23 червня 2025 року м. Рівне №460/2592/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області № 0000652-1306- 1700 від 16.01.2025, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про опис майна у податкову заставу № 319/17-00-13-06-08 від 16.01.2025, яким належне майно передане у податкову заставу.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що податкова вимога № 0000652-1306-1700 від 16.01.2025 не була обґрунтована належним чином. Зокрема, доданий до неї розрахунок, попри те, що вказаний як «детальний розрахунок суми податкового боргу до податкової вимоги від 16 січня 2025 року № 0000652-1306-1700», насправді не містить жодних детальних відомостей про те, яким чином було здійснено обрахунок податкового боргу, якої земельної ділянки він стосується, за які дати він був нарахований тощо. Будь-яких інших відомостей, які дозволили б перевірити правильність обрахунку податкового боргу, в цьому розрахунку не міститься, тобто не міститься підстав для визначення грошового зобов'язання. Крім того, зауважує, що оспорювана податкова вимога й розрахунок не містять відомостей, серед іншого, щодо строку, за який було нараховано податкову заборгованість, тому неможливо перевірити, чи бажає податковий орган стягнути податковий борг у визначених законом межах.
Серед іншого зауважує, що платником земельного податку є саме фермерське господарство «НАДІЯ-94», зареєстроване позивачем, як користувач земельною ділянкою, а не він як фізична особа. За сукупності зазначеного , зазначає, що оскаржувана вимога підлягає скасуванню, а рішення щодо обтяження його майна позбавляє його можливості розпоряджатись таким майном та ускладнює реалізацію його прав, що є протиправним.
Ухвалою від 14.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У строк, встановлений судом, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог - заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що у результаті несплати позивачем сум податкових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб в сумі 169 108,59 грн., відповідно до ППР №74394-2410-1712-UA56060450000083945, відповідно до вимог п.59.1 Податкового кодексу України, податковий орган сформував оскаржувану податкову вимогу про сплату боргу та відповідно до ст.89 прийняло рішення про опис майна у податкову заставу.
У відповіді на відзив позивачем викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №310994759 від 28.09.2022, є правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5624284600:08:001:0004, площею 40,8 га., що знаходиться на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області.
30.01.2025 позивачем отримано податкову вимогу Головного управління ДПС України у Рівненській області форми «Ф» від 16.01.2025 №0000652-1306-1700 на суму боргу 169109,58 грн.
16.01.2025 контролюючим органом відповідно до статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №№319/17-00-13-06-08, у зв'язку з чим зареєстроване публічне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно винесено податкову вимогу та у зв'язку з чим протиправно прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. За наведених обставин позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Згідно з статтею 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 38.2 статті 38 ПК України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Податкове зобов'язання з цього податку може бути нарахованої за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пп. 14.1.72 та пп. 14.1.73 п. 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Положеннями статей 269 та 270 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з п. 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Між тим, порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 ПК України.
Так, відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з п. 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Як зазначалось вище судом ОСОБА_1 , згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про рестрацію іншого речового права №310994759 від 28.09.2022, є правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5624284600:08:001:0004, площею 40,8 га., що знаходиться на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області.
З урахуванням вказаних вище правових норм, відповідачем було здійснено нарахування позивачу земельного податку відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23.10.2024 №74394-2410-1712-UA56060450000083945.
Доказів скасування такого рішення контролюючого органу чи його відкликання у порядку статті 60 ПК України матеріали справи не містять.
Як зазначив відповідач у своєму відзиві, Острозькою міською радою № вих-5050/01-13-24 10.10.2024р. (вх. № ГУ ДПС у Рівненській область 24438/5/17-00 від 10.10.2024р.) надано перелік громадян, які мають у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що перебувають в постійному користуванні для подальшого нарахування земельного податку, в т.ч. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Земельна ділянка кадастровий номер 5624284600:08:001:004 площею 40,800 га з цільовим призначенням 01.01 для ведення фермерського господарства належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії РВ 00005 від 14.03.1994 р.
Нормативно грошова оцінка вказаної ділянки станом на 01.01.2024р. становила 1409246,48 грн.
Згідно рішення Острозької міської ради від 30.06.2023р. № 1108 «Про затвердження Положень про місцеві податки і збори на території Острозької міської територіальної громади» ставка земельного податку за земельні ділянки,що знаходяться у постійному користуванні для фізичних та юридичних осіб становить 12%.
Таким чином, ставка податку становить 169109,58 грн.
На підставі вищенаведеного, Рівненським відділом податків та зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб було сформовано та надіслано платнику податкове повідомлення рішення форми «Ф» від 23.10.2024р. № 74394-2410-1712-UA56060450000083945 на суму 169109,58 грн.
Відповідно до пункту 58.3. статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення рішення направлене позивачу за зареєстрованим місцем проживання. Проте конверт не був вручений ОСОБА_2 та повернувся на адресу контролюючого органу з довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою"
Згідно із пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення- рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно з пп. 14.1.175 ст.14 Кодексу №2755 податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, днем узгодження нарахованих платнику податків контролюючим органом податкових зобов'язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
З огляду на наведені обставини, суд зауважує, що у зв'язку з відсутністю доказів своєчасної сплати, визначена контролюючим органом сума грошового зобов'язання набула статусу узгодженого податкового боргу.
З приводу доводів позивача щодо невірного визначення об'єкту оподаткування, розрахунку сум податку, суд зауважує, що в межах даних правовідносин дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
При цьому суд наголошує, що межах розгляду справи суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій податкового-повідомлення рішення.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не ставив під сумнів правомірність нарахування йому грошових зобов'язань відповідно до розміру, що заявлена контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні. Відсутні в матеріалах і докази оскарження податкового повідомлення-рішення в окремому судовому процесі.
З огляду на наведені обставини, суд зауважує, що у зв'язку з відсутністю доказів своєчасної сплати, визначена контролюючим органом сума грошового зобов'язання набула статусу узгодженого податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" №0000652-1306-1700 від 16.01.2025 року, яку направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та поштове відправлення із такою податковою вимогою вручено 30.01.2025
З огляду на приписи пунктів 42.5 статті 42, пункту 58.3 статті 58 та пункту 59.1 статті 59 ПК України, податкова вимога форми "Ф" №0000652-1306-1700 від 16.01.2025 вважається врученою відповідачу.
Доказів оскарження та скасування цієї вимоги матеріали справи не містять.
Наявну суму податкового боргу відповідачем самостійно не погашено, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії інтегрованої картки особового рахунку відповідача з земельного податку з фізичних осіб.
Таким чином, податкова вимога на загальну суму 169109,58 грн. сформована правомірно, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає.
Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (п. 89.1.2. ст.. 89 ПК України).
Стосовно правомірності дій відповідача при прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 вказаної статті, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Згідно з приписами пункту 91.3 статті 91 ПК України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.
Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
За приписами пункту 93.2 статті 93 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна фіксує певний перелік майна.
При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за №859/30727 (далі - Порядок №586), день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстровано в Міністерстві юстиції 15.03.2021 за №321/35943 (далі - Порядок №5), оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №5 визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Таким чином, в інтегрованій картці платника, що є частиною інформаційної системи органів ДПС, відображаються відомості щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань. Зазначені відомості, є підставою для визначення дня виникнення права податкової застави.
Судом встановлено, що у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_3 рахувався податковий борг (узгоджене грошове зобов'язання) по земельному податку з фізичних осіб.
Отже, станом на 16.01.2025 у спірних правовідносинах об'єктивно існували підстави для виникнення права податкової застави та прийняття відповідачем рішення №319/17-00-13-06-08.
З урахуванням встановлених обставин, спірне рішення відповідача відповідає зазначеним критеріям, прийняте у відповідності з нормами ПК України та Порядку №586,
Таким чином, підстави для скасування спірного рішення про опис майна у податкову заставу відсутні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій / бездіяльності у порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 червня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)
Суддя В.В. Щербаков