печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5781/24-ц
пр. 2-2469/25
23 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Козлова Р.Ю.,
при секретарі: Іваненку С.С.,
представників позивачів: ОСОБА_11., ОСОБА_9.
представника відповідача 4: Гладюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання недійсним патенту, зобов'язання вчинити дії, -
Представник ОСОБА_9 від імені позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», де просить суд ухвалити рішення, яким винахід « ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом НОМЕР_3 від 30.12.2021 року визнати таким, що не відповідає критерію патентоздатності «винахідницький рівень», визнати недійсним патент України № НОМЕР_1 від 30.12.2021 року за назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» від дати публікації відомостей про його видачу та зобов'язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести запис до Державного реєстру патентів винаходів стосовно визнання недійсним вказаного патенту та опублікувати в Офіційному бюлетені «Промислова власність» відомості про визнання недійсним патенту України № НОМЕР_1 від 30.12.2021 року за назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» з дати публікації відомостей про його видачу.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками патенту України на винахід № НОМЕР_1 від 29.12.2021 року за назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», дата подання заявки 30.07.2020 року. Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 використовують відповідний патент як підставу направлення листів-претензій до позивачів щодо захисту прав інтелектуальної власності. В свою чергу позивачі добросовісно використовують на території України винахід за патентом України № НОМЕР_2 від 18.08.2021 року. З дозволу та під ефективним контролем позивачів на території України, виготовляється та пропонується до продажу продукти для комплектації підприємств енергетичного та машинобудівного комплексів із застосуванням анодних заземлювачів. При таких обставинах відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняють перешкоди добросовісному використанню винаходу позивачами за патентом України № НОМЕР_2 від 18.08.2021 року, крім того, винаходи за патентом України № НОМЕР_2 від 18.08.2021 року та за патентом України № НОМЕР_1 від 29.12.2021 року мають спільну сферу застосування (належать до електрохімічного захисту корозії металевих об'єктів і можуть бути використані в нафтогазовій, хімічній та інших галузях промисловості та комунальному господарстві), а відтак вироби з їх використанням потенційно є конкуруючими товарами. Згідно висновку за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 13.11.2023 року №1369, який було виконано за замовленням позивачів судовим експертом ОСОБА_10 , винахід за патентом України № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «винахідницький рівень.
За наведених вище обставин, позивачі вважають, що патент України № НОМЕР_1 від 30.12.2021 року за назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, відтак просить суд постановити рішення про повне задоволення позову.
Ухвалою суду від 29.03.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 29.03.2024 року задоволено заяву представника позивачів і з метою забезпечення даного позову заборонено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 передавати в будь-який спосіб повністю або частково право власності на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно патенту України на винахід № НОМЕР_1 від 30.12.2021 року будь-якій іншій особі (іншим особам), давати дозволи на використанню винаходу за вказаним патентом, відмовлятись від зазначеного патенту України на винахід, укладати з будь-якими особами ліцензійні договори на використання винаходу за даним патентом та заборонено ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» вносити будь-які зміни до Державного реєстру України винаходів стосовно володільця (володільців) винаходу за патентом України на винахід НОМЕР_3 від 30.12.2021 року або ж відмови від зазначеного патенту, та здійснювати офіційні публікації щодо зазначеного патенту України.
22.04.2024 року до суду надійшов відзив відповідача ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що спорюваний патент на винахід був зареєстрований у повній відповідності до вимог Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», крім того, посилається на необгурнтованість висновку експертизи, проведеної позивачами до подання позовної заяви.
29.04.2024 року до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив відповідача ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», де наводяться додаткові пояснення з приводу обґрунтування позовних вимог та спростування доводів відповідача ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».
08.05.2024 року до суду надійшли заперечення відповідача ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», де відповідач наводить додаткові спростування доводів позивачів в підтвердження позовних вимог, а також додатково обґрунтовує, що висновок експерта Дорошенка О.Ф., наданий позивачами разом з позовом, є необґрунтованим.
29.08.2024 року до суду надійшло клопотання представника позивачів про виклик судового експерта О.Ф. Дорошенка в судове засідання для роз'яснення виконаного ним висновку за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 13 листопада 2023 року №1369 на підставі ч. 5 ст. 102 ЦПК України. 30.09.2024 року до суду надійшло повторне клопотання представника позивачів про виклик судового експерта О.Ф. Дорошенка в судове засідання для роз'яснення виконаного ним висновку за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 13 листопада 2023 року №1369 на підставі ч. 5 ст. 102 ЦПК України.
04.10.2024 року до суду надійшли заперечення відповідача ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» проти клопотання представника позивачів щодо виклику судового експерта О.Ф. Дорошенка в судове засідання для роз'яснення виконаного ним висновку.
Розгляд клопотання представника позивачів про виклик судового експерта О.Ф. Дорошенка в судове засідання для роз'яснення виконаного ним висновку відкладено судом на стадію розгляду справи по суті під час дослідження висновку за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 13 листопада 2023 року №1369.
Ухвалою суду від 28.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 23.12.2024 року з'явились представники позивачів та представник відповідача ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій». Інші відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У судовому засіданні представники позивачів підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» позовні вимоги не визнав з підстав, які наведені у відзиві та запереченнях.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема винаходи (ч. 1 ст. 420 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 459 ЦК України винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання. Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу.
У відповідності до ст. 469 ЦК України права інтелектуальної власності на винахід визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками патенту України на винахід № НОМЕР_1 від 29.12.2021 року за назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», дата подання заявки 30.07.2020 року.
Згідно ст. 1 Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» у разі якщо початок перебігу строку продовження дії свідоцтва на торговельну марку, строку продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності припадає на день введення в Україні воєнного стану чи на іншу дату під час дії воєнного стану, відповідна дія щодо продовження строку дії свідоцтва на торговельну марку, продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності вважається вчиненою особою вчасно, якщо вона вчинена не пізніше 90 днів з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. Майнові права інтелектуальної власності, строк чинності яких спливає на день введення в Україні воєнного стану або під час дії воєнного стану, залишаються чинними до дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, чинність майнових прав інтелектуальної власності може бути продовжена у встановленому порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Судом встановлено, що станом на дату звернення позивачів до суду патент України на винахід НОМЕР_3 від 29.12.2021 року за назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» є чинним.
Станом на дату виникнення відповідних правовідносин порядок видання патентів на винаходи регулювалися Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 15 березня 2002 року №197.
За ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.
У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п'ятій цієї статті, до уваги не береться.
Права на винахід можуть бути визнані в судовому порядку недійсними повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу умовам патентоздатності, що визначені ст. 7 цього Закону; наявності у формулі винаходу ознак, яких не було у поданій заявці; порушення вимог ч. 2 ст. 37 цього Закону; видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб (ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).
Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 15 березня 2002 року №197 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2002 року за №364/6652) передбачено, що при визначенні рівня техніки загальнодоступними вважаються відомості, що містяться в джерелах інформації, з якими будь-яка особа може ознайомитися. Датою, яка визначає включення джерела інформації до рівня техніки, є: для опублікованих описів до охоронних документів - зазначена на них дата публікації; для опублікованих відомостей про заявку на патент на винахід, яку подано до Державної служби, - зазначена на них дата публікації (п. 6.5.2.1.).
За п. 6.5.3. Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15 березня 2002 року №197, винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. При визначенні винахідницького рівня заявлений винахід порівнюється не тільки з окремими документами або їх частинами, а й з комбінацією документів або їх частин (так званим збірним прототипом), коли можливість об'єднання документів або їх частин очевидна для фахівця. При перевірці винахідницького рівня зміст поданих до Державної служби заявок ураховують з дати публікації відомостей про них у бюлетені. При перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня. Винахід відповідає умові винахідницького рівня, незважаючи на удавану простоту і розкриття в матеріалах заявки механізму досягнення зазначеного технічного результату, якщо таке розкриття стало відомим не з рівня техніки, а лише з матеріалів заявки. Відомість впливу сукупності ознак заявленого винаходу на технічний результат може бути підтверджена шляхом об'єднання двох і більше джерел інформації або їх частин, різних витягів з одного й того самого джерела або з будь-яких різних джерел інформації. Допускається залучення аргументів, заснованих на загальновідомих у конкретній галузі техніки знаннях без зазначення будь-яких джерел інформації.
Відповідно до п. 6.5.3.5. Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15 березня 2002 року №197, заявлений винахід, як правило, визнають як такий, що не відповідає умові винахідницького рівня, якщо в його основу покладено:
- доповнення відомого засобу будь-якою відомою частиною (частинами), яка (які) додається (додаються) до нього за відомими правилами, для досягнення технічного результату, щодо якого встановлено вплив саме таких доповнень;
- заміну будь-якої частини (частин) відомого засобу іншою відомою частиною (частинами) для досягнення технічного результату, щодо якого встановлено вплив саме такої заміни;
- вилучення будь-якого засобу (елемента, дії) з одночасним вилученням обумовленої його наявністю функції і досягненням звичайного для такого вилучення технічного результату (спрощення, зменшення маси, габаритів, матеріалоємності, підвищення надійності, скорочення тривалості процесу тощо);
- збільшення кількості однотипних елементів чи дій для посилення технічного результату, який обумовлений наявністю в засобі саме таких елементів чи дій;
- виконання відомого засобу або його частини (частин) з відомого матеріалу для досягнення технічного результату, який обумовлений відомими властивостями цього матеріалу;
- створення засобу, який складається з відомих частин, вибір яких і зв'язок між якими здійснено за відомими правилами, рекомендаціями, і технічний результат, який при цьому досягають, обумовлений лише відомими властивостями зазначених частин і зв'язків між ними;
- застосування раніше відомого продукту (пристрою, речовини, штаму мікроорганізму тощо) або способу за новим призначенням, якщо нове призначення обумовлено його відомими властивостями, структурою, виконанням і відомо, що саме такі властивості, структура, виконання потрібні для реалізації зазначеного призначення;
- зміну кількісної ознаки (ознак), показ таких ознак у взаємозв'язку або в зміні його виду за умови, що факт впливу кожної з ознак на зазначений технічний результат відомий і нові значення цих ознак або їх взаємозв'язок могли бути одержані, виходячи з відомих залежностей, закономірностей.
Відповідно до п. 6.6.1. Правил складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року №22, суть винаходу (корисної моделі) виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель).
За п. 7.1.2. Правил складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року №22, формула винаходу - це ясне та стисле вираження суті винаходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Належним та допустимим доказом у справах, пов'язаних з вирішенням спорів про визнанням недійсними патенту на винахід, є експертиза, оскільки питання, пов'язані із відповідністю умовам патентоздатності потребують спеціальних знань.
За правилами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Згідно висновку за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 13.11.2023 року №1369, який за замовленням позивачів складений судовим експертом Дорошенком Олександром Федоровичем, винахід за патентом України № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «винахідницький рівень».
Судовий експерт Дорошенко Олександр Федорович є директором Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, має вищу технічну освіту та вищу освіту у сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта у сфері інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3 «Дослідження, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції» (свідоцтво Міністерства юстиції України № 933, безстрокове), стаж роботи у сфері інтелектуальної власності - з 1997 року, стаж судово-експертної роботи - з 2001 року.
Про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України експерта попереджено.
Згідно п. 1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) Під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
З висновку вбачається, що при проведенні дослідження експерту надавались матеріали, необхідні для повного дослідження порушених питань, у ньому міститься докладний опис проведених досліджень та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань.
Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування зазначеного висновку зі сторони відповідачів суду не надано, і наданий висновок не суперечить іншим матеріалам справи. Крім того, зі сторони відповідачів не надходило клопотань про призначення експертизи судом. Крім того, представник відповідача - ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» заперечував щодо виклику судового експерта Дорошенка Олександра Федоровича до суду для надання роз'яснень щодо його експертного дослідження.
Таким чином, висновок за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 13.11.2023 року №1369, який за замовленням позивачів складений судовим експертом Дорошенком Олександром Федоровичем, відповідає вимогам процесуального закону і береться судом до уваги в якості доказу, який підтверджує заявлені позовні вимоги в частині невідповідності винаходу за патентом України № НОМЕР_1 від 29.12.2021 року умові патентоздатності.
Оцінивши доданий позивачем висновок до матеріалів справи, висновок проведеної на виконання ухвали суду експертизи в сукупності з іншими доказами в справі за правилами ст. 89 ЦПК України суд не знайшов обставин, які б давали підстави стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. За таких обставин він є належним та допустимим доказом у справі.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що надані позивачами докази, зокрема висновок експерта, свідчать, що винахід за патентом України НОМЕР_3 від 29.12.2021 року умові патентоздатності «винахідницький рівень» не відповідає.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин та враховуючи, що судом встановлено невідповідність спірного винаходу за патентом України № НОМЕР_1 від 29.12.2021 року умові патентоздатності, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» вказаний патент підлягає визнанню недійсним.
Вирішуючи питання стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести до Державного реєстру патентів України винаходів відомості про визнання недійсним прав на винахід за патентом України № НОМЕР_1 від 29.12.2021 року за назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власниками якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 й опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність», суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» при визнанні прав на винахід (корисну модель) недійсними повністю чи частково в судовому порядку НОІВ повідомляє про це у Бюлетені. Права на винахід (корисну модель), визнані недійсними повністю або частково в судовому порядку, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу (корисної моделі).
Згідно ст. 1 наведеного Закону національний орган інтелектуальної власності (далі - НОІВ) - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 року №943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності» визначено, що Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» виконує функції національного органу інтелектуальної власності.
Відповідно до ст. 3-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» до функцій національного органу інтелектуальної власності входить зокрема опублікування відомостей щодо винаходів і корисних моделей.
За викладених обставин функції по внесенню відомостей до Державного реєстру винаходів та публікації відомостей про визнання патентів недійсними, про що вимагається позивачами в позові, входять до повноважень ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».
Відповідно до п. 2.2 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 12.04.2001 року №291, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо визнання патенту недійсним повністю або частково.
Згідно п. 2.3 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 12.04.2001 року №291, підставою для внесення відомостей до реєстру визначено, зокрема, рішення судових органів.
На підставі наведених законодавчих положень, суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, позовна вимога щодо зобов'язання ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відомості про визнання недійсними прав на винахід за патентом України НОМЕР_3 від 29.12.2021 року за назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», власниками якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та опублікувати відомості про це в Бюлетені «Промислова власність».
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що є достатньо законних підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Також суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» як новостворена державна некомерційна організація, якій з 08 листопада 2022 року передані функції Національного органу інтелектуальної власності, не є правонаступником прав та обов'язків ДП «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ» (Укрпатент) та не несе жодної майнової (компенсаторної) відповідальності за його зобов'язаннями, в т.ч. цивільно-правової відповідальності за дії, бездіяльність чи рішення названої державної інституції.
Крім того, суд буре до уваги ту обставину, що в позовній заяві позивачами не заявлено будь-яких вимог майнового характеру до ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».
Таким чином, оскільки судом позов до відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено на користь позивачів, то з названих відповідачів підлягає стягненню в рівних частинах сума витрат зі сплати судового збору у розмірі 14 534,40 грн. на користь позивачів.
Керуючись, «Правилами складання, подання заявки на винахід та заявки на корисну модель», ст.ст. 1, 6, 7,33, Законом України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», ст.ст.16, 420, 460, 462, 496 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання патенту недійсним повністю та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати патент України на винахід № НОМЕР_1 від 30.12.2021 року із назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» таким, що не відповідає критерію патентоздатності «винахідницький рівень».
Визнати недійсним патент України на винахід № НОМЕР_1 від 30.12.2021 року із назвою «
ІНФОРМАЦІЯ_2 » внести запис до Державного реєстру патентів на винаходи стосовно визнання недійсним вказаного патенту та опублікувати в Офіційному бюлетені «Промислова власність» відомості про визнання недійсним патенту України № НОМЕР_1 від 30.12.2021 року із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від дати публікації відомостей про його видачу.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Повне рішення суду складено 07 січня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя