печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24919/25-к
пр. 1-кс-22459/25
16 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката: ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні № 12023020160000534 від 23.10.2023,-
27.05.2025 адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду у м. Києві в порядку ч.1, ч.2 ст. 114 КПК України з клопотанням про встановлення процесуального строку - 20 днів для проведення оглядів електронних засобів.
В обґрунтування доводів та вимог клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023020160000534 від 23.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.
10 лютого 2025 року (справа № 757/6039/25-к), слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва було розглянуто клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України, про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12023020160000534 від 23.10.2023 року та надано дозвіл прокурорам групи прокурорів та слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні №4202410206000089 на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
25 лютого 2025 року в межах зазначеного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року, (справа № 757/6039/25-к) за місцем проживання ОСОБА_4 був проведений обшук.
За результатами проведеного обшуку було вилучено речі та предмети, що належать ОСОБА_4 :
- мобільний телефон Рhone 15 Pro MAX, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 (номер абонента НОМЕР_3 );
- мобільний телефон Samsung Galaxy S7 edge SM-G93FD, ІМЕІ1 НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 ;
- два флеш носія USB 2.0 132 GB Transcend;
- печатку EVROPA OFFICIAL TRADING;
- печатку ТОВ "Е АВТО-ВАЙД".
За результатом слідчої дії (обшуку), слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , складено протокол обшуку від 25.02.2025 року.
В ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2024 (справа № 757/6039/25-к) було надано дозвіл на відшукання та вилучення конкретного майна - чорнових записів, блокнотів, зошитів, документів, які стосуються переправлення осіб через державний кордон, документів, що стосуються громадської організації "Правозахисна організація України" (ГО "ПАУ"), паспортів громадян України для виїзду за кордон, документів виданих поштовими операторами, електронних засобів передачі даних (ноутбуків, мобільних телефонів, ПК, планшетів, флеш носів, жорстких дисків, відеореєстраторів), на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, печаток, штампів, кліше, відтисків, які проставляються компетентними органами при підготовці та безпосередньому перетині кордону, а також відповідної для цього техніки (обладнання).
Тобто слідчим суддею надано дозвіл на відшукання та вилучення електронних засобів передачі даних лише тих на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
На думку представника особи, в інтересах якої подано клопотання про встановлення процесуального строку, майно вилучене під час обшуку, перелік якого зазначено в протоколі обшуку від 25.02.2025, має статус тимчасово вилученого майна. Відповідно на вилучені під час обшуку речі розповсюджується "правовий режим" тимчасово вилученого майна і, як наслідок, мають бути застосовані положення абз.2 ч.5 ст.171 КПК України. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених ч.5 ст. 171 КПК України (ч.1 ст.169 КПК України).
Адвокатом ОСОБА_3 отримано відповідь Печерського районного суду міста Києва (вих.04/1471/2025 від 16.04.2025 року) на адвокатський запит № 5 від 15.04.2025, про надання інформації щодо надходження в провадження Печерського районного суду міста Києва клопотань органів досудового слідства, прокурора, про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023020160000534 від 23.10.2023. Згідно зазначеної відповіді, відповідно до проведеної перевірки даних автоматизованої системи документообігу суду, за період з 25.02.2025 по 15.04.2025, клопотань органу досудового розслідування про арешт майна, що належить ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12023020160000534, в провадженні суду не перебувало.
Адвокатом ОСОБА_3 03.04.2025 було подано клопотання старшому слідчому в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 (старшому групи слідчих) про повернення вилученого вищезазначеного майна та повідомлення про результати перевірки (оглядів) мобільних телефонів.
11.04.2025 отримано постанову від 07.04.2025, винесену слідчим слідчої групи ОСОБА_7 , про відмову в задоволенні клопотання, яка обгрунтована тим, що вилучене майно відповідно до п. 7 ст. 236 КПК України не відноситься до категорії тимчасово вилученого майна та 25.02.2025 винесено постанову про визнання вилученого майна речовими доказами у кримінальному провадженні.
З огляду на те, що ОСОБА_4 у зазначеному кримінальному провадженні має процесуальний статус свідка, доступ до ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не надано.
Адвокатом ОСОБА_3 в порядку ст. 303 КПК України подано скаргу на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні вилученого під час обшуку майна.
Судове провадження за скаргою розглянуто 13 травня 2025 (справа №757/17547/25-к), повний текст судового рішення отримано 21 травня 2025 року. По результатам судового розгляду скарга залишена без задоволення.
Представником ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомлено про обставини участі ОСОБА_4 в діяльності ГО "ПАУ", так в період часу 2019-2020 р.р. до ОСОБА_4 звернулись знайомі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з пропозицією виступити одним із засновників (учасників) ГО "ПАУ", зі слів останніх для подальшого створення політичної партії. ОСОБА_4 погодився на дану пропозицію і здійснив відповідні дії учасника щодо державної реєстрації ГО "ПАУ", в подальшому будь-яких стосунків, ні ділових, ні на побутовому рівні, останній з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які зайняли посади представника та керівника громадської організації, відповідно, не мав.
ОСОБА_4 будь-які обставини кримінального провадження № 12023020160000534 не відомі, про що останній повідомив на допиті, який відбувся 04.03.2025 в приміщенні Головного слідчого управління Національної поліції України.
ОСОБА_4 не перебуває в статусі підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні №12023020160000534, і відповідно належні йому речі не є предметом протиправної діяльності, і не отримані внаслідок проведення незаконної діяльності чи злочинним шляхом, а отримані добросовісно, шляхом придбання зазначених речей за рахунок власних коштів і взагалі не містять будь-якій з ознак речових доказів.
Адвокат ОСОБА_3 клопотання про встановлення процесуального строку для проведення оглядів вилучених електронних засобів у судовому засіданні підтримав, звернув увагу на поведінку власника вилученого майна ОСОБА_4 , який сприяючи завданню кримінального провадження, добровільно надав органу досудового розслідування паролі від своїх вилучених мобільних телефонів, що не потребувало додаткового часу на подолання систем логічного захисту, та на строк, що сплинув з моменту вилучення зазначених речей, з 25.02.2025 року і орган досудового розслідування мав вже достатньо часу для проведення огляду/дослідження вилучених електронних засобів, відповідно перевірки (огляди) мобільних телефонів та флеш носіїв вже мали бути здійснені органом досудового розслідування.
В судовому засіданні адвокат доповнив клопотання та просив, в разі задоволення клопотання, зобов'язати старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , слідчих групи слідчих, у кримінальному провадженні №12023020160000534 повідомити слідчого суддю про виконання судового рішення.
Представник Головного слідчого управління Національної поліції України у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, заяв, клопотань, заперечень до суду не надходило.
Вивчивши клопотання та дослідивши письмові докази, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 6 ст. 28 КПК України , під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження; будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також недоторканості права власності, відповідно до якої позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції", заява N31107/96, п.58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N48191/99, пп.49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп.69 і 73, Series A N52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n.50, Series A N98).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
У рішеннях ЄСПЛ у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Малама проти Греції", "Україна-Тюмень проти України", констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом". Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023020160000534 від 23.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, а саме, в період часу, з лютого 2022 року по теперішній час, на території України та Республіки Молдови діє організована група осіб, яка взявши за основу своєї діяльності вчинення транскордонних злочинів, здійснюють за грошову винагороду незаконне переправлення громадян України до Європейського союзу транзитом через Республіку Молдова. Слідством отримані відомості відносно представників громадської організації "Правозахисна організація України" (ГО "ПАУ"), які являючись учасниками злочинного угрупування, з метою особистого збагачення, налагодили "схему" незаконного переміщення через державний кордон України, осіб призовного віку чоловічої статі, шляхом направлення прохань та отримання дозволу на виїзд за межі України, з метою отримання гуманітарної допомоги для Збройних Сил України, через ЄКІС "Шлях".
10 лютого 2025 року (справа № 757/6039/25-к) слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва було розглянуто клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України, про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12023020160000534 від 23.10.2023 та надано дозвіл прокурорам групи прокурорів та слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 4202410206000089 на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
25 лютого 2025 року в межах зазначеного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року, (справа № 757/6039/25-к) за місцем проживання ОСОБА_4 був проведений обшук.
За результатами проведеного обшуку було вилучено речі та предмети, що належать ОСОБА_4 :
- мобільний телефон Рhone 15 Pro MAX, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 (номер абонента НОМЕР_3 );
- мобільний телефон Samsung Galaxy S7 edge SM-G93FD, ІМЕІ1 НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 ;
- два флеш носія USB 2.0 132 GB Transcend;
- печатку EVROPA OFFICIAL TRADING;
- печатку ТОВ "Е АВТО-ВАЙД".
За результатом слідчої дії (обшуку), слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , складено протокол обшуку від 25.02.2025 року.
В ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2024 (справа № 757/6039/25-к) було надано дозвіл на відшукання та вилучення конкретного майна - чорнових записів, блокнотів, зошитів, документів, які стосуються переправлення осіб через державний кордон, документів, що стосуються громадської організації "Правозахисна організація України" (ГО "ПАУ"), паспортів громадян України для виїзду за кордон, документів виданих поштовими операторами, електронних засобів передачі даних (ноутбуків, мобільних телефонів, ПК, планшетів, флеш носів, жорстких дисків, відеореєстраторів), на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, печаток, штампів, кліше, відтисків, які проставляються компетентними органами при підготовці та безпосередньому перетині кордону, а також відповідної для цього техніки (обладнання).
Тобто слідчим суддею надано дозвіл на відшукання та вилучення електронних засобів передачі даних лише тих на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Печерським районним судом міста Києва на адвокатський запит № 5 від 15.04.2025, про надання інформації щодо надходження в провадження Печерського районного суду міста Києва клопотань органів досудового слідства, прокурора, про арешт майна в рамках кримінального провадження №12023020160000534 від 23.10.2023, надано відповідь від 16.04.2025 вих.04/1471/2025, з якої вбачається, що згідно проведеної перевірки даних автоматизованої системи документообігу суду, за період з 25.02.2025 по 15.04.2025, клопотань органу досудового розслідування про арешт майна, що належить ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження №12023020160000534, в провадженні суду не перебувало.
03.04.2025 адвокатом ОСОБА_3 було подано клопотання старшому слідчому в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 (старшому групи слідчих), про повернення вилученого вищезазначеного майна та повідомлення про результати перевірки (оглядів) мобільних телефонів.
11.04.2025 отримано постанову від 07.04.2025, винесену слідчим слідчої групи ОСОБА_7 , про відмову в задоволенні клопотання, яка обгрунтована тим, що вилучене майно відповідно до п. 7 ст. 236 КПК України не відноситься до категорії тимчасово вилученого майна та 25.02.2025 винесено постанову про визнання вилученого майна речовими доказами у кримінальному провадженні.
З огляду на те, що ОСОБА_4 у зазначеному кримінальному провадженні має процесуальний статус свідка, доступ до ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не надано.
Адвокатом ОСОБА_3 в порядку ст. 303 КПК України подана скарга на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні вилученого під час обшуку майна.
Судове провадження за скаргою розглянуто 13 травня 2025 року (справа № 757/17547/25-к), повний текст судового рішення отримано 21 травня 2025 року. За результатом судового розгляду скарга залишена без задоволення.
З урахуванням того, що слідчим суддею в ухвалі про обшук (справа№ 757/6039/25-к) було надано дозвіл на відшукання та вилучення конкретного майна, а слідчий суддя (справа № 757/17547/25-к) вважає утримання його органом досудового слідства виправданим на даному етапі розслідування, оскільки, з позиції сторони обвинувачення, воно може стосуватися обставин вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, процесуальними підставами для утримання органом досудового розслідування мобільних телефонів Рhone 15 Pro MAX та Samsung Galaxy S7, і двох флеш носіїв USB 2.0 132 GB Transcend, є ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2025 (справа № 757/6039/25-к), про надання дозволу на обшук з правом відшукання та вилучення електронних засобів передачі даних (ноутбуків, мобільних телефонів, ПК, планшетів, флеш носів, жорстких дисків, відеореєстраторів), на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, і необхідність проведення їх перевірки на наявність/відсутність у них відомостей, що мають значення для досудового розслідування/призначення експертних досліджень (абз. 1-3, ч. 2 ст. 168 КПК України).
В той же час, слідчий суддя звертає увагу, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
На переконання слідчого судді, у контексті забезпечення права на справедливий суд, доступ до матеріалів, важливих для перевірки версії (позиції чи висновків органу досудового розслідування про наявність правових підстав для визнання вилучених предметів речовими доказами та їх значення для цілей кримінального провадження), не може визначатися виключно органом досудового розслідування. Як зазначав ЄСПЛ, процедура, коли орган досудового слідства сам оцінює важливість даної інформації і порівнює цю важливість із суспільним інтересом (цілями кримінального провадження) та збереженні інформації в секреті, не відповідає вимогам ст.6 Першого протоколу Конвенції. Завдання суду - збалансувати інтерес у забезпеченні справедливого судочинства з інтересом держави приховати дані незакінченого розслідування і знайти, прийнявши до уваги конкретні доводи сторін, таку форму доступу до матеріалів, яка максимально забезпечить цей баланс.
Законодавчі вимоги до постанови про визнання речовим доказом є загальними, як до будь-якого процесуального рішення слідчого, прокурора, і регламентовані вони ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема положеннями п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України закріплено, що постанова слідчого, прокурора повинна містити, серед іншого, відомості про мотиви її прийняття та їх обґрунтування. При цьому зазначення мотивів прийняття постанови та їх обґрунтування є обов'язком слідчого, прокурора.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В мотивувальній частині постанови від 25 лютого 2025 року про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні, вилученого 25.02.2025 р., за місцем проживання ОСОБА_4 , крім фабули кримінального провадження зазначено: так проведеними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який входить до складу організованої групи осіб, які налагодили схему незаконного переправлення осіб призовного віку чоловічої статі через державний кордон. Так встановлено, що протягом 2022-2024 років відповідно до листів за підписом заступника керівника ГО "ПАУ" ОСОБА_12 , завірених печаткою ГО "ПАУ", до Міністерства інфраструктури України було направлено 13 листів щодо надання дозволу на виїзд за межі України, з метою отримання гуманітарної допомоги для ЗС України, через ЄКІС "Шлях", 129 особам призовного віку чоловічої статі.
Перевіркою зазначених осіб за обліками Адміністрації державної прикордонної служби України встановлено, що із 129 осіб, які протягом 2023-2024 років виїхали за межі України, на підставі дозволів Міністерства інфраструктури України, виданих на підставі листів-прохань від ГО "ПАУ" (код ЄДРПОУ 43646924), на територію України не повернулося 64 особи.
Слід зазначити, що серед вказаної кількості осіб призовного віку чоловічої статі, яких незаконно було переміщено через державний кордон України, на підставі листа-прохання від ГО "ПАУ" від 18.11.2022 року №25/11-1, було організовано незаконний виїзд за межі України одного з активних учасників вказаного злочинного угрупування, громадянина України ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому 10.01.2025 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 322 КК України.
У зв'язку з цим, 25.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 10.02.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 .
Будь-яких інших відомостей мотивувальна частина постанови про визнання речовими доказами не містить.
Тобто, процесуальне рішення 25.02.2025 слідчого ОСОБА_14 про визнання майна ОСОБА_4 речовим доказом у кримінальному провадженні, винесено формально без дослідження всіх обставин кримінального провадження, виклад мотивувальної частини постанови про визнання речовим доказом обмежився виключно описом обставин, які слугували підставами для її прийняття, та цитуванням норм кримінального процесуального закону (дослівним перенесенням положень ч.1 ст.98 КПК України). Слідчим у постанові не вказано у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вилучених у ОСОБА_4 речей, не обґрунтовано та не конкретизовано підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів.
За таких умов зміст постанови про визнання речовими доказами від 25.02.2025 унеможливлює розуміння того, яким же саме ознакам речового доказу та яким його критеріям, закріпленим ст.98 КПК України, відповідає те чи інше вилучене майно ОСОБА_4 .
Тобто недотримання слідчим вимог ч. 5 ст. 110 КПК України при винесенні постанови про визнання майна речовим доказом, породжує передумови для обмеження права власності особи на вилучене майно.
Наявність постанови про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні не є беззаперечним доказом.
Докази - фактичні дані на підставі яких орган досудового розслідування встановлює факти та обставини.
Слідчий, прокурор не є суб'єктами визнання фактичних даних речовими доказами, оскільки є лише суб'єктами формування і попередньої оцінки фактичних даних для майбутнього їх подання до суду.
При здійсненні кримінального провадження органом досудового розслідування має бути неухильно дотримано загальні засади кримінального провадження, встановлені ст.ст. 7, 8 КПК України, в тому числі верховенство права, законність та недоторканість права власності.
Згідно із ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Жоден не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.
З огляду на строк, який сплинув з часу вилучення майна, з 25 лютого 2025 року, орган досудового розслідування мав достатньо часу для проведення огляду/дослідження вилучених електронних засобів, відповідно перевірки (огляди) мобільних телефонів та флеш носіїв, та враховуючи поведінку учасників кримінального провадження, а саме власника майна ОСОБА_4 , який сприяючи завданню кримінального провадження, добровільно надав органу досудового розслідування паролі від своїх вилучених мобільних телефонів, що не потребувало додаткового часу на подолання систем логічного захисту, і відповідно, дотримуючись принципу правової визначеності по відношенню до власника майна, яка потребує відновлення права власника вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, і така визначеність має окреслити дозволені межі поведінки органу досудового розслідування, стандарти, яких слідчий повинен дотримуватися при розслідуванні кримінального провадження, що в свою чергу ставить питання про встановлення розумного строку для проведення оглядів, перевірок вилучених електронних засобів.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що вилучене майно під час обшуку має відношення до кримінального провадження.
Розглядаючи клопотання адвоката, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість поданого клопотання про встановлення процесуального строку для проведення огляду/дослідження вилучених електронних засобів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 28, 114 КПК України,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні № 12023020160000534 від 23.10.2023- задовольнити.
Встановити строк - 20 днів, для проведення оглядів електронних засобів:
- мобільного телефону Phone 15 Pro МАХ, ІМЕН НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 (номер абонента НОМЕР_3 );
- мобільного телефону Samsung Galaxy S7 edge SM-G93FD, ІМЕН НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 ;
- двох флеш носіїв USB 2.0 132 GB Transcend.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1