про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
23 червня 2025 року м. Київ № 320/29038/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доДепартаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
треті особи:ОСОБА_2 ; Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1»; Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; ОСОБА_3
провизнання незаконними та скасування наказів та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1», Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 , в якому просить суд:
- визнати недійсним та скасувати Наказ Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (Код ЄДРПОУ 24378016) №582-С/КІ від 14 квітня 2009 р. про видачу свідоцтв про право власності, в тій частині, якою передбачено оформлення та видача свідоцтва про право власності інвестору ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності від 05 травня 2009 року серії НОМЕР_2 видане Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (Код ЄДРІІОУ 24378016), яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 , складається з 2 кімнат, жилою площею 39,40 кв.м., загальною площею 88,60 кв.м., дійсно належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на праві приватної власності;
- скасувати державну реєстрацію прав власності з одночасним припиненням речових прав, на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), проведену Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське бюро технічної інвентаризації» (Код ЄДРПОУ: 03359836) 18 травня 2009 року (реєстровий номер 45693, у реєстровій книзі: 588-126) на підставі свідоцтва про право власності від 05 травня 2009 року серії НОМЕР_2 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (Наказ №582-С/КІ від 14 квітня 2009 р.), загальною площею 88,60 кв.м., та будь-які похідні від права власності речові права на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , обтяження таких прав, в тому числі, але не обмежуючись забороною, орендою та іпотекою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів позовної заяви вбачається, позивач оскаржує рішеннями відповідача, якими оформлене право власності за третьою особою - ОСОБА_2 .
Суд акцентує, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
У той же час, за посиланнями позивача, спірні рішення, порушують права власності як позивача, так і третіх осіб, отже, у даному спорі наявний спір про право - порушено цивільні права.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, суть та характер вказаних спірних правовідносин, їхній суб'єктний склад, спрямованість заявлених вимог і механізми (засоби) їх задоволення в своїй сукупності підводять до того, що справжнім предметом спору у цій справі є вимоги про захист права власності на нерухоме майно або захист житлових прав, або/та захист кожним із цього складу учасників справи свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства.
Спір про захист права конкретної особи на майно чи житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції.
Вказаний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/15287/17.
Таким чином, ураховуючи те, що позовні вимоги у позові заявлено на поновлення порушених майнових прав позивача, суд констатує, що заявлений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Роз'яснити позивачу, що даний спір віднесений до юрисдикції місцевого загального суду та розглядається в порядку цивільного судочинства.
3. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
4. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Жукова Є.О.