23 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2943/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нерозгляду моєї заяви від 12 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту одинадцятого частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути мою заяву від 12 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту одинадцятого частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», прийнявши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та 12.02.2025 засобами поштового зв'язку направив до комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву та усі необхідні засвідчені копії документів для оформлення відстрочки від мобілізації у зв'язку із тим, що його дружина особа з інвалідністю ІІ групи, однак відповідь на вказану заяву не отримав, лише в телефонному режимі йому пояснили про необхідність особистої явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач вважає, що відповідач вчинив бездіяльність та проігнорував норми пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154) та не вирішив по суті питання надання відстрочки від призову на військову службу.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що 07 лютого 2025 року на адресу Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання відстрочки звернувся ОСОБА_1 , 1976 року народження, з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу по мобілізації.
За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні відстрочки від призову на військову службу по мобілізації. Дане рішення було оформлене згідно додатку 7 до Порядку, зокрема, протоколом №7 від 12 лютого 2025 рок. Причина відмови - неналежним чином завірені копії документів.
Згодом, громадянин ОСОБА_1 повторно звернувся на адресу голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою щодо надання відстрочки (вх.№С-889 від 17.02.2025. Дане звернення знову ж таки, в терміни передбачені законодавством, було опрацьовано. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , згідно протоколу №8 від 19 лютого 2025 року повторно було відмовлено у оформленні відстрочки, причина відмови - неналежним чином завірені копії документів.
Відтак, вважає дії комісії щодо розгляду заяв щодо надання відстрочки ОСОБА_1 правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.11.2003 №1559 перебуваю на військовому обліку військовозобов'язаних запасу з 13.11.2003.
07.02.2025 за допомогою засобів поштового зв'язку позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому, до заяви мною було додано копії паспорта, довідки РНОКПП, довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорта дружини, РНОКПП дружини, свідоцтва про укладення шлюбу, пенсійного посвідчення, довідки до акта огляду МСЕК, висновку ЛКК.
У позовній заяві позивач стверджує, що на час подання позову відповіді від відповідача не надходили.
Разом з тим, відповідачем до відзиву на позов було подано письмові докази з яких вбачається, що за результатами розгляду заяви від 07.02.2025 ОСОБА_1 , протоколом засідання Комісії №7 від 12 лютого 2025 року, відмовлено в оформленні відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, причина відмови - неналежним чином завірені копії документів, про що складено повідомлення №915 від 12 лютого 2025.
12.02.2025 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів для надання відстрочки згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 , протоколом засідання Комісії №8 від 19 лютого 2025 року відмовлено в оформленні відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, причина відмови - неналежним чином завірені копії документів, про що складено повідомлення №1044 від 19 лютого 2025.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви від 12.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Як установлено частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним із видів військової служби.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 №2232-ХІІ).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII.
У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (чинний з 05 січня 2023 року далі - Порядок №1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно з пунктом 13 частини першої названої статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до пункту 1 Положення №154 органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Пунктом 11 Положення №154 установлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку документи, за результатами перевірки яких вирішується питання оформлення відстрочки від призову за встановленими у статті 23 Закону №3543-ХІІ підставами. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
З 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок №560 (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пунктів 57, 58 Порядку №560 Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
За приписами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами чинного законодавства України визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Як встановлено судом, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2025, протоколом Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №8 від 19 лютого 2025 року відмовлено позивачу в оформленні відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, причина відмови - неналежним чином завірені копії документів, про що складено повідомлення №1044 від 19 лютого 2025 року.
Однак, відповідачем не надано доказів надіслання повідомлення №1044 від 19 лютого 2025 року позивачу.
Водночас, суд зауважує, що предметом розгляду даної справи є дії відповідача щодо не розгляду, як вважав позивач, його заяви від 12 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту одинадцятого частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем розглянуто заяву позивача від 12.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатами розгляду якої Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення у формі протоколу №8 від 19 лютого 2025 року, яким позивачу відмовлено в оформленні відстрочки від призову на військову службу по мобілізації з підстав надання неналежним чином завірених копій документів.
Отже, наявність належним чином оформленого рішення про відмову в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про виконання суб'єктом владних повноважень обов'язку щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2025, а тому, в даному випадку, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та обставин у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Ю.Ю. Сорока