23 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13156/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду Ук раїни в Полтавській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом Ук раїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавсь кій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, що полягає у виплаті йому разової грошової виплати до Дня Незалежності України у заниженому розмірі.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача, враховуючи положення ст. 64 Конституції України, ч. 2 ст. 20 Закону №389, ч. 7 ст. 20 та абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки виплата спірної допомоги має здійснюватися у розмірах, визначених Порядком, що затверджений Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 08.11.2024 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23.
Ухвалою суду від 23.06.2025 поновлено провадження.
Розгляд справи, відповідно до частини другої статті 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУПФ, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на момент звернення до суду з позовом має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Позивач стверджує, що у 2024 році отримав грошову допомогу, передбачену Порядком здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754, у розмірі лише 2900,00 грн.
Не погоджуючись із правильністю обчислення розміру отриманої виплати, позивач звернувся до ГУПФ із заявою про здійснення донарахування до розміру восьми мінімальних пенсій за віком.
У відповідь ГУПФ листом повідомило, що виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України здійснена у серпні поточного року у розмірі 2900,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від від 2 квітня 2024 р. № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році", тобто у розмірах передбачених чинним законодавством.
Позивач вважає, що має право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII).
01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам (...) II групи - вісім мінімальних пенсій за віком".
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Втім у подальшому Законом України від 20.03.2023 №2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", який набрав чинності з 15.04.2023, частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.".
Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України 27.12.2023 прийняв постанову №1396 "Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах".
Цією Постановою, серед іншого, затверджено Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до пункту 3 Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 р. № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році" установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах:особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень.
Порівняння зазначених редакцій частини 5 статті 13 Закону №3551-XII та Постанови №369 демонструє очевидну різницю у розмірах щорічної разової грошової допомоги, яка за розміром менша від тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону.
Так, у позивача, який є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, внаслідок внесених Законом №2983-IX змін до частини 5 статті 13 Закону №3551-XII та передачі повноважень з визначення розміру допомоги Кабінету Міністрів України щорічну разову грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком замінено на щорічну разову грошову допомогу у розмірі 2900,00 грн.
Отже, спірним у цій справі є питання можливості зменшення розміру одноразових соціальних виплат, а також щодо можливості делегування Верховною Радою України повноважень стосовно визначення відповідного розміру виплат Кабміну.
Вирішуючи цей спір, суд враховує правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23.
Так, Велика Палата Верховного Суду, відмовляючи у задоволенні подібного позову, констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
При цьому Велика Палата наголосила на тому, що щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у ст. 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на наявні фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
З огляду на викладене суд у контексті спірних правовідносин доходить власного висновку щодо правомірності дій пенсійного органу в частині виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат, яких позивач не поніс.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду упродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя С.С. Бойко