23 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5345/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Подільський районний суд міста Кропивницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за липень 2024 року;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402- VIII “Про судоустрій і статус суддів» за липень 2024 року;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за липень 2024 року;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» за липень 2024 року із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда і з 27.02.2022 перебуває у складі Збройних Сил України. Вказує, що з 19 липня 2022 року йому припинено нарахування та виплату суддівської винагороди, у зв'язку із застосуванням стосовно нього Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким внесені зміни до статті 119 КЗпП України, згідно яких припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, про що в.о. голови суду було винесено відповідний наказ від 19.07.2022 за №100/К "Про припинення нарахування середнього заробітку з 19.07.2022 на період проходження військової служби ОСОБА_1 ". Додатково зазначив, що наказом в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2022 за №100/к вносились зміни не в наказ від 28.03.2022 за №43/к, а в наказ від 03.11.2020 за №180-к, який не стосується його увільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із мобілізацією. Відповідно лише з 14.03.2023 головою Ленінського районного суду м. Кіровограда наказом було виключено посилання на збереження за ним суддівської винагороди на період проходження військової служби. Зазначив, що згідно із частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Отже, з урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону №1402-VIII над іншими нормами законодавства, вважає, що з 19.07.2022 (тобто, з моменту набрання чинності Законом №2352-ІХ, яким внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України в частині збереження за працівниками, прийнятими на військову службу за призовом під час мобілізації, лише місця роботи і посади, але без збереження середнього заробітку) суддям, увільненим від виконання обов'язків з відправлення правосуддя у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, суддівська винагорода має виплачуватися також у повному обсязі. Отже, вважає, що наказ в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда № 100/к від 19.07.2022 року “Про внесення змін до наказу» із врахуванням наказу від 14.03.2023 за №52/к стосується не припинення нарахування та виплати суддівської винагороди, яка повинна виплачуватись, а саме середньомісячного заробітку, що не перешкоджає ТУ ДСА проведенню нарахування та виплаті саме суддівської винагороди на підставі статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів». За липень 2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області суддівська винагорода не нараховувалась та не виплачувалась. Припинення нарахування суддівської винагороди вважає необґрунтованим, оскільки Закон №1402-VIII передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування на військовій службі не є таким випадком. Відповідачами, на переконання позивача, не враховані, зокрема, положення статей 126, 130 Конституції України щодо незалежності суддів та забезпечення державою належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, Закону №1402-VIII, статтею 135 якого встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин Закону України від 01.07.2022 №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), яким внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України). Розмір суддівської винагороди, як зазначав позивач, установлюється виключно Законом №1402-VIII, що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини п'ятої статті 48 Закону №1402-VIII забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Ухвалою судді від 16.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (а.с.19-20).
Ухвалою суду від 30.08.2024 провадження у справі №340/5345/24 зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (а.с.31).
Представником територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Законом №1402-VIII не передбачено правове регулювання проходження суддею військової служби із збереженням суддівської винагороди. На позивача, як на військовозобов'язаного, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації у зв'язку з введенням воєнного стану, поширюються гарантії, передбачені частиною 3 статті 119 КЗпП України, зокрема, за ним зберігається місце роботи і посада, а також йому виплачується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У зв'язку з набранням чинності Законом №2352-IX з 19.07.2022 середній заробіток таким мобілізованим працівникам за місцем роботи не виплачується. Оскільки позивач з 28.02.2022 увільнений від роботи та не здійснює правосуддя у зв'язку з проходженням військової служби, він не має права на отримання суддівської винагороди. Також зазначає, що Територіальне управління з 28.02.2022 по 19.07.2022 здійснювало нарахування та виплату позивачу середнього заробітку на підставі наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2022 №43-к “Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків по здійсненню судочинства у зв'язку з прийняттям на військову службу» та частини 3 статті 119 КЗпП України (у редакції чинній протягом зазначеного періоду), статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Відповідно, Територіальне управління діяло згідно статті 19 Конституції України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звертає увагу, що з 28.02.2022 по 19.07.2022 ОСОБА_1 виплачувався середній заробіток відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України, а не суддівська винагорода, однак жодних зауважень з цього приводу позивач не висловлював. Наголошує, що Територіальним управлінням, як розпорядником бюджетних коштів, виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період припинено на підставі наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2022 року №100/к, який був ним оскаржений до Кіровоградського окружного адміністративного суду, однак рішенням суду від 27.02.2024 у справі №340/2610/23 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому, у вказаному рішенні суду встановлено, що накази Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2022 за №100/к та від 14.03.2023 №53/к, винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову (а.с.32-37).
Державна судова адміністрація України правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористалась. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило. Ухвала суду від 19.08.2024 про відкриття провадження була доставлена відповідачу-1 в його електронний кабінет 16.08.2024 року, що підтверджується довідкою про доставлення електронного листа, складеною відповідальним працівником суду 19.08.2024 року (а.с.23).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Подільський районний суд міста Кропивницького (колишня назва - Ленінський районний суд міста Кіровограда. Перейменований на Подільський районний суд міста Кропивницького відповідно до Закону України від 26.02.2025 №4273-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів») правом на надання пояснень не скористався.
Ухвалою суду від 31.01.2025 року провадження у справі поновлено (а.с.50).
Ухвалою суду від 10.02.2025 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/2610/23 (а.с.78).
Судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі №340/2610/23 залишено без змін. (а.с.81-83)
Ухвалою судді від 19.06.2025 року провадження у справі поновлено та продовжено розгляд справи зі стадії на якій воно було зупинено (а.с.84).
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Указом Президента України “Про призначення суддів» від 17.05.2019 №239/2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда (https://www.president.gov.ua/documents/2392019-26869).
ОСОБА_1 зарахований до штату Ленінського районного суду міста Кіровограда.
З 27.02.2022 року відповідно до Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року “Про введення воєнного стану в Україні», №69/2022 від 24.02.2022 року “Про загальну мобілізацію» позивач призваний на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації та відповідно до наказу від 27.02.2022 №37 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 (а.с.9, 39).
Згідно заяви позивача про увільнення його від виконання службових обов'язків у зв'язку із вступом на дійсну військову службу до військової частини НОМЕР_1 , поданої на підставі ст.119 КЗпП (а.с.41).
Наказом голови Ленінського районного суду міста Кіровограда №43-К від 28.02.2022 “Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків по здійсненню судочинства у зв'язку з прийняттям на військову службу» його увільнено від виконання службових обов'язків по здійсненню судочинства у зв'язку з призначенням на посаду за штатом воєнного часу, зарахуванням до списку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28.02.2022 із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до фактичної демобілізації.
Факт перебування позивача у спірний період на військовій службі підтверджується наявними у справі довідками військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №4206 та від 12.06.2024 №2899 (а.с.9-10).
Відповідно до наказу в.о. голови Ленінського районного суду міста Кіровограда №100/К від 19.07.2022 “Про внесення змін до наказу від 28.02.2022 р. №43-К», яким відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022 року внесено до п.1 наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2020 року №180-К “Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків по здійсненню судочинства у зв'язку з прийняттям на військову службу», змінено, а саме: слова “зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінено словами “зі збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації». Також, наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Кіровоградській області припинити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку з 19.07.2022 року на період проходження військової служби.
В подальшому, у зв'язку з допущенням описки у наказі №100/К від 19.07.2022 року, головою Ленінського районного суду міста Кіровограда прийнято наказ від 14.03.2023 №52/К "Про усунення описки в п.1 наказу від 19.07.2022 №100-К "Про внесення змін до наказу від 28.02.2022 №43-К", яким п.1 викладено в редакції: "Внести до п.1 наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2022 року №43-К “Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків по здійсненню судочинства у зв'язку з прийняттям на військову службу», зміни: слова “зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінено словами “зі збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації».
Вказані обставини встановлені із рішення Кіровоградського окружного адміністративного осуду, що набрало законної сили по справі №340/2610/23 (а.с.59-65).
З урахуванням наведеного, позивачу припинено нарахування і виплату суддівської винагороди, зокрема за липень 2024 року, що підтверджується листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області №844/23 від 12.05.2023 (а.с.8).
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Статус судді визначено статтями 126-129 Конституції України та Законом №1402-VIII, згідно із частиною першою статті 52 якого суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
У статті 81 Закону №1402-VIII визначено, що особа, призначена на посаду судді указом Президента України, набуває повноважень судді із здійснення правосуддя, включаючи право на отримання доплат до посадового окладу, за умов зарахування у штат відповідного суду, складення присяги судді і проходження початкової підготовки у випадках та порядку, встановлених цим Законом. Датою набуття суддею повноважень із здійснення правосуддя визначається дата виконання останньої з цих умов.
Повноваження судді припиняються виключно з підстав, визначених частиною сьомою статті 126 Конституції України (ст. 119 Закону №1402-VIII).
У частині першій статті 48 Закону №1402-VIII закріплено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Незалежність судді забезпечується правовими гарантіями, перелік яких наведено у частині п'ятій статті 48 Закону №1402-VIII, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді (пункт 8).
Передбачене законом матеріальне забезпечення судді означає виплату суддівської винагороди, яка, як це встановлено частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII, регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів, а розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до частини другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (ч. 10 ст. 135 Закону №1402-VIII).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє до цього часу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), у частині першій статті 2 якого встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 2-4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ).
Згідно зі статтею 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України», “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
За приписами частини другої статті 39 Закону №2232-ХІІ громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України “Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України “Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України “Про вищу освіту».
Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (у редакції до 19.07.2022) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
19.07.2022 набрав чинності Закон №2352-ІХ, яким внесено зміни до низки законодавчих актів України, у тому числі й КЗпП України, зокрема у частині третій статті 119 цього Кодексу слова “зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами “зберігаються місце роботи і посада».
Згідно зі статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо права позивача на нарахування та виплату суддівської винагороди у період перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, за липень 2024 року.
З матеріалів справи встановлено, що з 28.02.2022 позивача тимчасово увільнено від виконання обов'язків судді Ленінського районного суду м. Кіровограда, у зв'язку з призначенням на посаду за штатом воєнного часу, зарахуванням до списку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28.02.2022, на підставі наказу голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2022 №43-К, виданого відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України, статті 39 Закону №2232-XII та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні». Цим же наказом наказано зберігати за ОСОБА_1 місце роботи, посаду і середній заробіток до дня фактичної демобілізації.
У зв'язку з набранням чинності Законом №2352-ІХ, 19.07.2022 в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда видано наказ №100/к "Про внесення змін до наказу від 28.02.2022 №43-к", яким, з урахуванням наказу №52/к від 14.03.2023, слова “зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінено словами “зі збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації», а також припинено виплату середнього заробітку.
Питання виплати суддівської винагороди у період проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації за умови змін у редакції частини третьої статті 119 КЗпП України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №320/10955/23, у якій, серед іншого, зазначено, що наведені положення Закону №1402-VIII (частина десята статті 135) стосуються випадків, коли суддя не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин, які безпосередньо пов'язані з організацією судочинства.
Законом №1402-VIII не врегульовано, чи виплачується суддівська винагорода в разі проходження суддею, повноваження якого не припинені, військової служби, зокрема, за призовом по мобілізації до лав Збройних Сил України в особливий період.
При співвідношенні норм частини третьої статті 119 КЗпП України та статті 135 Закону №1402-VIII слід мати на увазі, що вони є самостійними, регулюють різні правовідносини, а тому при їхньому застосуванні неприйнятні правила щодо застосування загальної та спеціальної норми.
У правовому регулюванні статусу судді немає норми, яка б визначала, які гарантії має суддя, якщо він, виконуючи військовий обов'язок по захисту Батьківщини, поступив на військову службу. У такому випадку суддя отримує також статус військовослужбовця з поширенням на нього гарантій правового і соціального захисту військовослужбовців, установлених законом.
Як і здійснення правосуддя, військова служба є публічною. Суддя, поступивши на військову службу, здійснює функції, які притаманні цьому виду публічної служби, і така служба підлягає оплаті відповідно до умов, передбачених законом для неї. Засада оплати праці - “праця оплачується за виконану роботу (трудову функцію)» (це відповідає визначенню заробітної плати як винагороди за виконану роботу згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР “Про оплату праці») - застосовна і в цьому випадку. Виконання одного виду публічної служби із застосуванням порядку оплати трудової функції, встановленого для іншого виду публічної служби, навпаки, суперечило б такій засаді.
За висновками, сформованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 в справі №320/10955/23, у разі коли суддя призваний для проходження військової служби, зокрема, за призовом під час мобілізації, на особливий період, трудові відносини між ним і судом регулюються нормою частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки в Законі №1402-VIII немає норми, яка б по-іншому регулювала ці відносини. У разі проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також в інших випадках, передбачених частиною другою статті 39 Закону №2232-ХІІ, за ним зберігається місце роботи і посада на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення. У цей період на суддю поширюється статус військовослужбовця, визначений нормативно-правовими актами, зокрема, гарантії правового і соціального захисту військовослужбовців, а суддівська винагорода судді не виплачується.
Застосовуючи висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №320/10955/23, у постанові від 17.04.2025 у справі №340/655/23, у якій суддю (позивача) увільнено від роботи у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації та припинено нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, з чим він не погоджується, Верховний Суд констатував, що в разі коли суддя призваний для проходження військової служби, зокрема, за призовом під час мобілізації, на особливий період, трудові відносини між ним і судом регулюються нормою частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки в Законі №1402-VIII немає норми, яка б по-іншому регулювала ці відносини. Наведене дає підстави для висновку, що поступивши на військову службу, позивач не втратив статусу судді, його повноваження судді збереглися в силу норм частини сьомої статті 126 Конституції України та статті 119 Закону №1402-VIII. Одночасно він набув статусу військовослужбовця. Будучи увільненим від виконання обов'язків зі здійснення правосуддя на період проходження військової служби, позивач у цей період не має права на отримання суддівської винагороди як винагороди за виконання професійного обов'язку судді. Він вступив у публічні правовідносини з державою щодо проходження військової служби на умовах, зокрема, й щодо забезпечення (грошового, матеріального), які встановила держава для цього виду публічної служби. У зв'язку із цим припинення нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди є правомірним.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, у разі коли суддя призваний для проходження військової служби, зокрема, за призовом під час мобілізації, на особливий період, трудові відносини між ним і судом регулюються нормою частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки в Законі №1402-VIII немає норми, яка б по-іншому регулювала ці відносини. У разі проходження суддею військової служби в особливий період, за ним зберігається місце роботи і посада на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення, проте суддівська винагорода судді не виплачується.
Відтак, правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за липень 2024 року відсутні.
Суд наголошує, що середній заробіток, який виплачується працівникові за збереженим основним місцем роботи як соціальна гарантія згідно з частиною третьою статті 119 КЗпП України, та суддівська винагорода, визначена статтею 135 Закону №1402-VIII, мають різну правову природу та правове регулювання.
Особливий статус позивача корелює його обов'язку здійснювати правосуддя, і саме за це він отримує суддівську винагороду. Між тим, Закон №1402-VIII не передбачає можливості здійснення суддею повноважень з одночасним проходженням військової служби, що підтверджується фактом увільнення позивача від роботи на час проходження військової служби.
За таких обставин суд доходить висновку, що у цій правовій ситуації не йдеться про втручання у конституційні гарантії незалежності судді, адже позивач не позбавлений права на отримання суддівської винагороди за виконання повноважень судді.
Посилання позивача на рішення Ради суддів України суд оцінює критично, оскільки вони мають рекомендаційний характер і не можуть превалювати над нормами закону.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б свідчили про бездіяльність відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, код ЄДРПОУ 26241445), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Подільський районний суд міста Кропивницького (25006, м.Кропивницький, вул.Велика Перспективна, 40, ЄДРПОУ 02896905) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА