20 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5224/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у повному обсязі), за період з 14.01.2024 року по 24 березня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у повному обсязі), за період з 14.01.2024 року по 24 березня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100,
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.01.2023 року по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі - 24 березня 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.01.2023 року по день фактичної виплати додаткової винагороди - 24 березня 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати.
Позов обґрунтований тим, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №120/17339/23 відповідачем проведена виплата лише 12.03.2025. Таким чином, відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців.
Судом встановлена обставина із Єдиного державного реєстру судових рішень, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №120/17339/23 ухвалене щодо іншої особи, а не відносно позивача.
Позивачем надана сканована копія невідомого документа, в якій зазначені відомості, що позивачу зараховане 24.03.2025 грошове забезпечення від ВЧ НОМЕР_2 для ВЧ НОМЕР_1 у сумі 504150,54 грн.
Позивачем не надані докази того, які суми грошового забезпечення повинен виплатити позивачу відповідач 24.01.2023 та 14.01.2024.
Відповідачем також не надані відомості про те, за які періоди служби виплачені суми 504150,54 грн. позивачу.
Також відповідачем не наданий розрахунок грошового забезпечення позивача помісячно за листопад-грудень 2023 року.
Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За змістом частини 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Суд оцінює поведінку відповідача, стосовно ненадання відповідачем доказів, які витребувані судом ухвалою про відкриття провадження, як зловживання процесуальним правом сторони (відповідача суб?єкта владних повноважень) та невиконання процесуального обов'язку суб?єктом владних повноважень.
Ненадання відзиву (чи будь-яких заяв по суті спору із запереченнями доводів позову) та доказів суб'єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.
Суд визнає, що ненадання доказів порушує не тільки принцип змагальності сторін та ускладнює встановлення істини у справі, але й підриває авторитет судової влади, нівелює довіру суспільства до правосуддя та перешкоджає своєчасному та ефективному розгляду справ, здійснює перешкоди у розгляді справи у строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України, одночасно не сприяє процесуальній економії.
Необхідність подання доказів у справі суб?єктом владних повноважень зумовлена його особливим статусом, як представника публічного інтересу, а також того, що всі негативні наслідки ухвалення рішення покладаються саме на державний бюджет України, який наповнюється платниками податків. Протиправні дії суб?єкта владних повноважень у подальшому спричиняють збільшення витрат із державного бюджету, що призводить до нераціонального витрачання коштів платників податків.
Саме на суб?єкта владних повноважень покладається підвищена відповідальність за участь у судових процесах (як особиста явка їх представників так і подання заяв по суті спору) та, в подальшому, забезпечення виконання рішень суду.
Дії суб'єкта владних повноважень або бездіяльність мають прямий вплив на ефективність функціонування судової системи та дотримання принципів верховенства права.
Необхідність судового реагування щодо офіційного встановлення обставин справи у даному випадку піч час постановлення цієї ухвали судом, шляхом ігнорування процесуальних прав та обов'язків (неподання відзиву та доказів), відсутня.
Враховуючи викладене, з метою повного, офіційного та всебічного з'ясування обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування від відповідача доказів у справі.
Керуючись частиною 4 статті 77, частиною 3 статті 80, статтями 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Витребувати від позивача докази (платіжні інструкції, квитанції, банківські виписки) щодо виплати позивачу суми додаткової винагороди 504150,54 грн.;
докази існування рішення суду щодо стягнення із відповідача суми додаткової винагорди 504150,54 грн. на користь позивача, а також докази того, за які періоди мали бути виплачені позивачу суми 504150,54 грн. відповідачем.
Витребувати від відповідача усі докази, на яких ґрунтуються заперечення відповідача у частині нарахування та виплати грошового забезпечення позивача:
відомості про рішення суду щодо стягнення із відповідача на користь позивача сум додаткової винагороди 504150,54 грн.;
довідку про розмір грошового забезпечення позивача за жовтень-листопад 2023 року із усіма складовими грошового забезпечення, які виплечені позивачу, за два місяці, що передували місяцю звільнення;
відомості щодо періодів, за які мали бути виплачені позивачу суми додаткової винагороди 504150,54 грн.;
платіжні інструкції щодо виплати позивачу суми додаткової винагороди 504150,54 грн.
Витребувані докази надати до суду у строк - три дні з дня вручення ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У випадку ігнорування відповідачем процесуальних обов'язків - судом буде розглянуте питання щодо необхідності відповідного судового реагування та застосування відповідних процесуальних заходів до керівника (командира) відповідача.
Головуючий суддя В.І. Бевза