23 червня 2025 рокуСправа №160/33459/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військовоїї частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 19.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо непроведення нарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу частини суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
-зобов'язати військову частину військову частину НОМЕР_1 нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з служби та виключенні зі списків особового складу частини без застосування пропорційності часу, що минув з дати виникнення права на отримання речового майна по дату підписання наказу про виключення зі списків частини.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення. На день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу в серпні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 не здійснила нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби в цій частині. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
19.03.2025 відповідачем надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Представник відповідача наголошує, що ОСОБА_1 у визначений законодавством спосіб не скористався правом на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, а саме, не подав рапорт про виплату такої компенсації та при звільненні з військової служби погодився із усіма необхідними розрахунками, а тому не має права на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Відтак, у військової частини були відсутні підстави для виплати позивачу грошової компенсації за недоотримане майно. З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити.
19.03.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача військової частини НОМЕР_2 з тих підстав, що військова частина НОМЕР_1 з 10.11.2023 знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 задоволено клопотання військової частини НОМЕР_1 та залучено до участі у справі співвідповідача - військову частину НОМЕР_2 .
09.06.2025 від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
ОСОБА_1 з 29.10.2016 по 28.08.2024 проходив службу в Збройних Силах України, зокрема, у військовій частині НОМЕР_1 . Дана обставина підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_3 .
З 17.04.2018 позивач має статус учасника бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 17.04.2018, виданим Управлінням персоналу військової частини НОМЕР_5 .
Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2024 №232 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 29 серпня 2024 року.
Також, із вище зазначеного наказу від 28.08.2024 №232 вбачається, що позивач ОСОБА_1 при звільненні набув право на наступні виплати: щомісячну премію, надбавку за особливості проходження військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення за 2018- 2024 роки.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що при звільненні зі служби 28.08.2024 позивачу не було виплачено грошове забезпечення за недоотримане речове майно.
Позивач вважає, що заборгованість відповідача із виплати компенсації за неотримане речове майно становить 131628,57 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснюється Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон).
Згідно ч.1 ст.9-1 Закону, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №475 від 07.06.2017 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
На виконання вищевказаної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Так, п.п.2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналіз норм статті 9-1 Закону № 2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна за умови подачі відповідної заяви (рапорту) про отримання грошової компенсації.
Як свідчать встановлені обставини справи, наказом відповідача від 28.08.2024 №232 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення та проведено остаточний розрахунок із виплати належних позивачу при звільненні сум.
Відповідно до змісту наведеного наказу, питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно вирішено не було.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не подавалося до військової частини НОМЕР_1 заяви про нарахування вартості неотриманого речового майна за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
З огляду на те, що обов'язку із виплати компенсації кореспондує обов'язок позивача звернутися до відповідача із відповідною заявою (рапортом) про отримання такої компенсації, не знайшли свого підтвердження обставини допущення протиправної бездіяльності відповідача у невиплаті грошової компенсації, оскільки позивач не звертався до відповідача за відповідною компенсацією.
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовної заяви.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, в тому числі за позовними вимогами про нарахування та виплату компенсації за невикористане речове майно, яке не належить до вимог про грошове забезпечення.
Аналогічні висновки щодо строку звернення до суду містяться в постановах Верховного Суду від 10.02.2025 у справі №240/5940/24 та від 14.12.2023 у справі №380/1785/21.
Частиною третьою статті 123 КАС України встановлено, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
19.12.2024 позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби та зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсацію.
Ураховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 правову природу компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2024 №232 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 29 серпня 2024 року. Також визначено виплати, що підлягають до нарахування при звільненні. Виплата компенсації за неотримане речове майно встановлена не була.
Отже, про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був бути обізнаний з часу його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.
Суд також звертає увагу на те, що позивач міг звернутися до відповідача із заявою про отримання компенсації і після звільнення зі служби без зайвих зволікань, проте, не зробив цього.
Будь-яких об'єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно (у межах місячного строку) звернутися до відповідача із запитом щодо компенсації за неотримане речове забезпечення та за захистом своїх порушених прав до суду позивач не навів.
Заяв/клопотань щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску в цій частині позовних вимог позивач до суду не надав.
Указане свідчить про пропущення строку звернення до суду, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України, з відповідними позовними вимогами.
В контексті вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду не має значення ча виникнення права позивача на отримання речового майна (жовтень 2016 року), оскільки предметом позову є отримання компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні зі служби.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення..
Суддя А.О. Сластьон