23 червня 2025 року м. Рівне №460/8859/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
доГоловне управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 14.03.205 року №4643/17000705-22 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 116693,00 грн;
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.02.2025 працівники ГУ ДПС у Рівненській області провели фактичну перевірку в магазині “Patifon», де позивач здійснює господарську діяльність. Зауважує, що на виконання вимог податкового законодавства, всі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які, в свою чергу, належать або пов'язані з предметом цієї перевірки й підтверджують облік та надходження, у тому числі походження товарно - матеріальних цінностей, які знаходились в магазині, були надані представникам податкового органу із запереченнями до акту перевірки.
Разом із цим, працівники ДПС не взяли до уваги надані первинні документи.
В сукупності зазначеного, позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Під час проведення фактичної перевірки позивач не надав усіх, передбачених чинним законодавством первинних документів, які підтверджують облік та походження товарів, тому правових підстав для скасування спірного рішення немає. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивачем викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350000000693871.
Основним видом діяльності за КВЕД 47.42 є Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах
Другорядними видами діяльності є за КВЕД:
47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення
47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах
95.12 Ремонт обладнання зв'язку
63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.
47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
Посадовими особами Головного управління ДПС в Рівненській області відповідно до наказу про проведення перевірки та направлень було проведено фактичну перевірку в магазині «Patifon» за адресою: вулиця Сергія Бачинського, буд. 5 , місто Рівне, ТРЦ «Happy Mall» де позивач здійснює господарську діяльність.
За результатами фактичної перевірки магазину, посадові особи склали Акт фактичної перевірки від 04.02.2025 № 00083 (зареєстрований 05.02.025 під № 2617/ж5/17-00-07-05-17/3503911481), відповідно до висновків якого, податковим органом встановлено порушення:
- п.1.2, п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
На підставі вказаного Акту Головним управлінням ДПС у Рівненській області було прийнято податкове повідомлення-рішення: №4643/17000705-22 від 14.03.2025 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення п.1.2, п.12 ст. 3 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 116 693,00 грн.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області від 14.03.2025 року протиправними та такими, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За правилами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2. статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2.).
Суд зауважує, що правомірність проведення фактичної перевірки контролюючим органом, позивачем не оскаржується.
Як встановлено судом та наведено вище по тексту, згідно висновків акту перевірки посадовими особами встановлено порушення позивачем вимог п. 1,2,12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закону № 265).
Зокрема, контролюючим орагном в ході проведення перевірки встанолено, що ФОП ОСОБА_1 не проведенено розрахункову операцію на суму 10,0 грн. через РРО - Зазначене порушення платником не заперечується
Також, перевіркою встановлено не ведення у порядку передбаченому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на які не надано первинні документи (у паперовій, або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів на загальну суму 116 683,00 грн.
У “Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки зазначено: за наслідками фактичної перевірки встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 116 683,00 грн; відповідальність передбачена статтею 20 Закону № 265/95-ВР, а саме: застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; загальна сума штрафних санкцій становить 116 683,00 грн.
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок № 496 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону №265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Нормами пункту 2 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Згідно із висновками Акту перевірки, на господарському об'єкті не ведеться у порядку встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме до перевірки (на початок її проведення) не надано жодних документів у паперовій або електронній формі, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно документів щодо інвентаризації товарних запасів, документів про отримання товарів в інших суб'єктів господарювання та або документів на внутрішнє перемішення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу на господарському об'єкті на загальну суму 116683,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 по справі № 420/12275/22 зауважив, що пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Так, стаття 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Суд враховує, що відповідно до розділу 2 «Описова частина» акту перевірки не містить жодних записів про те, що позивачем надавались хоч якість документи, в тому числі і їх копії, які підтверджують облік та походження товарів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу. Більше того, за змістом позовної заяви позивач підтверджує , що на омент перевірки такі документи не надавались. Водночас, зазначає, що всі первинні документи направлені відповідачу із запереченнями на акт перевірки.
Суд вчергове повторює, що Закон № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Отже законодавець чітко визначив, що документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) мають бути надані на початок проведення перевірки.
При цьому варто зазначити, що це норма прямої дії, оскільки дана норма складена так, що прямо вказує на обов'язок суб'єкта господарювання (позивача) вчинити відповідні дії, а саме надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі) та зобов'язує зберігати їх за місцем здійснення господарської діяльності, оскільки у нормі прямо сказано що надаються документи, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу і будь яке інше її трактування неможливе.
З цих же підстав судом не приймаються до уваги посилання позивача про те, що документи, які підтверджують облік та походження товарів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу, долучались ним до заперечень на акт перевірки та вважає, що з огляду на наведені вище приписи спеціального закону, який є пріоритетним у даних спірних правовідносинах, відповідачем правомірно не взято до уваги подані до заперечень на акт перевірки такі документи позивача.
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 та від 15 травня 2025 рокуу справі № 380/9233/24.
За наведених обставин, суд вважає, що відповідач діяв у цих спірних правовідносинах на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України та законами України, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, доводи позивача не відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги задоволенню не належать.
Підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 червня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)
Суддя В.В. Щербаков