16 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2549/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.
за участю:
секретаря судового засідання - Бахарєва П.А.
представника позивача - Нестеренко Н.М.
представника відповідача - Лизень П.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги:
визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення (форми Ф) №1422551-2408-1601 від 03.12.2024 на загальну суму 247 129,50 грн;
визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення (форми Ф) №1422552-2408-1601 від 03.12.2024 на загальну суму 172 423,16 грн.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою від 03.03.2025 позовну заяву залишено без руху /а.с. 196-197/.
Ухвалою від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження /а.с. 203-204/.
Протокольною ухвалою від 02.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті /а.с. 227-230/.
Аргументи учасників справи
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем безпідставно визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкти нежитлової нерухомості), за 2023 рік. Вважав вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки цими рішеннями нараховано податок на будівлі, які є будівлями сільськогосподарського призначення у розумінні підпункту "ж" пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України і не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказував, що він є сільськогосподарським виробником, оскільки займається розведенням свійської птиці, виробництвом кормів. Зазначав, що є власником нежитлових будівель сільськогосподарського призначення, які використовуються безпосередньо для розведення свійської птиці, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, зберігання виробленої сільськогосподарської продукції та інвентарю та відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку. З огляду на наведене, позивач просив позов задовольнити повністю.
19.03.2025 до суду надійшов відзив на позов /а.с. 211-214/, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості. Зазначав, що ОСОБА_1 станом на 14.03.2025 перебуває на обліку у м.Полтаві як платник податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, який є власником об'єктів житлової та нежитлової нерухомості:
- нежитлове приміщення (птахоферма) за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 12867,4;
- житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 84,8;
- нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 2459,0.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкові повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
- № 1422551-2408-1601-UA53080250000097618 від 03.12.2024 на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 2459,0 в сумі 247129,5;
- № 1422552-2408-1601-UA53080370000025447 від 03.12.2024 на нежитлове приміщення (птахоферма) за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 12867,4 в сумі 172423,16.
На підставі інформації з ІКС «Податковий блок» - «Реєстрація ПП» - «Пошук платників податків» - «Дані податкового обліку та реєстрів» було встановлено, що інформація про експлуатацію у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 - відсутня.
Враховуючи вищенаведене, на думку представника відповідача, податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік підлягають сплаті відповідно до норм пп. 266.10.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу представник відповідача зазначав, що сума витрат на послуги адвоката є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою, оскільки вказані послуги не потребують значної кількості часу.
Звертав увагу на те, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є документально непідтвердженим.
26.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 218-221/, в якій представник позивача наголошувала на тому, що об'єкти нерухомого майна використовуються в підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 з 2015 року для розведення свійської птиці, виробництва готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, зберігання виробленої сільськогосподарської продукції та інвентарю та відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Також ОСОБА_1 є єдиним засновником та головою Фермерського господарства «Пташині двори Полтавщини», діє на підставі статуту від 2017 року і рішення засновника від 21.06.2016 року. Основною метою діяльності даного фермерського господарства відповідно до статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.11.2020, є господарська діяльність, спрямована на виробництво сільськогосподарської продукції з використанням земельної ділянки, наданої для цих цілей, а також переробка, зберігання, транспортування і реалізація виробленої ним сільськогосподарської продукції.
Отже, зазначені нежитлові приміщення належать позивачу на праві власності та безпосередньо використовуються у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 та господарській діяльності ФГ «Пташині двори Полтавщини» для розведення свійської птиці, виробництва кормів, зберігання сільськогосподарської продукції та інвентарю. Вони віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) ДК 018-2000, що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи та були подані разом з позовною заявою.
На противагу представника відповідача про документальне непідтвердження витрат на правову допомогу представник позивача зазначила, що на підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 суду були надані квитанції про сплату судового збору за подання позовної заяви, договір про надання правничої допомоги № А-06/01/25 від 29.01.2025, квитанції про сплату адвокатського гонорару в сумі 10 000,00 грн, детальний опис робіт та наданих послуг, акт наданих послуг.
Заявлений адвокатами розмір витрат на правничу допомогу представник позивача вважала таким, що повністю відповідає складності справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, які містяться в матеріалах справи, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень: склад літ. А-2 площею 624,1 кв.м., склад літ. А-1 площею 737,8 кв.м., погріб вхідний літ. Б-1 площею 196,9 кв.м., склад літ. Д-1 площею 900,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 01.10.2015, індексний номер: 44891252, номер запису про право власності: 11417470 /а.с. 21/.
Також позивач є власником нежитлових приміщень (молочно-товарна ферма) загальною площею 12867,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене вище майно зареєстровано в реєстрі за № 212, номер запису про право власності: 13657408 /а.с. 38-41/.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки /а.с. 216/:
- №1422551-2408-1601-UA53080250000097618 від 03.12.2024 на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 2459,0 в сумі 247 129,50 грн;
- №1422552-2408-1601-UA53080370000025447 від 03.12.2024 на нежитлове приміщення (птахоферма) за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 12867,4 в сумі 172 423,160 грн.
Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із даним позовом.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Висновки щодо правозастосування
Позивач є власником є власником об'єктів нежитлової нерухомості:
- нежитлове приміщення (птахоферма) за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 12867,4;
- нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 2459,0.
Згідно з підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких: власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга: об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Зі змісту норми абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України ключовими критеріями для застосування податкової пільги є сукупність трьох обов'язкових умов:
1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства;
2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;
3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127), "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Отже, першою правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Зазначений вище висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 лютого 2020 року в справі №820/3706/17.
Другою правовою підставою для застосування податкової пільги є наявність у власника об'єкта нерухомого майна статусу сільсьгосподарського виробника.
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").
Водночас, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 в справі № 140/2700/19.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 №790769 від 01.10.2004. Основними видами економічної діяльності позивача, відповідно до Свідоцтва платників єдиного податку серія А №293250 від 20.01.2012, є 01.47 Розведення свійської птиці /а.с. 48/.
Також ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства «Пташині двори Полтавщини» /а.с. 94-101/. Основною метою діяльності даного фермерського господарства відповідно до статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.11.2020 є господарська діяльність, спрямована на виробництво сільськогосподарської продукції з використанням земельної ділянки, наданої для цих цілей, а також переробка, зберігання, транспортування і реалізація виробленої ним сільськогосподарської продукції. Предметом діяльності фермерського господарства є наступні види діяльності:
- 01.47 Розведення свійської птиці (основний).
- 46.23 Оптова торгівля живими тваринами.
- 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
- 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.
- 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.
- 01.46 Розведення свиней.
- 01.45 Розведення овець і кіз /а.с. 91-93/.
Матеріалами справи підтверджено, що Фермерським господарством «Пташині двори Полтавщини» неодноразово подавалися до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП), відповідно до яких об'єктами оподаткування платника податків є: склад, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Полтавський (колишній Машівський) р-н, с. Козельщина, вул. Тагамлицька (колишня - Пролетарська), 32, нежитлове приміщення (пташник), що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Абазівка, вул. Сонячна (колишня - Зигіна), 22 /а.с. 163-169/.
Факт того, що ФОП ОСОБА_1 безпосередньо використовував у 2023 році вищезазначені об'єкти нерухомості у своїй підприємницькій діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема:
- Договором № П109-19-01 від 19.01.2022 з ТОВ «ПРОХЕЛС ЮА» на поставку товару (сіль, крейда, кормові добавки та хімічна продукція, що може застосовуватися в сільському господарстві) /а.с. 54-55/, товарно-транспортною накладною № Р16 від 21.01.2022 /а.с. 56/, видатковою накладною №16 від 21.01.2022 /а.с. 57/ та рахунком на оплату №14 від 19.01.2022 /а.с. 58/;
- Договором № 26/07-22ГП від 26.07.2022 з ТОВ «ГРАНД ПОМОЛ» на поставку вапняку та мінерального порошку, паспортом якості №ЛП-33089 від 05.08.2022 /а.с. 59-62/, видатковою накладною №2374 від 05.08.2022 /а.с. 64/, паспортами якості №ЛП-33089, №ЛП-33090 від 05.08.2022 /а.с. 63, 65/, видатковою накладною № 2373 від 05.08.2022 /а.с. 66/;
- Договором №ТД 1615 від 23.12.2022 з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СВІТ-АГРО» на поставку кормових добавок, ветеринарних препаратів, біопрепаратів, вітамінних та лікарських препаратів, іншу ветеринарну продукцію /а.с. 67-68/, товарно-транспортною накладною №000000052(РН) від 16.01.2023 /а.с. 69/, видатковою накладною №225 від 16.01.2023 /а.с. 70/, рахунком на оплату по замовленню № 195 від 11.01.2023 /а.с. 71/;
- Договором № 06/01/23-ПР1 від 06.01.2023 з ТОВ «ТАНДЕМ-2002» на поставку добавок білково-мінерально-вітамінних, комбікормів, преміксів, добавок кормових, іншого товару за погодженням сторін /а.с. 72-74/, товарно-транспортною накладною №Т23011900000002 від 19.01.2023 /а.с. 75/, видатковою накладною №Т23011900000002 від 19.01.2023 /а.с. 76/, видатковою накладною № Т23010600000005 від 06.01.2023 /а.с. 77/;
- Договором №02/170223 від 17.02.2023 з ТОВ «ВЕЛЛФАРМ» на поставку дезінфікуючих препаратів та миючих засобів для тваринництва /а.с. 78-80/, видатковою накладною №125 від 17.02.2023 /а.с. 81/, рахунком на оплату № 129 від 17.02.2023 /а.с. 82/;
- Фото-доказами /а.с. 83-90/.
Факт того, що Фермерське господарство «Пташині двори Полтавщини» безпосередньо використовувало у 2023 році вищезазначені об'єкти нерухомості у своїй сільськогосподарській діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема:
- Договором купівлі-продажу № 11/05/2023 від 11.05.2023 з ФОП ОСОБА_2 на купівлю кукурудзи, видатковою накладною № 12 від 12.05.2023 /а.с. 102-103/, рахунком на оплату № 12 від 12.05.2023 /а.с. 105/, товарно-транспортною накладною №1 від 12.05.2023 /а.с. 104/, товарно-транспортними накладними №2, №3, №4 від 12.05.2023 /а.с. 106-109/;
- Договором № 16/10/23-ПР1 від 16.10.2023 з ТОВ «ТАНДЕМ-2002» на поставку добавок білково-мінерально-вітамінних, комбікормів, преміксів, добавок кормових, іншого товару за погодженням сторін /а.с. 110-114/, видатковою накладною №Т23101900000029 від 19.10.2023 /а.с. 115/, рахунком на оплату № 23101800000005 від 18.10.2023 /а.с. 116/;
- Договором №26/11/2023 від 26.11.2023 з ФГ «АГРО ПРИХОДЬКО» на поставку кукурудзи /а.с. 117-123, 124/, видатковою накладною №37 від 30.11.2023 /а.с. 25/, рахунком на оплату №23 від 30.11.2023 /а.с. 126/, товарно-транспортними накладними від 30.11.2023 №52, №53, №54 від 30.11.2023, №55 від 30.11.2023, №56, №57 /а.с. 127-132/;
- Договором купівлі-продажу № БСЕ-21-8011223 від 20.12.2023 з ТОВ «БІОХЕМ УКРАЇНА» на купівлю кормових добавок, преміксів, комбікормів та кормових матеріалів /а.с. 133-138/, видатковою накладною №1983 від 20.12.2023 /а.с. 139/, рахунком на оплату по замовленню № 2008 від 20.12.2023 /а.с. 140/;
- Ветеринарним свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 16.06.2023, виданим ФГ «Пташині двори Полтавщини» у тому, що серед тварин птиця Кросу Ломан, підрощена віком 33 днів у кількості 20 000 голів, що пред'явлені для ветеринарного огляду і підлягають відправленню, хворих і підозрюваних на захворювання на заразні хвороби не виявлено /а.с. 141-142/.
Також позивачем долучено технічну документацію на об'єкти нерухомості, якими підтверджено те, що вони є будівлями сільськогосподарського призначення /а.с. 23-46/.
Нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
З урахуванням вказаних обставин, суд погоджується з доводами позивача, що належні йому на праві власності будівлі використовуються для ведення сільськогосподарського призначення.
Водночас, у справі відсутні докази того, що позивач впродовж 2023 року використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.
Доказів того, що зазначена нерухомість здається позивачем в оренду чи лізинг відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на застосування податкової пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.12.2024 №1422551-2408-1601-UA53080250000097618 та №1422552-2408-1601-UA53080370000025447 винесені відповідачем без дотримання вимог закону, є протиправними і підлягають скасуванню.
Аналогічне правозастосування сформовано Верховним Судом у постанові від 09.05.2023 у справі №380/10802/22, яка є релевантною до обставин даної справи.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до частини першої статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 4195,53 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України / а.с. 194, 201/.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Тож судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 4195,53 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає таке.
За змістом пункту 3 частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
У цій справі представник позивача просив відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати позивача на правничу допомогу у загальному розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 суду були надані договір про надання правничої допомоги №А-06/01/25 від 29.01.2025 /а.с. 173-176/, квитанції про сплату адвокатського гонорару в сумі 10 000,00 грн /а.с. 177, 178/, детальний опис робіт та наданих послуг /а.с. 18/, акт наданих послуг від 26.02.2025 /а.с. 17/.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, заперечення представника відповідача щодо розміру витрат, дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення (форми Ф) Головного управління ДПС у Полтавській області №1422551-2408-1601-UA53080250000097618 від 03.12.2024 на загальну суму 247 129,50 грн.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення (форми Ф) Головного управління ДПС у Полтавській області №1422552-2408-1601-UA53080370000025447 від 03.12.2024 на загальну суму 172 423,16 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 4 195,53 грн (чотири тисячі сто дев'яносто п'ять гривень п'ятдесят три копійки) та витрати на правову допомогу в загальній сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.06.2025.
Головуючий суддя І.С. Шевяков