20 червня 2025 року №320/6436/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про визнання протиправним та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 23.10.2019 про відкриття виконавчого провадження №60395049.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6436/19 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/4180/20 передано для розгляду судді Донцю В.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 прийнято вказану адміністративну справу до провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №246/0/15-25 “Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
24.02.2025 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 прийнято справу до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.10.2019 отримала простий (не рекомендований) лист, в якому були: постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанова про стягнення з боржника основної винагороди, постанова про арешт коштів боржника. У вказаних постановах були зазначені дві адреси місця проживання позивача. При цьому, однією із адрес була зазначена адреса, по якій позивач ніколи не проживала. Позивач вказує на те, що накладення арешту на рахунок, призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до порушення конституційного права, так як позивач фактично позбавлена права на отримання доходу, який є єдиним джерелом існування. Окрім того, позивач наголошує, що відкривши провадження щодо особи, яка проживає та зареєстрована за межами виконавчого округу Київської області, а саме в Черкаській області, та не має ніякого майна в Київській області, відповідач вчинив протиправно, вийшов за межі наданих повноважень і з цих підстав постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2019 №60395049 підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, зазначив, що стягувачем у заяві було вказано фактичну адресу проживання боржника (Київська обл., м.Фастів, вул. Гетьманська, 3), відтак у відповідача не було юридичної можливості відмовити у відкритті виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження у справі №60395049 відповідачем було вжито заходів для повідомлення боржника та направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, як на адресу вказану у виконавчому документі, так і на адресу вказану в заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження. Окрім того, боржником було проігноровано вказане провадження та не повідомлено адресу місця свого фактичного проживання. Відповідач наголошує на тому, що виконавчий документ, поданий на виконання ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відповідав вимогам чинного законодавства та у відповідача були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем 22.09.2019 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6561 про стягнення коштів з ОСОБА_1 у сумі 17765,87 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", якому Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу від 24.07.2018 №20180724-1/2, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк», на підставі Договору факторингу від 24.05.2016 №20160524-Г, відступлено право вимоги за Договором від 24.11.2012 №2365/2085CLAPS, укладеного між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , за період з 23.05.2016 по 18.09.2019 включно.
Представник стягувача 08.10.2019 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича із заявою про примусове виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса. У заяві стягувач зазначив, що адресою місця проживання боржника є: АДРЕСА_1 .
Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. 23.10.2019 прийнято поставу про відкриття виконавчого провадження №60395049, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди та про арешт коштів боржника.
Позивач, отримавши 30.10.2019 вказані постанови, звернувся до суду з позовом про їх оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404 визначено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
Статтею 4 Закону №1404 визначено вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону №1404, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Частиною першою статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону №1403, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною першою статті 25 Закону №1403 передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону №1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Спірні відносини виникли з приводу примусового виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича у виконавчому провадженні №60395049 з примусового виконання виконавчого напису №6561 виданого 22.09.2019.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
З Єдиного реєстру приватних виконавців України вбачається, що виконавчим округом приватного виконавця Говорова Пава Володимировича є Київська область.
Згідно наявної в матеріалах справи копії виконавчого напису №6561 від 22.09.2019 вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем, боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана адреса місця реєстрації боржника зазначена у Договорі від 24.11.2012 №2365/2085CLAPS та відповідає адресі місця реєстрації, яка вказана у паспорті ОСОБА_1 .
Відповідно до абзацу 9 статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Тобто, як на час укладення Договору від 24.11.2012 №2365/2085CLAPS, та і на час відкриття виконавчого провадження №60395049 з примусового виконання виконавчого напису №6561 виданого 22.09.2019, боржник був зареєстрований у м. Умань, що не відноситься до виконавчого округу відповідача.
Отже, виконавчий документ прийнято відповідачем до виконання з порушенням вимог закону щодо місця виконання.
Доводи представника відповідача про те, що державний виконавець не має обов'язку перевіряти місцезнаходження боржника, яке зазначив стягувач, і не було підстав вважати, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу суд оцінює критично.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону №1404, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Згідно з пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.
Так, дійсно, судом встановлено, що стягувачем у заяві про примусове виконання рішення, адресою місця проживання боржника зазначено: АДРЕСА_1 , яка відноситься до виконавчого округу відповідача.
Проте, як зазначено вище, у виконавчому документі містилась інша адреса боржника у м. Умань, яка, відповідно, до виконавчого округу відповідача не відноситься.
Отже, відкриваючи виконавче провадження відповідач належним чином не пересвідчився з достовірних джерел про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону №1404 та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження в іншому виконавчому окрузі.
Відтак, відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, яка була зазначена у виконавчому документі.
Згідно з пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 28 Закону №1404, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Суд наголошує, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням, з підтвердженням про вручення листа адресату та з можливістю відстеження доставки.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем, ОСОБА_1 був надісланий простий лист, не рекомендований.
Такі дії приватного виконавця порушують права та обов'язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2019 №60395049.
При цьому суд зауважує, що стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий напис нотаріуса до виконання.
Статтею 91 Закону України "Про нотаріат" визначено, що виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Більш того, у самому виконавчому написі вказано, що його може бути пред'явлено до виконання протягом року з дня вчинення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 768,40 грн., підлягають стягненню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2019 №60395049.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.