23 червня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/767/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 23.02.2023 у справі №440/767/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням суду від 23 лютого 2023 року у справі № 440/767/23 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку з 01.12.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області» №33/37-4/11938 від 26 листопада 2021 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 51, 63 Закону України №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області» №33/37-4/11938 від 26 листопада 2021 року, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набрало законної сили 28.03.2023, а 30.05.2023 позивачу видані виконавчі листи.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.09.2023 ВП №72178831 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №440/767/23, виданого 30.05.2023 Полтавським окружним адміністративним судом в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 51, 63 Закону України №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області» №33/37-4/11938 від 26 листопада 2021 року, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
10 червня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення разом з доказами її направлення відповідачеві.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано судді Ясиновському І.Г. 10 червня 2025 року.
Мотивуючи подану заяву стягувач зазначив, що на виконання рішення суду у цій справі пенсійний орган нарахував заборгованість з виплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2023 у розмірі 302587,50 грн, фактичну сплату якої наразі не проведено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідач надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 по справі №440/767/23, що набрало законної сили, позивачу за період з 01.12.2019 по 31.03.2023 нарахована доплата до пенсії у розмірі 302587,50 грн, що облікована в органі Пенсійного фонду України для здійснення виплати за окремою бюджетною програмою. За твердженням відповідача, виплата пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ (у т.ч., й заборгованості за рішеннями суду) здійснюється ГУПФ України в Полтавській області виключно за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України; територіальний орган пенсійного фонду позбавлений можливості самостійно формувати бюджет та виділяти кошти на фінансування пенсій /а.с. 47-48/.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Статтею 381-1 КАС України у редакції Закону №4094-IX передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
За обставин цієї справи суд враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №440/767/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 51, 63 Закону України №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області» №33/37-4/11938 від 26 листопада 2021 року, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду позивачу за період з 01.12.2019 по 31.03.2023 нарахована доплата до пенсії у розмірі 302587,50,00 грн /зв.а.с. 50/, фактичну виплату якої наразі не проведено.
Вказану заборгованість обліковано за номером судової справи та датою набрання рішенням суду законної сили і внесено до Реєстру за порядком номером 409723.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що згідно зі статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нарахована позивачу сума доплати до пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. А тому проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" (заява №18966/02) зазначив, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, пар. 66, ЄСПЛ 1999-V). Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана (там же пар. 69).
Зважаючи на те, що рішенням суду у цій справі не вирішувалось питання про негайне його виконання в частині сплати на користь позивача заборгованості з пенсійних виплат, суд погоджується з доводами пенсійного органу про необхідність урегулювання сплати такої заборгованості шляхом отримання додаткових бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що потребує додаткового часу.
Поряд з цим, принцип обов'язковості судового рішення, внаслідок набрання законної сили яким у боржника в особі компетентного державного органу виник обов'язок сплатити певну суму коштів на користь особи, зобов'язує такий орган демонструвати добросовісне ставлення до свого обов'язку, зокрема шляхом вжиття належних заходів з метою якнайшвидшого виконання приписів судового акта.
Однак, за обставин справи, що розглядається, ГУПФ України в Полтавській області з моменту набрання рішенням суду від 23.02.2023 законної сили та нарахування позивачу заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 302587,50 грн не вживав жодних заходів з метою отримання додаткових бюджетних асигнувань задля сплати боргу позивачу.
Самого лише твердження про відсутність бюджетних асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на сплату заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями, недостатньо для висновку про виконання відповідачем свого обов'язку.
А тому доводи відповідача про повне фактичне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі №440/767/23 суд визнає безпідставними.
Суд враховує, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Згідно з частинами другою, третьою, шостою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
За таких обставин, суд, у порядку здійснення судового контролю за виконанням суб'єктом владних повноважень рішення в адміністративній справі, вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі №440/767/23 протягом трьох місяців з дня постановлення цієї ухвали, а не 30 діб, як просить позивач.
Таким чином, заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 23.02.2023 у справі №440/767/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 381-1, 382, 382-1 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 23.02.2023 у справі №440/767/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі №440/767/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії упродовж трьох місяців з дня постановлення цієї ухвали суду.
В іншій частині - у задоволенні заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Г.Ясиновський