23 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6076/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04 листопада 2024 року №163750027095;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.03.2001 по 31.10.2001, з 01.12.2001 по 02.01.2002, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1988;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, періоди роботи з 01.03.1990 по 02.01.2002, з 03.01.2002 по 14.07.2002, з 06.11.2002 по 08.05.2003, з 01.10.2003 по 01.02.2004, з 02.02.2004 по 13.04.2004, з 21.07.2004 по 31.10.2004, з 01.11.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 01.09.2007, з 03.09.2007 по 17.05.2008 заварщиком електровакуумних приборів та знімачем гарячих виробів ВАТ (ТОВ) "Полтавський завод газорозрядних ламп" та ТОВ "Полтавський склозавод", та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог посилався на порушення права позивача на отримання пенсії внаслідок протиправної відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою суду від 12.05.2025 провадження у даній справі відкрито, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначали, що В результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та пільгового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.07.2000р. по 31.12.2000р., з 01.03.2001р. по 31.10.2001р., з 01.12.2001р. по 02.01.2002р., відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1988р., оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків; період роботи з 01.03.1990р. по 09.01.1992р., з 09.01.1992р. по 02.01.2002р., оскільки довідка №68/2 від 02.02.2015р. не відповідає додатку №5 Порядку №637, дана довідка повинна бути чинна (дійсна) на дату її подання, крім того, відсутній перелік атестованих посад (професій) до наказу про атестацію робочих місць № 351 від 12.11.1993р. та № 284 від 28.12.1998р.; період роботи з 03.01.2002 по 14.07.2002, з 06.11.2002 по 08.05.2003, з 01.10.2003 по 01.02.2004, з 02.02.2004 по 13.04.2004, з 21.07.2004 по 31.10.2004, з 01.11.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 01.09.2007, з 03.09.2007 по 17.05.2008 зварником електровакуумних приборів та знімачем гарячих виробів ВАТ (ТОВ) "Полтавський завод газорозрядних ламп" та ТОВ "Полтавський склозавод", оскільки документально не підтверджено повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями, відсутня уточнююча довідка з підприємства про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку № 637 (додаток №5) також відсутня атестація робочих місць за умовами праці.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач 29.10.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надано пакет документів.
За принципом екстериторіальності вказану заяву та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та 04.11.2024 винесено рішення № 163750027095, яким відмовлено Позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список № 2) в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Зазначено, що страховий стаж складає 23 роки 03 місяці 09 днів. Пільговий стаж відсутній.
Так, до страхового стажу згідно з наданими документами не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1988р. з 01.07.2000р. по 31.12.2000р., з 01.03.2001р. по 31.10.2001р., з 01.12.2001р. по 02.01.2002р., оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплачу страхових внесків та періоди роботи до пільгового стажу період роботи з 01.03.1990р. по 09.01.1992р., з 09.01.1992р. по 02.01.2002р., оскільки довідка №68/2 від 02.02.2015р. не відповідає додатку №5 Порядку №637, дана довідка повинна бути чинна (дійсна) на дату її подання, відсутній перелік атестованих посад (професій) до наказу про атестацію робочих місць № 351 від 12.11.1993р. та № 284 від 28.12.1998р.
Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058).
Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом приписів статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (стаття 1 Закону № 1058-1V, який набрав чинності з 01.01.2004).
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону № 1058-1V, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга стаття 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Положеннями статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
До того ж частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, хоча чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, але передбачена можливість надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
До того ж орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
За змістом рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 04.11.2024 до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи за записами в трудовій книжці з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.03.2001 по 31.10.2001, з 01.12.2001 по 02.01.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплачу страхових внесків.
Відповідно до копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 , яка міститься в матеріалах справи, позивач в період з 16.10.1989 по 02.01.2002 працювала в Полтавського заводу газорозрядних ламп учеником зварника електровакуумних приладів.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Суд зауважує, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
В трудовій книжці позивача вказані посади, де працювала позивач, містяться дати прийняття на роботу та звільнення, міститься номер наказу про прийняття на роботу № 107/к, як на підставу внесення записів.
Отже вказані записи у трудовій книжні позивача підтверджують факт роботи позивача в період з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.03.2001 по 31.10.2001, з 01.12.2001 по 02.01.2002 у ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп».
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При розгляду даної справи суд також враховує що, обставини, які підлягать встановленню і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 235/7373/16.
Отже, ГУ ПФУ в Житомирській області мало врахувати період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.03.2001 по 31.10.2001, з 01.12.2001 по 02.01.2002 під час призначення пенсії.
Щодо зарахування до пільгового стажу період роботи з 01.03.1990 по 02.01.2002, з 03.01.2002 по 14.07.2002, з 06.11.2002 по 08.05.2003, з 01.10.2003 по 01.02.2004, з 02.02.2004 по 13.04.2004, з 21.07.2004 по 31.10.2004, з 01.11.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 01.09.2007, з 03.09.2007 по 17.05.2008, суд зазначає.
За змістом довідки ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп» від 02.02.2015 № 68/2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп» і за період з 01.03.1990 (наказ № 420 від 21.03.1990) по 09.01.1992 (наказ № 6 від 09.01.1992) виконувала роботи по завантаженню стартерів в позиції напівавтомата заварки з газовими пальниками, за професією заварник електровакуумних приладів в складальному цеху №22 у виробництві електронної техніки та радіоапаратури, зайнята на роботах з газовими пальниками, що передбачено списком №2, розділом 16, позицією 2170100а - 11985, код - 7311.2 та у період з 09.01.1992 (наказ № 6 від 09.01.1992) по 02.01.02 (наказ № 4 від 02.01.2002) виконувала роботи по зніманню гарячих скловиробів (склотрубки, колб ДРЛ, ДНАТ), укладання їх в тару, за професією знімач гарячих виробів в скло цеху, у скляному виробництві, виробництві керамічних, фарфорових та фаянсових виробів, що передбачено списком №2 розділом 18 позицією 2190100а - 19017, код КП - 9322.
Посилання відповідача про те, що вказана довідка не відповідає додатку № 5 Порядку № 637 суд відхиляє, оскільки вказана довідка складена за формою додатку №5 Порядку № 637 (в редакції чинній станом на день видачі довідки), підписана уповноваженими особами та скріплена печаткою підприємства.
Крім того, відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 03.01.2002 по 14.07.2002, з 06.11.2002 по 08.05.2003, з 01.10.2003 по 01.02.2004, з 02.02.2004 по 13.04.2004, з 21.07.2004 по 31.10.2004 працювала знімачем гарячих виробів другого розряду у ТОВ «Завод газорозрядних ламп», а з 01.11.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 01.09.2007, з 03.09.2007 по 17.05.2008 працювала знімачем гарячих виробів другого розряду у ТОВ «Полтавський склозавод».
Суд зауважує, що позивач працювала на посаді, що передбачена Списком № 2 розділ XVIII, позиція 18.1а згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2003 № 36.
Суд зазначає, що 19.02.2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №520/15025/16-а, в які зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Приймаючи зазначену вище постанову у справі №520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а суд зазначає, що не проведення атестації робочих місць, а також неоформлення відповідних документів або оформлення їх із порушенням закону, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за такі дії покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, ГУ ПФУ в Житомирській області мало врахувати період пільгового страхового стажу позивача з 01.03.1990 по 02.01.2002, з 03.01.2002 по 14.07.2002, з 06.11.2002 по 08.05.2003, з 01.10.2003 по 01.02.2004, з 02.02.2004 по 13.04.2004, з 21.07.2004 по 31.10.2004, з 01.11.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 01.09.2007, з 03.09.2007 по 17.05.2008 під час призначення пенсії.
При цьому, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей про умови роботи особи, яка претендує на отримання пенсії, чи правильності нарахування пенсії, згідно з частиною першою статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення, підпункту 5 пункту 6 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України органи, що призначають пенсії, вправі проводити перевірки, в тому числі, щодо достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №442/5949/16-а.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для перерахунку пенсії, зокрема, звернення до суб'єктів видачі довідок з метою проведення такої перевірки, доказів здійснення вказаного матеріали справи не містять. При цьому неможливість проведення відповідної перевірки відповідачем не дає підстав для відмови у зарахуванні відповідних документів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії № 163750027095 від 04.11.2024 не відповідає критерію обґрунтованості, тобто прийнято без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачем способу відновлення свого порушеного права, суд зазначає.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже вищевказана позовна вимога в частині зобов'язання призначити пенсію є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Однак, враховуючи, що скасоване рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення, то суд, керуючись положеннями частини 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 29.10.2024 зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.03.2001 по 31.10.2001, з 01.12.2001 по 02.01.2002 у ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп», а також до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 01.03.1990 по 02.01.2002 у ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп», з 03.01.2002 по 14.07.2002, з 06.11.2002 по 08.05.2003, з 01.10.2003 по 01.02.2004, з 02.02.2004 по 13.04.2004, з 21.07.2004 по 31.10.2004 у ТОВ «Завод газорозрядних ламп» та з 01.11.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 01.09.2007, з 03.09.2007 по 17.05.2008 у ТОВ «Полтавський склозавод», з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, враховуючи, що в результаті розгляду цієї справи задоволено заявлені позовні вимоги до ГУ ПФУ в Житомирській області, за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії № 163750027095 від 04.11.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 29.10.2024 зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.03.2001 по 31.10.2001, з 01.12.2001 по 02.01.2002 у ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп», а також до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 01.03.1990 по 02.01.2002 у ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп», з 03.01.2002 по 14.07.2002, з 06.11.2002 по 08.05.2003, з 01.10.2003 по 01.02.2004, з 02.02.2004 по 13.04.2004, з 21.07.2004 по 31.10.2004 у ТОВ «Завод газорозрядних ламп» та з 01.11.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 01.09.2007, з 03.09.2007 по 17.05.2008 у ТОВ «Полтавський склозавод», з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко