печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27669/25-к
20.06.2025 Печерський районний суд м.Києва у складі: головуючого судді: ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за №12025100060000738 від 27.04.2025, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Золотоноша Черкаської області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 11.07.2024 Дарницьким районним судом м.Києва до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки;
- 07.11.2024 Печерським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком 3 роки
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи чітко обізнаним, що в Україні введено воєнний стан, будучи раніше судимим за вчинення майнових злочинів, 27.04.2025 приблизно о 20:45, перебував у центральній частині міста Києва, а саме за адресою: АДРЕСА_2, зайшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
У подальшому ОСОБА_5 , перебуваючи у вищевказаному магазині, підійшов до стійки адміністратора з метою отримати безкоштовний шоколад, який він брав у магазині раніше. Проте працівники-консультанти магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», повідомили ОСОБА_5 , що безкоштовного шоколаду більше немає, на що ОСОБА_5 відреагував агресивно та почав нецензурно виражатися в їх бік та повідомив працівників магазину, що раз не має шоколаду, то він буде красти. В цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно в умовах дії воєнного стану. Реалізуючи умисел, ОСОБА_5 підійшов до стелажу з косметичними засобами, серед товарів виставлених на полицях побачив сироватку для обличчя «Ceramide Treatment», об?ємом 30 мл, вартістю 1 503 грн, яка належить ФОП ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_5 різко схопив вказану сироватку для обличчя на очах у персоналу даного магазину та почав з нею швидко йти в бік антикрадіжкових рамок. Працівники магазину намагались його зупинити, проте ОСОБА_5 перетнув антикрадіжкові рамки, та побіг, тримаючи у руках викрадену ним сироватку для обличчя «Ceramide Treatment», об?ємом 30 мл, вартістю 1 503 грн, яка належить ФОП ОСОБА_6 у невідомому напрямку, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 1 503 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, визнав повністю, щиро каявся, підтвердив всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, просив суд суворо не карати, визнав позовні вимоги потерпілої.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд провадження за її відсутністю, а також долучила до матеріалів кримінального провадження цивільний позов. Покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачені та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд, допитавши обвинуваченого, дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, постанови щодо речових доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, що виразились у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану (грабіж), вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, всі обставини справи.
Так обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин.
ОСОБА_5 раніше судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, неодружений, не працює.
Відповідно до ст.66 КК України у якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання винуватості, вчинення злочину у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Згідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
У даному випадку, приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, а саме щире каяття, визнання винуватості, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, що, на переконання суду, істотно знижують тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який не має місця проживання, має захворювання, суд вважає, що в даному випадку існують всі передбачені законом обставини призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу, а саме, строком один рік позбавлення волі. Також суд звертає, що розмір завданої шкоди у кримінальному провадженні, який складає 1 503 грн, тому призначення покарання за ч.4 ст.186 КК України повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та розміру шкоди.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 засуджений вироком Дарницького районного суду м.Києва від 11 липня 2024 року, за яким ОСОБА_5 визнано винуватим за ч.4 ст.185 України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та вироком Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2024 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки.
Оскільки нове кримінальне правопорушення за зазначеним кримінальним провадженням обвинуваченим було вчинено в період випробування, суд на підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_5 частково приєднує невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Дарницького районного суду м.Києва від 11 липня 2024 року, Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2024, та призначає остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі. Саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, встановленим судом обставинам, що пом'якшують покарання останнього.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.
Згідно пунктів 5 та 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди потерпіла обґрунтовує тим, що під час вчинення кримінального правопорушення вона отримала сильне психоемоційне потрясіння через побоювання за життя працівників магазину та втрату майна. До того ж, вказала, що ситуація, яка трапилась в магазині змусила її кілька днів перебувати у пригніченому стані, хвилюватися та втрати свого повсякденного емоційного стану.
Аналізуючи доводи потерпілої суд приходить до висновку, що спричинення потерпілій, як ФОП моральної шкоди, нею не доведено, в обґрунтування її позиції зводиться до загальних підстав, на доведення яких не надано жодних доказів, тому в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди суд відмовляє. Судом також враховується матеріальний стан обвинуваченого, який не має доходів та постійного місця проживання.
У зв'язку з чим, цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого завданої матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання, а саме з 28.04.2025.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України, при цьому врахувати, що предмет злочину використовувався обвинуваченим, перебуваючи у нього, тому не може бути повернутий власниці для подальшої реалізації.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м.Києва від 11 липня 2024 року та Печерського районного суду м.Києва від 07 листопада 2024 року, визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання, а саме з 28.04.2025.
Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 19.10.2024, а саме: сироватку для обличчя «Ceramide Treatment» 30 ml поміщену до спец-пакету WAR 1738898 - знищити, мобільний телефон марки «Xiaomi» - повернути ОСОБА_5 .
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 1503 грн.
У задоволенні цивільного позову в іншій частині - відмовити.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня оголошення вироку до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва, а особою, яка перебуває під вартою у той самий строк з дня отримання вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_7