Провадження № 2/522/272/25
Справа № 522/19876/23
23 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Позивач 09.10.2023 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та просить:
- стягнути з ПрАТ «АСК «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у загальному розмірі 109 456,46 грн та шкоду, завдану життю та здоров'ю у розмірі 115 969,23 грн;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану працівником у розмірі 29 277,51 грн;
- зобов'язати ОСОБА_1 після отримання повного відшкодування майнової шкоди, завданої працівником у розмірі 29 277,51 грн передати Департаменту патрульної поліції Національної поліції України знищений транспортний засіб марки «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральну школу у розмірі 100 000 грн;
- стягнути з солідарно з ПрАТ «АСК «ОМЕГА» та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.07.2020 о 05 год 48 хв водій ОСОБА_4 , керуючи службовим автомобілем «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювала рух по проїжджій частині проспекту Шевченка в місті Одеса, збоку вулиці Армійська в напрямку вулиці Семінарської та при проїзді на перехрестя проспекту Шевченка та проспекту Гагаріна, допустила зіткнення з автомобілем «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 07.08.2023 у справі №522/25474/1 кримінальне провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 закрито та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, а цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишено без розгляду. Закриття кримінального провадження з цих підстав є нереабілітуючою обставиною, а тому не звільняє особу від обов'язку відшкодувати шкоду. Ухвалою підтверджено порушення саме ОСОБА_2 п.2.3 б) Правил дорожнього руху та завдання шкоди потерпілому. Під час ДТП позивачу завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості. Завдана позивачу матеріальна шкода підтверджується висновком експерта та становить 138 734 грн, що є вартістю автомобіля, адже проведення ремонтних робіт є технічно недоцільним. Сума матеріального збитку становить 141 550 грн. Крім того, що позивач був потерпілим, також за довіреністю від 13.08.2020 власник автомобіля «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 уповноважив позивача представляти його інтереси як власника транспортного засобу, що пов'язано з розпорядженням, а саме продажем, управлінням, орендою (наймом), проходженням технічного огляду та ремонту такого транспортного засобу та отримання сум страхового відшкодування. Цивільно-правова відповідальність Департаменту патрульної поліції на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «АСК «ОМЕГА» з лімітом відповідальності у розмірі 130 000 грн за шкоду, завдану майну та 260 000 грн - життю та здоров'ю. Страхове відшкодування, пов'язане з лікуванням позивача складає 7 304,68 грн. Середній дохід за 2019 рік позивача як фізичної особи-підприємця становить 52 877,36 грн, тому шкода, пов'язана з втратою працездатності складає 103 142,21 грн. Шкода, завдана здоров'ю в цілому становить 110 446,89 грн, а моральна шкода визначена у розмірі 5 відсотків від вказаної суми та становить 5 522,34 грн. Страхове відшкодування за шкоду, пов'язану з фізичним знищенням транспортного засобу становить 109 456,49 грн. В загальному шкода, яка підлягає стягненню з ПрАТ «АСК «ОМЕГА» становить 225 425,69 грн. З Департаменту патрульної поліції підлягає стягненню шкода, завдана їх працівником, яка винна у ДТП у розмірі 29 277,51 грн, що становить різницю між ринковою вартістю автомобіля у розмірі 138 734 грн та шкодою, що підлягає стягнення зі страхової компанії, пов'язану з фізичним знищенням автомобіля у розмірі 109 456,49 грн. Позивач вважає розумним та справедливим оцінити завдану йому моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, адже внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивач постійно відчував сильний головний біль, біль у лівій нозі, втратив сон та відчував постійне виснаження. Лікарі рекомендували обмежити рухи та вагове навантаження на ліву ногу. Дня відновлення здоров'я позивач був змушений займатися фізичною реабілітацію та виконувати спеціальні вправи, однак повністю так і не відновився. Увесь час лікування та реабілітації позивач перебував під доглядом своєї дружини, у зв'язку з чим відчував приниження чоловічої гідності внаслідок своєї безпорадності. Втрата роботи призвела до неможливості вести звичний спосіб життя. У позивач з'явився страх водіння. Професійна діяльність позивачка - експедирування стала неможлива без автомобіля. У зв'язку з протиправною поведінкою поліцейської ОСОБА_2 позивач втратив довіру до правоохоронних органів, мучить відчуття беззахисності. Поліцейська не визнавала своєї вини та навіть не вибилася за свої дії.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2023 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.11.2023. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
До суду 20.11.2023 надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що вимоги до Департаменту патрульної поліції є передчасними, адже на них може бути покладено відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати, оскільки цивільно-правова відповідальність застрахована у ПрАТ «АСК «ОМЕГА». Крім того, розмір матеріальної шкоди є необґрунтованим, адже матеріальні збитки становлять 138 734 грн, ліміт відповідальності страхової компанії - 130 000 грн. Залишається сума у розмірі 8 734 грн, а ніяк не 29 277,51 грн, яку просить стягнути позивач. Від суми різниці також слід відрахувати суму металобрухту, у зв'язку з недоцільність ремонту автомобіля Рено. Висновок експерта в протиріччя вимог чинного законодавства не містить вартості утилізації КТЗ, що не дає можливості визначити суму матеріальних збитків. ОСОБА_1 не обґрунтував наявність причинного зв'язку між шкодою та діяннями третьої особи, відповідно до яких позивачу завдано моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди покладено також на страховика, а її розмір визначений законом на рівні 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Позивач просить стягнути моральну шкоду з обох відповідачів, що може привести до безпідставного збагачення позивача. Розмір витрат на правову допомогу також не обґрунтований, адже справа не складна, а адвокат не складала жодного документу.
У підготовчому засіданні 29.11.2023 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_6 та представника Департаменту патрульної поліції - Некришева Є.А. було частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, в іншій частині клопотання за заявою представника залишено без розгляду, поновлено строк та долучено докази подані представником позивача, задоволено заяву представника відповідача та залучено до участі у справі третю особу - ОСОБА_4 . Також відмовлено у задоволенні клопотання представника Департаменту про повернення позовної заяви, долучено до матеріалів справи відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про витребування доказів. З метою підготовки відповіді, сповіщення третьої особи та надання часу для подання пояснень, у засіданні оголошено перерву до 24.01.2024.
До суду 08.12.2023 надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_6 , у якій вказує, що запропонована відповідачем послідовність дії, при якій спочатку необхідно щоб страховик виплатив страхове відшкодування, а потім звертатися до винної особи не є ефективним способом захисту та призведе до порушення строків позовної давності та відповідно неможливості отримання належного відшкодування шкоди. Транспортний засіб позивача є знищеним, тому у страховика не виникає обов'язок із відшкодування вартості транспортного засобу позивача після ДТП, а, отже, розмір страхового ліміту підлягає зменшенню в цій частині. Експертиза призначена в ході розгляду кримінальної справи і експерту не ставилося питання щодо вартості утилізації КТЗ. Крім того, методикою передбачено право експерта, а не обов'язок визначати вартість утилізації КТЗ. Ринкова вартість після пошкодження КТЗ внаслідок ДТП становить 29 277,51 грн, тому ця сума стягується з відповідача, а доводи представника позивача про відсутність доказів вартості автомобіля після ДТП є безпідставними. Моральна шкода завдана протиправною поведінкою поліцейської ОСОБА_2 і така шкода відшкодовується її роботодавцем. Докази витрат на правову допомогу будуть надані пізніше, тому доводи відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу є передчасними.
Представник Департаменту патрульної поліції Некришев Є.А. подав до суду 29.12.2023 заперечення у яких відзначає, що розрахунок позивача не відповідає чинному законодавства, а враховуючи розмір матеріальних збитків та вартість автомобіля після ДТП, ліміту відповідальності достатньо для сплати відшкодування страховиком. Висновок експерта вказує, що ремонт транспортного засобу є технічного недоцільним, однак такого термін закон не містить. Матеріали справи не містять суми відновлювального ремонту транспортного засобу Рено, тому неможливо визначати чи відноситься автомобіль до таких, що є фізично знищеними та як наслідок визначення матеріального збитку. Відповідач не погоджується з доводами позивача щодо стягнення моральної шкоди з роботодавця, адже відповідач не буде мати права зворотної вимоги до ОСОБА_2 щодо такого відшкодування, що призведе до порушення прав відповідача. Крім того, моральна шкода відшкодовується безпосередньо особою, що її завдала, тобто ОСОБА_2 .
У підготовчому засіданні 24.01.2024 представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 подав пояснення у яких відзначив, що вина ОСОБА_2 в ухвалі про закриття кримінального провадження не встановлювалася, а тому не доведена. Крім того, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_2 та травмами позивача, який не був пристебнутий ременем безпеки, рухаючись в автомобілі повному пластикових пляшок наповнених водою. Тому, саме дії позивача є порушенням правил дорожнього руху. ОСОБА_1 уповноважений діяти в інтересах ОСОБА_9 зокрема щодо одержання сум за результати укладених страхових угод, однак звертається до суду від свого імені та просить стягнути шкоду на свою користь, а не власника автомобіля. При тому, така довіреність була чинною до 13.08.2023 та не була чинною на момент звернення до суду. Звіт №18148 про визначення вартості матеріального збитку від 23.07.2021 не містить інформацію про те, що особа, яка його склала є експертом. Крім того, право на залишки транспортного засобу у разі якщо автомобіль вважається фізично знищеним отримує страховик чи МТСБУ, а ніяк не Департамент патрульної поліції. Позивачем не надано доказів щодо проведення реабілітації, перебування під доглядом дружини, доказів завдання моральної шкоди та не відновлення стану здоров'я. З Державного реєстру фізичних осіб платників податків від 13.09.2023 вбачається, що позивач мав суттєвий дохід в 4 кварталі 2020 року, тобто майже відразу після отримання тілесних ушкоджень, що свідчить про те, що позивач вводить суд в оману щодо того, що він не міг працювати тривалий час у зв'язку зі знищенням внаслідок ДТП автомобіля.
У підготовчому засіданні 24.01.2024 проведеному за участі ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , представника Департаменту патрульної поліції - Некришева Є.А. та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 було прийнято до провадження пояснення третьої особи, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив. З метою ознайомлення з документами сторонами, судом оголошено перерву до 19.03.2024.
До суду 15.03.2024 надійшла відповідь на пояснення третьої особи від представника позивача ОСОБА_6 у яких вказує, що ухвалою суду по справі №522/25474/22 підтверджується не винна ОСОБА_2 , а те, що шкоду завдано діями ОСОБА_2 , яка порушила п.2.3б) Правил дорожнього руху. Вина третьої особи у ДТП підтверджується висновками експертів. Кримінальне провадження закрито саме на підставі клопотання представника третьої особи С.Лужанова і третя особа не скористалася своїм правом заперечувати про закриття провадження задля доведення в суді своєї невинуватості та ухвалення судом виправдального вироку. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі. Позивач на момент ДТП керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та довіреності від 23.08.2017. Тому твердження про те, що позивач не має права на відшкодування шкоди є помилковим. Вимоги позивача щодо вирішення питання передачі знищеного транспортного засобу Департаменту патрульної поліції ґрунтуються на п.9 постанови Пленуму Верховного суду України №6, а представник третьої особи посилається на не чинні норми законодавства. Відсутність медичних документів не свідчить про відсутність моральної шкоди, а твердження позивача про неможливість надавати послуги транспортного експедирування не свідчить про повне безробіття внаслідок ДТП.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19.03.2024 прийнято до розгляду відповідь на пояснення третьої особи та закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 15.05.2024.
У судовому засіданні 15.05.2024 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_6 та представника третьої особи - Лужанова С.В. було відкладено розгляд справи на 12.06.2024 у зв'язку з неявкою відповідачів.
У результаті проведеного судового засідання 12.06.2024 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_6 та представника Департаменту патрульної поліції - Некришева Є.А., представника третьої особи - Лужанова С.В., оголошено перерву до 10.07.2024.
У зв'язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у судовому засіданні 10.07.2024 відкладено на 05.08.2024.
Розгляд справи у судовому засіданні 05.08.2024 відкладено на 28.08.2024, у зв'язку з зайнятістю головуючого в іншій справі №522/22370/23.
У судовому засіданні 28.08.2024 проведеному за участі ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 , представника Департаменту патрульної поліції - Некришева Є.А., Марангоз С.С. надавав пояснення у якості свідка та повідомив, що з часу ДТП досі відчуває біль, має складнощі у піднятті тяжкого та йому досі ніхто не відшкодував шкоду. Задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит судового експерта, у зв'язку з чим оголошено перерву до 16.10.2024.
У судовому засіданні 16.10.2024 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_6 та представника Департаменту патрульної поліції - Некришева Є.А., представника третьої особи - Лужанова С.В., було опитано експерта Івахнюка Володимира Павловича та після опитування експерта задоволено клопотання представника позивача про відкладення з метою підготовки клопотання, наступне засідання призначено на 28.11.2024.
У судовому засіданні 28.11.2024 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_6 та представника Департаменту патрульної поліції - Некришева Є.А., представника третьої особи - Лужанова С.В., було задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі третю особу - ОСОБА_3 . З метою сповіщення залученої третьої особи розгляд справи відкладено на 16.01.2025.
До суду 15.01.2025 надійшли письмові пояснення ОСОБА_3 у яких вказує, що погоджується з позовом, ОСОБА_1 є належним позивачем, адже його здоров'ю та майну завдано шкоди. Повідомив, що у 2017 року безоплатно передав автомобіль на підставі довіреності позивачу, тобто фактично автомобіль належить ОСОБА_1 . Після ДТП ОСОБА_3 оформив позивачу нову довіреність задля полегшення розгляду страхового випадку. Третя особа повідомив, що проживає за кордоном, тому просив розглянути справу за його відсутності.
Ухвалою від 16.01.2025 призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу для вирішення питання залишкової вартості автомобіля, провадження у справі зупинено.
Після проведення експертного дослідження, ухвалою від 26.03.2025 поновлено провадження, судове засідання призначено на 17.04.2025.
Розгляд справи у судовому засіданні 17.04.2025 відкладено на 08.05.2025 внаслідок задоволення однойменних клопотань представників позивача та відповідача.
У судовому засіданні 08.05.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_6 відкладено розгляд справи на 13.05.2025, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в м.Одесі в час призначеного судового засідання та неявкою пізніше інших учасників справи.
У судовому засіданні 13.05.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_6 та представника Департаменту патрульної поліції - Некришева Є.А., представника третьої особи - Лужанова С.В., було досліджено докази та перейдено до судових дебатів, представник позивача просила надати час для підготовки доказів понесених судових витрат, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 19.06.2025.
У судовому засіданні 19.06.2025 ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позову. Представник Департаменту патрульної поліції - Некришев С.А. заперечував щодо задоволення позову.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
У судовому засіданні 19.06.2025 суд перейшов до стадії проголошення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 23.06.2025 о 13:30 год.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 30 липня 2020 року о 05 год 48 хв водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Toyota моделі Prius, державний номерний знак НОМЕР_3 , здійснюючи рух по проїжджій частині проспекту Шевченка в міста Одесі, збоку вулиці Армійської у напрямку вулиці Семінарської, при проїзді перехрестя проспекту Шевченка та проспекту Гагаріна, грубо порушила вимоги п.2.3 б), п 3.1 «Правил дорожнього руху» України, адже при проїзді перехрестя скоїла зіткнення з автомобілем марки Renault моделі Trafic, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював рух у крайній правій смузі проїзної частини проспекту Гагаріна, збоку вулиці Сегедської у напрямку Французького бульвару на зелений для нього сигнал світлофора. У результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої плечової кістки на рівні хірургічної шийки, забійні рани та садна волосяної частини голови, садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 07 серпня 2023 року у справі №522/25474/21 ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду (т.1 а.с.24-27).
Згідно ч.2 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_2 закрито з нереабілітуючих підстав, тобто не є тією обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Тому факт закриття справи про кримінальне правопорушення на підставі статті 49 КК України не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, адже вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
В ході кримінального провадження проведено комп'ютерно-технічну та автотехнічну експертизи обставин ДТП та з висновку експертів №21-3331/3332 від 01.07.2021 вбачається, що у ДТП, що сталася, при русі до перехрестя з обмеженою оглядовістю і наміру його перетинання на червоний сигнал світлофора по смузі зустрічного руху (відповідно до вимог пункту 3. ПДР) водієві автомобіля Тойота (тобто ОСОБА_11 ), незважаючи на наявність включеного проблискового маяка й спеціального звукового сигналу, належало обрати такий режим руху автомобіля (більш повільну швидкість), який би дозволив переглянути пересічну проїзну частину на достатній відстані, переконатися, що інші учасники дорожнього руху бачать автомобіль зі спецсигналами й виконують дії по наданню йому переваги в русі. Водій автомобіля Тойота мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Рено (т.1 а.с.57-81).
Таким чином, вина водія ОСОБА_4 у вчиненні ДТП підтверджується матеріалами справи, зокрема висновком експертів, який свідчить про те, що ОСОБА_2 рухалася зі швидкістю 100 км/год на червоний сигнал світлофора, не переконалася у безпеці такого маневру та не перевіривши оглядовість перехрестя та мала змогу уникнути зіткнення аби рухалася повільніше. Тому, доводи представника позивача в частині, що винну ОСОБА_2 підтверджує не ухвала про закриття кримінального провадження, а інші матеріали справи, серед яких висновки експертиз, є слушними.
При тому, твердження представника ОСОБА_2 про винність ОСОБА_1 у отриманих травмах у зв'язку з тим, що він не був пристібний паском безпеки не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Щодо звернення до суду з позовом ОСОБА_1 , суд відзначає наступне.
ОСОБА_1 документований посвідченням водія (т.2 а.с.30).
ОСОБА_3 який є власником транспортного засобу Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , уповноважив 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 представляти інтереси власника у органах, що пов'язано з експлуатацією та розпорядженням автомобіля, зокрема, надано право, експлуатувати транспортний засіб, одержувати та сплачувати грошові суми по страховим угодам. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А. та зареєстрована в реєстрі за №857 (т.1 а.с.20, т.2 а.с.32).
Довіреність була чинна до 23.08.2020.
13 серпня 2020 року видано повторну довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. та зареєстрована в реєстрі за №2504, яка діяла до 13.08.2023 (т.1 а.с.19).
Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи.
Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, така практика є сталою.
Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
Тому, суд вбачає, що ОСОБА_1 , який на законних підставах керував автомобілем Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є належним позивачем у цій справі щодо відшкодування завданої в ДТП майнової та моральної шкоди через пошкодження автомобіля, незважаючи на те, що термін довіреності закінчився на момент подання позову, адже оформлення рештків автомобіля після ДТП стало недоцільним, як слушно зауважує представник позивача.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року при розгляді справи № 335/2566/18.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто Департаменту патрульної поліції, була забезпечена полісом №164521868 у ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА». Страхова сума на одного потерпілого визначена полісом за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 260 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну у розмірі 130 000 грн (т.1 а.с.165).
Обставина того, що на момент ДТП ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції Національної поліції України не заперечується учасниками справи, тому в силу приписів ч.1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
13 жовтня 2020 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз складено висновок експерта №20-5732 у якому встановлено, що ринкова вартість автомобіля Reno Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року виготовлення, на момент ДТП від 30.07.2020, без урахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП становить 138 734 грн. Проведення ремонтних відновлювальних робіт транспортного засобу є технічного недоцільним. Сума матеріального збитку, заподіяного власникові автомобіля Reno Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року виготовлення, пошкодженого при ДТП 30.07.2020 на період проведення експерти визначається рівною 141 550 грн (т.1 а.с.28-38).
Незважаючи на існування висновку експерта Одеського НДІСЕ, ПрАТ АСК «ОМЕГА» було замовлено проведення оцінки матеріального збитку, в результаті проведення якої суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_12 23.07.2021 склав звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу яким вартість відновлювального ремонту КТЗ Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 714 209,52 грн, ринкова вартість КТЗ може складати 126 810 грн, а вартість матеріального збитку дорівнює вартості КТЗ на момент пошкодження та складає 126 810 грн (т.1 а.с.214-220).
Разом з тим, враховуючи те, що оцінка проводилася через рік після ДТП, суб'єктом оціночної діяльності, який не повідомлявся про кримінальну відповідальність за завідомо не правдивий висновок, суд вважає за необхідне приймати до уваги висновок експертизи проведеної експертами ОНДІСЕ в ході розгляду кримінального провадження. При тому, доводи представника відповідача про те, що у висновку експерта зазначена назва автомобіля Renault та Reno, є безпідставними, з огляду на очевидну помилку в написанні назви автомобіля, адже державний номерний знак та інші дані збігаються.
В ході розгляду справи, судом призначалася експертиза в результаті проведення якої Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз складено 24.03.2025 висновок експерта №500-34-25 транспортно-товарознавчої експертизи, яким визначено, що залишкова вартість автомобіля Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди 30.07.2020 становить 8 872,50 грн (т.2 а.с.147-149).
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч.1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
Частиною першою статті 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції чинній на час настання ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відтак, в межах ліміту відповідальності за шкоду заподіяну ОСОБА_2 має відповідати страховик - ПрАТ АСК «ОМЕГА», який досі не виплатив страхове відшкодування.
При тому, у висновку експерта №20-2732 від 13.10.2020 вказано, що проведення ремонтних робіт є технічно недоцільним. Представник відповідача звертає увагу на те, що стаття 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не оперує таким поняттям.
Експертом вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено не визначалася через значні механічні пошкодження як кузова, так і інших складових автомобіля (кузова у складі, ходова частина, салон, засклення, системи безпеки, кермове управління, гальмівна система, двигун, КПП та інше), що обумовлює неможливість його відновлення (аркуш 8 висновку), тобто судовий експерт фактично встановив, що вартість відновлювальних робіт буде більшою вартості транспортного засобу. На підтвердження такого також свідчить звіт про оцінку транспортного засобу, який не приймається до уваги в частині визначених сум, однак також містить зазначення, що вартість відновлювального ремонту набагато більша вартості автомобіля.
Тобто, враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля, яким керував позивач, є більшою вартості самого автомобіля, то суд доходить до висновку, що транспортний засіб автомобіля Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є фізично знищеним, а доводи представника відповідача про термін «технічно недоцільним», який вжито у висновку експерта, не спростовують таких висновків.
Ринкова вартість автомобіля Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування пошкоджень у ДТП, згідно висновку експерта №20-2732 від 13.10.2020 становить 138 734 грн, в той час як залишкова вартість автомобіля Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані після ДТП, згідно висновку експерта №500-34-25 від 24.03.2025 становить 8 872,50 грн.
Отже, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 129 861,50 грн (138 734 грн - 8 872,50 грн).
Таким чином, враховуючи, що розмір страхової суми визначеної полісом №164521868 за шкоду заподіяну майно становить 130 000 грн, а розмір франшизи встановлений у розмірі 0 грн, то вартість шкоди спричиненої ОСОБА_1 фізичним знищенням автомобіля має покриватися страховою виплатою. Однак, позивачем розрахована сума до стягнення з ПрАТ АСК «ОМЕГА» у розмірі 109 456, 49 грн, що є меншим у зв'язку з сумою залишку автомобіля взяту позивачем згідно звіту, не враховуючи висновки експерта, а зважаючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, то така вимога позивача є обґрунтованою, адже шкода спричинена фізичним знищенням автомобіля є більшою заявленої позивачем до стягнення. При тому, витрати на евакуацію транспортного засобу з матеріалів справи не вбачаються, тому не додаються то визначеного розміру шкоди.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 14 червня 2023 року при розгляді справи №125/1216/20 дійшла висновку, що порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Таким чином, передача транспортного засобу (його рештків після ДТП) вимагається у разі, коли позивач просить відшкодувати повну вартість транспортного засобу, тоді як ОСОБА_1 просить стягнути зі страхової компанії - різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП, а з роботодавця винної особи, тобто Департаменту патрульної поліції - різницю між вартістю автомобіля до ДТП та шкодою, що підлягає стягненню зі страхової компанії, яка становить на думку позивача 29 277,51 грн, в порядку ст. 1194 ЦК України.
Разом з тим, позивач у ситуації, що склалася помилково посилається на застосування ст. 1194 ЦК України, адже статтею визначено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Ліміт відповідальності ПрАТ АСК «ОМЕГА» - 130 000 грн.
Вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди становить 138 734 грн та перевищує ліміт відповідальності страховика.
Вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди становить 8 872,50 грн.
Тому, страхова компанія, як вказувалося вище мала б відшкодувати шкоду у розмірі 129 561,50 грн, що покривається лімітом відповідальності страховика.
У разі передання залишків автомобіля Департаменту патрульної поліції позивач міг просить стягнути з останнього як роботодавця винної у ДТП особу розмір шкоди, що перевищує ліміт відповідальності (який майже збігається з розміром вартості автомобіля після ДТП: 8 872,50 грн; 8 734 грн), однак автомобіль залишився у позивача. Тобто, вимоги позивача про стягнення з Департаменту патрульної поліції матеріальної шкоди у розмірі 29 277,51 грн є не обґрунтованими, адже ОСОБА_1 не позбавлений можливості самостійно продати автомобіль після ДТП, не ускладнюючі відшкодування шкоди фактично посередництвом Департаменту патрульної поліції. При тому, будь-яких дій щодо передання автомобіля позивачем не вчинялося, позивач просить зобов'язати себе передати автомобіль відповідачу - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з Департаменту патрульної поліції матеріальної шкоди у розмірі 29 277,51 грн є необґрунтованими, разом з вимогою про зобов'язання себе передати автомобіль відповідачу, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При тому, суд враховує, що доводи представника Департаменту патрульної поліції щодо послідовного звернення спочатку до страхової компанії, а потім до винної особи в особі роботадавця є помилковими, адже такі дії затягнуть вирішення питання та безпідставно подвоять судові тяжби. Вирішення питання про відшкодування шкоди за фактом ДТП має бути вирішено в сукупності в одній справі, при змістовному дослідженні всіх доказів та обставин справи.
Щодо стягнення зі страховика витрат на лікування, доходу фізичної-особи підприємця внаслідок ушкодження здоров'я.
Згідно ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції чинній на час настання ДТП) шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Згідно розрахунку позивача витрати на лікування ОСОБА_1 становлять 7 304,68 грн (т.1 а.с.94). Такий розрахунок ґрунтується на чеках з аптек (т.1 а.с.89, 90).
Ліміт відповідальності ПрАТ АСК «ОМЕГА» за шкоду завдану життю та здоров'ю становить 260 000 грн.
За таких підстав, вимоги про стягнення з ПрАТ АСК «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 , який зазнав шкоди здоров'ю у ДТП, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач нараховує до стягнення шкоду пов'язану з непрацездатністю позивача та втрату заробітку як фізичної особи-підприємця.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу доходів і зборів.
У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та дохід протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі (абзаци перший і третій частини першої та частина друга статті 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Наведені приписи ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» по-різному регулюють порядок визначення доходу фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок тимчасової непрацездатності через каліцтво або інше ушкодження здоров'я. Різниця полягає у тому, що за ЦК України розмір втраченого доходу фізичної особи-підприємця треба визначати шляхом множення середньомісячного доходу за попередній до того, в якому було ушкоджене здоров'я, рік на кількість місяців, в яких такий дохід був відсутній через тимчасову непрацездатність. Натомість за Законом № 1961-IV не отримані доходи фізичної особи-підприємця за час втрати нею працездатності слід обчислювати як різницю між її сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим нею у тому календарному році, коли вона була тимчасово непрацездатною.
Підхід до визначення втраченого доходу фізичної особи-підприємця на підставі припису абзацу третього частини першої статті 25 Закону № 1961-IV фактично допускає ситуацію, за якої такий втрачений дохід може мати від'ємне значення, а саме, якщо дохід фізичної особи-підприємця за певний період того календарного року, коли вона стала непрацездатною, до настання такої непрацездатності перевищував її підприємницькі доходи за попередній рік.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з огляду на засаду розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) для цілей відшкодування втраченого доходу фізичної особи-підприємця, якій завдану майнову шкоду внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я (постійної чи тимчасової втрати працездатності), розмір такого доходу не може мати від'ємного значення. Здійснення людиною успішної підприємницької діяльності зі зростанням доходу у кожному наступному році не може бути підставою для того, щоб через негативну різницю між її сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим нею у тому календарному році, коли вона була непрацездатною, відмовити у відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78).
Отже, визначаючи розмір не отриманого позивачем як підприємцем доходу за час тимчасової втрати працездатності, слід застосовувати приписи статті 1198 ЦК України, а не абзацу третього частини першої та частини другої статті 25 Закону № 1961-IV.
Саме такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я слід визначати на підставі даних податкового органу. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я слід обчислювати з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я у сумах, нарахованих до вирахування податків (частини друга та третя статті 1198 ЦК України).
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець у період з 12.01.2007 по 19.07.2016, з 20.07.2016 по 28.12.2019, з 03.01.2020 до тепер з видами діяльності: 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, про що свідчать відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.204-208).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 13.09.2023, ОСОБА_1 отримував дохід, визначений самозайнятій особі, який за період третій та четвертий квартал 2019 року у загальному розмірі 317 264,19 грн (т.1 а.с.21-23). Відповідь з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (т.2 а.с.209) також не містить інформації про дохід ОСОБА_1 за перший та другий квартали 2019 року.
У зв'язку з тим, що інформація за повний календарний 2019 рік відсутня, то позивач у своєму розрахунку правильно наводить обрахування виходячи з даних за два квартали, тобто 6 місяців. Відтак 317 264,19 грн : 6 місяців = 52 877,36 грн середній дохід за місяць роботи у 2019 році.
Як вказувалося вище ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 30.07.2020 по 26.09.2020, тобто 2 робочих дні у липні 2020 року, повний місця серпня 2020 року (21 робочий день) та 19 робочий днів у вересні 2020 року, що в цілому становить 42 робочих дня та відповідно 103 142,21 грн.
У розрахунку позивача (т.1 а.с.95) не правильно вказано кількість робочих днів у серпні 2020 року, але зважаючи на те, що сума визначена за повний місяць як 52 877,36 грн, то в цілому розрахунок є правильним, тому вимога про стягнення зі страхової компанії розміру доходу, втраченого ФОП внаслідок ушкодження здоров'я є обґрунтованою.
Щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди.
Як вказано в ухвалі про закриття кримінального провадження так і у висновку експерта №2533 проведеної на підставі постанови слідчого, КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» у період з 21.10.2020 по 18.11.2020, вказано, що ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої плечової кістки на рівні хірургічної шийки, забійні рани та садна волосяної частини голови, садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (т.1 а.с.51-56).
З листків непрацездатності вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 30.07.2020 по 26.09.2020 (т.1 а.с.91-93).
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Сумарний розмір шкоди, заподіяної здоров'ю позивача становить 110 446,89 грн (7 304,68 грн витрат на лікування + 103 142,21 грн втрачений дохід фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у в'язку з ушкодженням здоров'я), а тому 5 відсотків від загального розміру шкоди здоров'я ОСОБА_1 становить 5 522,34 грн, що і становить моральну шкоду.
Таким чином, сукупний розмір, за шкоду здоров'ю позивача разом з моральною шкодою, що підлягає стягненню з ПрАТ АСК «ОМЕГА» становить 115 969,23 грн, що не перевищує страховий ліміт встановлений полісом страхування.
З огляду на вищевикладене, всі вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ АСК «ОМЕГА» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також ОСОБА_1 просить стягнути моральну шкоду з Департаменту патрульної поліції у розмірі 100 000 грн.
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц зазначено, що: "під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди".
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тобто наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, при розгляді справи суд з'ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв'язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Тобто, відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв'язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Виходячи з наведених норм права шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц та постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц та постанові від 21 травня 2025 року при розгляді справи №465/6173/22.
Зазначення представника Департаменту патрульної поліції що покладення на Департамент моральної шкоди спричине неможливість заявлення регресних вимог до ОСОБА_2 не є підставою для відмови у задоволені позову ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди.
Також необґрунтованими є доводи представника Департаменту патрульної поліції про те, що стягнення моральної шкоди зі страхової компанії та роботодавця винної особи призведе до надмірного збагачення позивача, адже стягнення моральної шкоди у розмірі 5%, передбаченої спеціальним законом, з ПрАТ «АСК «ОМЕГА» не позбавляє позивача права доводити, що розмір його моральних страждань більший і заподіяний протиправними діями ОСОБА_2 .
Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 винна у вчиненні ДТП та на момент ДТП виконувала службові обов'язки, керуючи автомобілем, що належить Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 внаслідок ДТП спричинені хвилювання, зміна життєвого укладу, необхідність вжиття додаткових зусиль для відновлення звичайного ритму життя, а також враховуючи тривалість порушення прав позивача, також враховуючи час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину душевних та психічних страждань позивача, пов'язаних із пошкодженням його майна та здоров'я, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном), суд виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що з часом сила душевних хвилювань зменшується, а від ДТП сплило майже п'ять років, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Тому, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 10 000 грн.
Щодо розподілу витрат на правову допомогу.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином, сплачений судовий збір та вартість проведення експертизи є судовими витратами та підлягають розподілу між сторонами.
При звернені до суду з позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 5 155,81 грн, про що свідчать платіжні інструкції №506, 507 від 02.10.2023 (т.1 а.с.106, 107).
В ході розгляду справи призначалася судова експертиза вартістю якої становила 12 213,50 грн (т.2 а.с.137) та була сплачена ОСОБА_1 відповідно до платіжної інструкції від 17.03.2025 (т.2 а.с.142).
Войнаровська Д.М. здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 під час розгляду справи на підставі ордеру серії АА №1346871 (т.1 а.с.104).
Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у розмірі 79 269,31 грн, однак судові витрати підлягають стягненню в частках, відповідно до розміру задоволених позовних вимог та не можуть бути стягнути в солідарному порядку.
Відтак, 15 серпня 2023 року адвокат Войнаровська Дар'я Миколаївна та ОСОБА_1 уклали договір №2023/08/15 про надання правової допомоги за п.3.2. якого гонорар адвоката складається з суми вартості послуг, узгоджені сторонами на загальну суму 60 000 грн (т.1 а.с.100-103).
11 жовтня 2023 року адвокат Войнаровська Дар'я Миколаївна та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до Договору №2023/08/15 про надання правової допомоги від 15.08.2023, якою сторони збільшили розмір гонорару адвоката до 62 000 грн (т.2 а.с.192).
Сплата гонорару адвоката Марангоз С.С. підтверджується платіжними інструкціями (т.2 а.с.194-196).
В акті приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору №2023/08/15 про надання правової допомоги, який підписаний 16.06.2025, зазначені надані послуги адвоката Войнаровської Д.М. (т.2 а.с.198-199).
Заперечуючи проти розміру судових витрат представник Департаменту патрульної поліції Некришев Є.А. відзначає, що виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витрачених адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, зважаючи, що на переконання відповідача позовні вимоги до Департаменту є необґрунтованими, вважає вимогу в частині стягнення судових витрат з Департаменту патрульної поліції також не обґрунтованою.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
В акті приймання-передачі наданих послуг час витрачений адвокатом Войнаровською Д.М. на виконання робіт не вказаний.
Сумарний час проведених судових засідань є значним, а справа є важливою для позивача.
Тож, оцінюючи складність справи, співмірність вартості правничої допомоги до складності справи, обсяг доказів та заперечення відповідача, суд вважає, що надану правову допомогу слід зменшити до 40 000 грн.
Таким чином, сумарний розмір судових витрат складає 57 369,31 грн (5 155,81 грн судовий збір + 12 213,50 грн витрати на проведення експертизи + 40 000 грн витрати на правову допомогу).
Позивач не розподіляє між відповідачами судові витрати, тому відповідно до розміру заявлених позовних вимог у загальному розмірі 354 703,20 грн, частка задоволених позовних вимог до Департаменту патрульної поліції становить 2,82%, що становить 1 617,81 грн.
Позовні вимоги в цілому задоволені на 66,37% (стягненню на користь позивача підлягає сума у розмірі 235 425,69 грн від заявленого розміру позовних вимог у сумі 354 703,20 грн), але позовні вимоги до ПрАТ АСК «ОМЕГА» підлягають задоволенню у повному обсязі, що становить 63,55%, тобто 36 458,20 грн.
Таким чином, з ПрАТ АСК «ОМЕГА» підлягають стягненню судові витрати у розмірі 36 458,20 грн (66,37% від загального розміру 57 369,31 грн), а з Департаменту патрульної поліції - 1 617,81 грн (2,82% від загального розміру 57 369,31 грн), що буде пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (код ЄДРПОУ 21626809, м.Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літ. А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування у загальному розмірі 225 425 (двісті двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 69 (шістдесят дев'ять) копійок, з яких:
- 109 456,46 грн - матеріальна шкода завдана майну;
- 115 969,23 грн - шкода, завдана здоров'ю, зокрема моральна шкода.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень
В іншій частині позовних вимог до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (код ЄДРПОУ 21626809, м.Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літ. А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 36 458 (тридцять шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1 617 (одна тисяча шістсот сімнадцять) гривень 81 (вісімдесят одна) копійка.
У стягнені іншої частини судових витрат - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23 червня 2025 року.
Суддя: В.Я. Бондар