23 червня 2025 року м. Рівне №460/704/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини щодо ненарахування компенсації утриманого з грошової компенсації за речове майно податку з доходів фізичних осіб
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію утриманого з грошової компенсації за неотримане речове майно податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та перебував на її речовому забезпеченні. 23.06.2016 був виключений зі списків особового складу Військової частини та всіх видів забезпечення. Пояснює, що під час звільнення ним було подано рапорт щодо виплати компенсації вартості за неотримане речове майно. Відповідно довідки про вартість речового майна №4/16 від 17.06.2015 сума грошової компенсації становить 50970,59 грн.
Позивач зазначає, що на його картковий рахунок надійшли кошти - компенсація за неотримане речове майно в сумі 41031,00 грн.
Позивач звернувся до Військової частин НОМЕР_1 на фінансовому утриманні якої з 01.01.2020 перебуває Військова частина НОМЕР_2 із заявою про компенсацію йому податку з доходів фізичних осіб. Однак, Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що не несе відповідальності за відрахуванням ПДФО Військовою частиною НОМЕР_2
На думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні компенсації податку з доходів фізичних осіб, що був відрахований при виплаті компенсації за неотримане речове майно.
Ухвалою суду від 21.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач ВЧ НОМЕР_1 подав до суду відзив на позовну заяву в якому позов не визнав та заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 жодним чином не причетна невиплати позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб та не є належним відповідачем щодо позовних вимог позивача. Відповідачем зазначено, що належним відповідачем у даній справі є Військова частина НОМЕР_2 , оскільки саме ця ВЧ на підставі рапорту позивача здійснювала нарахування та виплату позивачу компенсації за неотримане речове майно.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому висловлено заперечень щодо заміни відповідача.
Ухвалою суду від 28.063.2025 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 докази на підтвердження виплати компенсації за речове майно ОСОБА_1 у розмірі 41031,32 грн.
На виконання ухвали суду, відповідачем повідомлено суд, що документи, які містять інформацію щодо розрахунку та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за 2016 рік ОСОБА_1 , а саме закриті картки форми №45 та меморіальний ордер №2 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України», знищені встановленим порядком згідно актів №3478/1 від 10.07.2020 та №655/2 від 13.02.2020
Ухвалою суду від 23.06.2025 у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про заміну відповідача на належного відмовлено.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 23.06.2016 №142, позивача з 23.06.2016 виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення й направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі полковнику ОСОБА_1 №4/16 від 17.06.2016 сума до виплати становить 50970,59 грн.
Як зазначає позивач, на його картковий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 41031,32 грн. як грошова компенсація вартості за неотримане речове майно у зв'язку із звільненням з військової служби.
Відповідачем у листі від 04.12.2024 повідомлено позивача, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно проведена із утриманням податку на доходи фізичних осіб на загальних підставах, оскільки від сплати військового збору звільняються лише суми грошового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби, а позивач був військовослужбовцем контрактної служби, а отже грошова компенсація вартості за неотримане майно позивача не є виключенням для цілей нарахування та отримання військового збору.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини третьої статті 24 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону №2011-XII).
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною першою статті 9-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 767/28897 (далі - Інструкція №232; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
У пункті 3 Інструкції №232 закріплено, що речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає:
1) забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників) ; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств;
2) створення та утримання запасів речового майна;
3) лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами;
4) організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу;
5) фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України на речове забезпечення;
6) організацію та ведення обліку і звітності з речової служби;
7) організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абзац перший пункту 4 Інструкції №232).
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане речове майно словосполучення у разі звільнення з військової служби, а не, наприклад, при звільненні з військової служби, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 22.04.2020 у справі №820/611/17, від 30.04.2020 у справі №813/4138/17.
Як вже встановлено судом, на звернення позивача із рапортом щодо виплати останньому компенсації вартості за неотримане речове майно під час звільнення з військової служби, грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу була виплачена у розмірі 41031,32 грн. Вказане на думку позивача було вчинено протиправно, адже в довідці про вартість речового майна, сума за недоотримано речове майно становить 50970,59 грн.
Так, порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV Податкового кодексу України (далі ПК України), статтею 165 якого визначено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (пп. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Визначаючи правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, сформованих Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.
У справі №480/3105/19 Верховним Судом зазначено, що виходячи з аналізу положень Інструкції №232, речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби. Верховним Судом наголошено, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
З урахуванням зазначеного правового висновку, суд зазначає, що сума грошової компенсації за неотримане речове майно не відноситься до доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб відповідно до статті 165 ПК України.
Згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).
У свою чергу, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Пунктом 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Враховуючи наведене, дохід, отриманий особами, звільненими з військової служби та членами сімей і утриманцями, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, у вигляді грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.
В силу приписів пункту 16-1 розділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 вказаного пункту.
Водночас, відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.
При цьому виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (п. 4 Порядку).
За результатами аналізу наведених положень податкового законодавства суд дійшов висновку, що сума належної до виплати позивачеві грошової компенсації за неотримане речове майно є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, обов'язок з утримання якого покладено на відповідача як податкового агента. У той же час, сума утриманого податку має бути виплачена позивачеві як грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями на підставі пункту 168.5 статті 168 ПК України, одночасно із виплатою основної суми.
В частині військового збору, суд зазначає, що дохід, отриманий особами, звільненими з військової служби, у вигляді грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, оподатковується військовим збором на загальних підставах.
При цьому, статтею 165 ПК України визначено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу.
Відповідно до п.п.165.1.10 п.165.1 ст.165 ПК України сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Отже, від сплати військового збору звільняються лише суми грошового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби, у той час як позивач проходив військову службу за контрактом.
Таким чином, грошова компенсація за неотримане речове майно оподатковується військовим збором у розмірі 1,5% на загальних підставах.
Враховуючи викладене, належною сумою грошової компенсації за невикористане речове майно, яка належить до виплати позивачу, є сума у розмірі 41031,32 грн. (розрахунок: 50970,59 грн. (нарахована сума грошової компенсації за неотримане речове майно) 764,56 грн. (1,5% утриманий військовий збір) 9171,71 грн. (18% утриманий податок з доходів фізичних осіб) + 3441,87 грн. (компенсація сум податку з доходів фізичних осіб) = 41031,32 грн.).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що Військовою частиною НОМЕР_2 правомірно виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно без компенсації сум ПДФО, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Підстави для застосування положень ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 червня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя В.В. Щербаков