Рішення від 23.06.2025 по справі 160/12524/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року Справа № 160/12524/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/12524/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

01.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, у якій просить:

- визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 11 жовтня 2024 № 23/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 ;

- зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 06.05.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 06.05.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- звернення позивача про призначення одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця;

- рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 11 жовтня 2024 № 23/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 ;

- інформацію/відомості, що послугували прийняттю оскаржуваного рішення;

- всі наявні докази щодо суті спору.

06.06.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 23.06.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із загибелю її чоловіка вона, та їх діти мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Вказує, що вона звернулась в установленому законом порядку до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги.

Під час розгляду питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачем було зроблено висновок про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння в момент загибелі.

Позивач вказує, що як вбачається з наданих доказів не підтверджується, що настання смерті ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із вчинення померлим певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі), оскільки причину смерті не встановлено, а причина виникнення пожежі є ймовірною.

Будь які належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного, що мали своїм наслідком його смерть, відсутні, а отже висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу членам його родини є безпідставним.

Таким чином, позивач вважає такі висновки передчасними, з рішенням не погоджуються, вважають його протиправним та таким, що порушує її законні права, свободи та інтереси.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідач вказує, про те, що відмовляючи у призначенні спірної допомоги, Міністерство оборони України, як зазначено вище, виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком дій у стані алкогольного сп'яніння, посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Результатами службового розслідування та судово-медичним експертом підтверджено перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння на момент смерті.

При цьому, згідно з викладеними висновками старшого слідчого СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції у Постанові про закриття кримінального провадження від 28.12.2023 року: «… встановлено, що ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 10 травня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , неексплуатуєма покинута будівля - є необережне поводження з вогнем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ».

Відповідач зазначає про те, що у спірних правовідносинах підлягає встановленню обставина чи є причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №319 від 06.09.2023 року ОСОБА_2 хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті: інші невідомі та неуточнені причини смерті (R99).

Згідно листа завідувача Павлоградського районного відділення СМЕ № 26 від 26 січня 2024р.: причина смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлена, через значне обгорання та обвуглення трупа.

Однак, з урахуванням результатів судово-гістологічного дослідження, а саме: … в крові виявлено карбоксигемоглобін у кількості %, то більш вірогідно, що смерть його могла настати внаслідок токсичної дії оксиду вуглецю (карбоксигемоглобін 8%) на тлі алкогольного сп'яніння, що відповідає середньому ступеню відносно живих осіб (1,58% у крові). … при судово-токсологічному дослідженні крові та сечі від трупу ОСОБА_2 , 1977 р.н., виявлений етиловий спирт у концентрації 1,58% у крові, 2,08% у сечі, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння відносно живих осіб. … Більша концентрація алкоголю в сечі свідчить про те, що смерть настала в стадії елімітації (виведення алкоголю з організму).

На думку відповідача, вказаний факт, є обґрунтованою підставою для відмови у призначені та виплаті членам сім'ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю.

Вважають, що у цьому випадку, смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, а відтак, відповідач правомірно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, зазначають про те, що Міністерством оборони України діяло в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства, а отже протиправної бездіяльності Міністерства оборони України не вбачається.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , який було зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Тернівський районного управління юстиції м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 16 лютого 2001 року, та зроблено відповідний актовий запис № 39. Шлюб не розірвано.

У шлюбі з ОСОБА_2 має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації відповідно до Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_2 15.03.2022 року був мобілізований до лав ЗСУ , та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

У травні 2023 року позивачеві було направлено сповіщення про смерть її чоловіка ОСОБА_2 .

За фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_2

до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості з №12023041380000180 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

У ході досудового розслідування було встановлено що ОСОБА_2 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 загинув внаслідок пожежі в адміністративній будівлі колишньої шахти, розташованої неподалік АДРЕСА_2 .

Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі ймовірною причиною пожежі, яка сталась 10 травня 2023 року за адресою АДРЕСА_1 є необережне поводження з вогнем.

28.12.2023 року старшим слідчим СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2, ч1 ст. 284 КПК України.

Згідно висновку експерта № 319 Павлоградського районного відділення ЗК «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» причина смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , не встановлена, через значне обгорання та обвуглення трупа.

На підставі висновку Павлоградського районного відділення ЗК «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи 06 вересня 2023 року було видано лікарське свідоцтво про смерть № 319.

11 вересня 2023 року відділом державної реєстрації Підгороднянської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області було зареєстровано смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис № 234.

Відповідно протоколу № 5399 від 08 лютого 2024 року смерть старшого солдата ОСОБА_2 , 1977 року народження, пов'язана з проходженням військової служби.

Згідно матеріалів справи, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум».

Відповідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум» від 11 жовтня 2024 року за № 23в позивачеві було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги .

Підставою для відмови комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум зазначено, що у відповідності до ст. 16-4 Закону України« Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей «призначання і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть ) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння».

Позивач вважає, що при прийняті рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та неповнолітнім дітям померлого військовослужбовця Міністерство оборони України неналежно застосовує та тлумачить закон, а тому змушена звернутись до суду за захистом порушеного права до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами статті 41 Закону №2232-XI, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).

У постанові від 29.06.2022 року у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: «Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.».

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (підпункт 1);

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).

Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 6, 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975 у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.

У силу пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 10 Порядку №975, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Надаючи оцінку відмові відповідача, суд наголошує, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме, вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №640/6477/19 від 29.06.2022 року.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Таким чином, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Верховний Суд в постанові від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21-а зазначив, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов'язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.

Як зазначалось вище, з початком повномасштабного вторгнення російської федерації відповідно до Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_2 15.03.2022 року був мобілізований до лав ЗСУ , та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

У травні 2023 року позивачеві було направлено сповіщення про смерть її чоловіка ОСОБА_2 .

За фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_2

до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості з №12023041380000180 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

У ході досудового розслідування було встановлено що ОСОБА_2 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 загинув внаслідок пожежі в адміністративній будівлі колишньої шахти, розташованої неподалік АДРЕСА_2 .

Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі ймовірною причиною пожежі, яка сталась 10 травня 2023 року за адресою АДРЕСА_1 є необережне поводження з вогнем.

28.12.2023 року старшим слідчим СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2, ч1 ст. 284 КПК України.

Згідно висновку експерта № 319 Павлоградського районного відділення ЗК «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» причина смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , не встановлена, через значне обгорання та обвуглення трупа.

На підставі висновку Павлоградського районного відділення ЗК «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи 06 вересня 2023 року було видано лікарське свідоцтво про смерть № 319.

11 вересня 2023 року відділом державної реєстрації Підгороднянської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області було зареєстровано смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис № 234.

Відповідно протоколу № 5399 від 08 лютого 2024 року смерть старшого солдата ОСОБА_2 , 1977 року народження, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.

Згідно матеріалів справи, відмовляючи у призначенні спірної допомоги, Міністерство оборони України, виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком дій у стані алкогольного сп'яніння, посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Результатами службового розслідування та судово-медичним експертом підтверджено перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння на момент смерті.

Згідно з висновків старшого слідчого СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції у Постанові про закриття кримінального провадження від 28.12.2023 року: «… встановлено, що ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 10 травня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , неексплуатуєма покинута будівля - є необережне поводження з вогнем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ».

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №319 від 06.09.2023 року ОСОБА_2 хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті: інші невідомі та неуточнені причини смерті (R99).

Згідно листа завідувача Павлоградського районного відділення СМЕ № 26 від 26 січня 2024р.: причина смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлена, через значне обгорання та обвуглення трупа.

Отже, згідно вказаного листа, під час здійснення обставин смерті, причина смерті ОСОБА_5 , не встановлена.

Окрім того, слід вказати про те, що в діях, зокрема, ОСОБА_2 не виявлено фактів вчинення злочину чи адміністративного правопорушення, тощо.

Доказів на спростування наведеного матеріали справи не містять.

Як вбачається з наданих доказів не підтверджується, що настання смерті ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із вчинення померлим певних активних дій у стані саме алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі), оскільки причину смерті не встановлено, а причина виникнення пожежі є ймовірною, як зазначалось вже судом вище.

Будь які належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного, що мали своїм наслідком його смерть, відсутні, та відповідачем до матеріалів справи долучено не було, а тому слід дійти до висновку про те, що доводи відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу членам його родини є передчасними та не підтверджуються матеріалами справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Отже, під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 11 жовтня 2024 № 23/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивача та додані до них документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі загибеллю (смертю) військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби, у порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 року по справі № 480/4122/22.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 11 жовтня 2024 № 23/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 .

Зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 23.06.2025 року.

Суддя В.В. Ільков