23 червня 2025 року № 320/32846/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНМАК ЕКСПРЕС» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у м.Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНМАК ЕКСПРЕС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у м.Києві з вимогою визнати протиправним та скасувати постанову Відділу Державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.03.2024 №047806 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою суду від 15.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позов мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесеної на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, з огляду на те, що позивач не є автомобільним перевізником.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанова від 05.03.2024 №047806 про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 18.01.2024 уповноваженими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 11.01.2024 №000121 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, співробітниками Укртрансбезпека 17.10.2023 зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ номерний знак НОМЕР_1 .
Посадовими особами Відділу під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) встановлено порушення вимог статті 48 Закону №2344-III, а саме: на момент перевірки відсутні заповнені тахокарти за 17.01.2023, що зафіксовано в акті АР 037929.
У зв'язку з наведеним, відповідачем прийнято постанову від 05.03.2024 №ПШ 047806 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позивач з правомірністю вказаного рішення суб'єкта владних повноважень не погоджується, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративногосподарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 цього Закону.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також Закон № 2344-III).
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритновагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізникаминерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будьякий час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритновагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами першоюдругою статті 48 Закону № 2344III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
пасажирські перевезення перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;
регулярні спеціальні пасажирські перевезення перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
нерегулярні пасажирські перевезення перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Частиною першою статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитковокасовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Матеріалами справи підтверджено, що співробітниками Укртрансбезпека 17.10.2023 зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ номерний знак НОМЕР_1 та встановлено, що згідно ТТН перевізником зазначено ТОВ «ПАНМАК ЕКСПРЕС», згідно реєстраційних документів транспортний засіб належить ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення вимог статті 48 Закону №2344-III, а саме: на момент перевірки відсутні заповнені тахокарти за 17.01.2023.
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію товарно-транспортної накладної від 17.01.2024, судом встановлено, що перевізником зазначено ТОВ «ПАНМАК ЕКСПРЕС», замовник ТОВ «Техпром-Базис», вантажовідправник ТОВ «Компанія Еффі», вантажоодержувач ТОВ « Техпром-Базис».
У свою чергу, позивач стверджує, що він не є перевізником у межах спірних відносин з огляду на таке.
Між Позивачем -ТОВ «ПАНМАК ЕКСПРЕС» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , 23.09.2023 укладено договір №150823004 предметом якого є надання послуг з перевезення (доставки) вантажу, територія надання послуг Україна.
Згідно цього Договору та Товаро-транспортної накладної, 17.01.2024 автомобіль Перевізника за договором (ФОП ОСОБА_2 ) здійснював замовлення для ТОВ «ПАНМАК ЕКСПРЕС» по доставці вантажу.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 340/4637/22 зазначив, що «…В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
50. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
51. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
52. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті…».
Суд зазначає, що відповідно до пункту 11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту.
Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.
Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно доЗаконів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів у паперовому та/або електронному вигляді.
У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Аналіз вищезазначених положень Правил №363 та форми, яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
Між тим, відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-III та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - необхідна товарно-транспортна накладна (далі - ТТН), в якій зазначається автомобільний перевізник.
Як вже зазначалося судом, під час перевірки транспортного засобу, належного на праві власності третій особі, водієм було надано до перевірки товарно-транспортну накладну від 17.01.2024, де перевізником зазначено ТОВ «Панмак Експрес». На переконання суду, саме означена ТТН є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт перевезення вантажу позивачем та його статус автомобільного перевізника у межах спірних відносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №420/2451/20.
Водночас, суд наголошує, що в товарно-транспортній накладній від 17.01.2024, яка є основним документом на перевезення вантажів, не міститься жодних відомостей щодо іншого перевізника, крім позивача.
Суд також зауважує, що акт перевірки від 18.01.2024 підписаний водієм без жодних зауважень чи заперечень в частині зафіксованих у ньому обставин.
Таким чином, виходячи з наявних у відповідача доказів як під час здійснення перевірки, так і під час розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, відповідачем встановлено, що перевізником у межах спірних відносин є позивач як такий, що зазначений перевізником у товарно-транспортній накладній.
При цьому, позивач, зазначаючи, що він не є перевізником, не оспорює виявлене під час перевірки порушення по суті та не наводить жодного нормативного обґрунтування у спростування відсутності на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.