністерством оборони України.
Тому відповідач не є особою, що зобов'язана здійснювати виплати на користь військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а відтак відсутні правові підстави для покладення такого обов'язку щодо виплати такої допомоги на користь позивача.
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивача до відповідача чи Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової допомоги, а також наявності підстав для її виплати, що визначені Порядком № 975.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 81-83).
Ухвалою суду від 02.01.2025 клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про витребування доказів задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 надати суду належної якості копії виписок, а саме: копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № е6189 знаходився на лікуванні у відділенні судинної нейрохірургії КП "ДОКЛМ "ДОР"; копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 522/51 (відділення реабілітації).
Ухвалою суду від 23.06.2025 провадження по справі №480/9947/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 100 000 гривень на місяць та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 100000 гривень на місяць - закрито.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 11.05.2022 по 04.08.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 223 від 04.08.2023 вважати таким, що вибув з району зосередження резерву Головнокомандувача Збройних Сил України молодшого сержанта ОСОБА_1 , вибув до нового місця служби 04 серпня 2023, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 89).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено грошову виплату у розмірі 50 мінімальних заробітних плат за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 16 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Положеннями статті 16-1 Закону №2011-ХІІ визначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 2 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Пунктом 3 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Згідно п. 10 ст. 16-3 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст), затверджений Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 (надалі Порядок №975).
Так, згідно п.18 Порядку №975 у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму:
50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов'язаному або резервісту, призваному на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Згідно п.22 Порядку №975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Отже, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд приходить висновку, що саме до повноважень Міністерства оборони України віднесені повноваження щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги.
Крім того, суд наголошує, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності
Таким чином, у відповідача відсутні повноваження для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а відтак відсутні правові підстави для покладення такого обов'язку щодо виплати такої допомоги на користь позивача.
Суд зазначає, що позивачем не підтверджено належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук