23 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/15553/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №78797-3313-2615 від 07.04.2020.
Позивач звернувся до суду з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від №78797-3313-2615 від 07.04.2020, яким їй визначено грошове зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 10423,55 грн за 2020 рік.
На обґрунтування позову позивач зазначає, що вона є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, згідно свідоцтва про власність на нерухоме майцно . Однак, на її думку, обов'язок зі сплати земельного податку у неї не виник, оскільки земельна ділянка під будівлею не зареєстрована у Державному земельному кадастрі.
Позивач посилається на приписи п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 286.1, п. 287.6 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з якими об'єктом оподаткування можуть бути лише земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, а підставою для нарахування земельного податку є саме дані Державного земельного кадастру.
Позивач стверджує, що відповідно до листа Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 26.10.2011 №03-85/2984, що згідно даних автоматизованої системи ПК "Кадастр" реєстрація земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_1 відсутня. Також, у Державному земельному кадастрі не зареєстрована, відомості про неї відсутні, отже об'єкт оподаткування відсутній у розумінні податкового законодавства. У зв'язку з цим, на думку позивача, податковий обов'язок не може бути покладений.
Крім того, позивач звертає увагу на відсутність належного розрахунку податкового зобов'язання, що є обов'язковою частиною податкового повідомлення-рішення згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України. Також він стверджує, що контролюючий орган не довів розмір площі прибудинкової території та її пропорційного розподілу відповідно до частки у спільній власності нежитлового приміщення, як того вимагає п. 287.6 ст. 287 ПК України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання приписів Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16 липня 2024 року № 3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16 вересня 2024 року № 399, а також згідно розміщеного на офіційному веб-порталі Судової влади України Переліку справ Окружного адміністративного суду міста Києва, що підлягають передачі Полтавському окружному адміністративному суду (додаток 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва) адміністративну справу №640/15553/20 передано на розгляд та вирішення Полтавському окружному адміністративному суду.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 27.02.2025, що підтверджується даними на штампі реєстрації вхідної кореспонденції.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 справу передано для розгляду судді Костенко Г.В.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/15553/20, цією ж ухвалою суду замінено у справі відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
У відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ДПС у м. Києві заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивач дійсно є власником нежитлового приміщення, розташованого за вищевказаною адресою, а тому у разі придбання будівлі або споруди на підставі цивільно-правової угоди, фізична особа (фізична особа - підприємець) повинна з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташована така будівля (споруда, її частина), з урахуванням площі прибудинкової території.
Контролюючий орган стверджує, що на підставі інформації, отриманої з міського земельного кадастру, позивача було взято на облік як платника земельного податку, а податкове зобов'язання розраховано згідно з нормами ПК України.
На підставі вищенаведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача, в якій заперечує викладені у відзиві аргументи податкового органу та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповіді позивач вказує, що в обґрунтування правомірності нарахування податку відповідач посилається виключно на дані міського земельного кадастру, які були надані Департаментом земельних ресурсів Київською міською державною адміністрацією (КМДА), однак не надав жодних офіційних витягів або довідок із Державного земельного кадастру (ДЗК), як цього прямо вимагають норми податкового законодавства.
Позивач підкреслює, що відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, виключно дані Державного земельного кадастру є підставою для нарахування земельного податку, і жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливість підміни цих даних інформацією з інших джерел, у тому числі з міських або внутрішніх реєстрів.
Позивач наголошує, що контролюючий орган не довів: правомірного використання ставки податку; визначення площі земельної ділянки; пропорційного розрахунку частки прибудинкової території; наявності державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Таким чином, у відсутність офіційних даних із ДЗК, відповідного розрахунку податку, а також через невиконання податковим органом обов'язку доказування (ч. 2 ст. 77 КАС України), на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником житлового приміщення № 1-18 групи приміщень №№ 94-5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що придбаний на підставі договору купівлі-продажу та зареєстрованого в реєстрі за №34147784.
07.04.2020 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №78797-3313-2615, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020 року у сумі 10423,55 грн.
Вважаючи суму земельного податку та підстави її нарахування протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Відповідно до статті 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно із пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 286.5 статті 286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.
Вищевказаними нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
За правилами п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Разом із тим, в силу приписів п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Тобто, позивач має сплачувати земельний податок за площі під нежитловими приміщеннями, що їй належать, з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником житлового приміщення № 1-18 групи приміщень №№ 94-5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що придбаний на підставі договору купівлі-продажу та зареєстрованого в реєстрі за №34147784.
Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 було взято на облік як платника за землю з фізичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, як слідує із листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 24.09.2020 № 26-0-10-39492-20 відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_1 в Головному управлінні Держгеокадастру у м. Києві відсутні.
Враховуючи викладене, інформація щодо зазначеної вище земельної ділянки до Державного агентства земельних ресурсів України не передавалась.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, під будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не сформована земельна ділянка, відсутній кадастровий номер і не визначена прибудинкова територія.
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п. 271.1 статті 271 ПК України).
Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 статті 193 ЗК України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до положень статті 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);
- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.
Згідно з пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної податкової служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов'язання.
Матеріалами справи встановлено, що пропорційну частку земельної ділянки, на яку нарахований земельний податок в межах спірних правовідносин, розраховано згідно з інформацією Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотек.
Вказана вище інформація є неналежним джерелом даних про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки така інформація не є даними Державного земельного кадастру у розумінні ПК України та Закону України "Про Державний земельний кадастр".
У відповідно до положень частини другої та четвертої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Разом з тим, відповідачем в порушення вимог пункту 286.1 ПК України не надано до матеріалів справи інформації, яка отримана від Центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин у Державному земельному кадастрі відомостей щодо земельної ділянки та нормативно-грошової оцінки останньої, на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази визначення пропорційної частки земельної ділянки, на яку нарахований земельний податок в межах спірних правовідносин, розрахованої згідно з інформацією Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек.
Також, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували розмір площі прибудинкової території та виділення частки прибудинкової території пропорційно до площі належного позивачу нежилого приміщення, що суперечить приписам статті 287 ПК України.
Оскільки нормами ПК України, які в даному випадку є спеціальними, передбачено використання контролюючим органом даних Державного земельного кадастру, що отримуються за відповідним запитом, розрахунок земельного податку на підставі витягу з технічної документації Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради не можна вважати правомірним.
Так, для реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі № 820/5042/16, від 26 лютого 2019 року у справі № 826/17070/16, від 26 червня 2018 року у справі № 826/18899/16.
Так, Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №826/18899/16 зазначив, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п. 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №l5.
В той же час, суд звертає увагу, що Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та до повноважень і обов'язків якого належить подання інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю.
У постанові від 06.03.2018 у справі № 826/27202/15 Верховний Суд наголосив на необхідності з'ясування того чи внесена земельна ділянка, яка знаходиться під приміщенням, яке належить платнику податків, до Державного земельного кадастру, а також дотримання контролюючим органом вимог щодо нарахування земельного податку пропорційно частки кожної особи у спільній частковій власності багатоквартирного будинку.
Наданий контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена належними доказами, а тому розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб на 2020 рік здійснено відповідачем за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами ПК України, а неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання є підставою для скасування такого податкового повідомлення-рішення, що узгоджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.02.2018 v справі № 826/15139/16.
Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували розмір площі прибудинкової території та виділення частки прибудинкової території пропорційно до площі належного позивачу нежилого приміщення, що суперечить приписам статті 287 ПК України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами ПК України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 2а-13568/12/2670, від 06.02.2018 у справі № 826/15139/16 та від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670.
Враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання, визначеного в оскаржуваному рішенні, вказане свідчить про необґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №78797-3313-2615 від 07.04.2020.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнкопп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від №78797-3313-2615 від 07.04.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнкопп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривен вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко