14 травня 2025 рокуСправа №160/6945/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/6945/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
05.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення від 19.02.2025 року № 047050029895 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.02.2025 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1990 по 10.05.1990, з 03.06.1994 по 23.06.1994;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.02.2025 року пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має доньку з інвалідністю з дитинства, у зв'язку з чим позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак пенсійним органом протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
10.03.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
24.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15063/25).
В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що 19.02.2025 відповідачем на підставі заяви та наданих документів було винесено рішення № 047050029895 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону №1058, оскільки відсутні документи, що визначають право на призначення даного виду пенсії. За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1984, а саме: з 01.03.1990 по 10.05.1990, оскільки наявне необумовлене виправлення дати наказу про звільнення з роботи; з 03.06.1994 по 23.06.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою та підписом відповідної особи; час догляду за дитиною 1985 р.н., оскільки виявлено розбіжності в даті народження ОСОБА_2 . З наведеного вбачається, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
11.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії, в порядку ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
19.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025 та рішенням №047050029895 відмовило позивачу в призначенні пенсії.
Підставою такої відмови зазначено, що відсутні документи, що визначають право на призначення даного виду пенсії. За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1984, а саме: з 01.03.1990 по 10.05.1990, оскільки наявне необумовлене виправлення дати наказу про звільнення з роботи; з 03.06.1994 по 23.06.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою та підписом відповідної особи; час догляду за дитиною 1985 р.н., оскільки виявлено розбіжності в даті народження ОСОБА_2 . З наведеного вбачається, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058. Також в даному рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років, страховий стаж - 18 років 05 місяців 02 дні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 містяться наступні записи (далі мовою оригіналу):
- 01.03.1990 - принята временно учеником оператора учету вагонов;
- 09.05.1990 - уволена по собственному желанию ст. 38 КЗоТ;
- 03.06.1994 принята диспетчером отделения скорой помощи временно;
- 23.06.1994 - уволена с окончанием срока договора п.2 ст.36 КЗоТ Украины.
Таким чином судом з трудової книжки позивача НОМЕР_2 підтверджено наступні періоди роботи позивача: з 01.03.1990 по 09.05.1990, з 03.06.1994 по 23.06.1994
При цьому, суд вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів, що підтверджують такий стаж роботи.
Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачами при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Таким чином відповідач протиправно не врахував означений період до страхового стажу позивача.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII ) час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідна гарантія встановлена також частиною четвертою статті 9 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-XII, згідно із якою час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
02.08.2008 року Законом № 345-VI внесені зміни до Закону № 1058-IV шляхом доповнення частини першої статті 24 вказаного Закону абзацом четвертим такого змісту: "Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах".
У постанові від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17 Верховний Суд, за результатами аналізу наведених правових норм, дійшов висновку, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже, до пільгового стажу особи зараховується період до того часу, коли він вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі №185/8991/16-а, від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17.
При цьому, суд зауважує, що позивач в позовних вимогах зазначив період 01.03.1990 по 10.05.1990, водночас з трудової книжки позивача судом підтверджено період роботи з 01.03.1990 по 09.05.1990.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.03.1990 по 09.05.1990 до страхового стажу позивача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Згідно пп.6 п.2.1 глави ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року 9далі - Порядку №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку,- документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).
Відповідно до п.2.18 глави ІІ Порядку №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Як встановлено судом донька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (Гребнева згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 ) ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акта медичко-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №619307.
Отже з означеного документа вбачається, що донька позивача є особою з інвалідністю з дитинства.
При цьому відповідачі не заперечують означений факт.
Отже суд доходить висновку, що позивач досягши 50 річного віку, при наявності страхового стажу, з урахування підтверджених судом періодів роботи позивача 18 років 08 місяців 00 днів, набула право на призначення пенсії відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому суд зауважує, що позивачем надавалися до пенсійного органу свідоцтво про народження своєї дитини та виписка з акта огляду в МСЕК, що не заперечується відповідачами.
Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем спірним рішенням протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на той факт, що позивач набула беззаперечне право на призначення пенсії за віком суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.02.2025.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 19.02.2025 №047050029895 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1990 по 09.05.1990, з 03.06.1994 по 23.06.1994.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.02.2025 пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 14.05.2025.
Суддя О.В. Царікова