Справа № 521/5765/25
Провадження № 2/521/4037/25
17.06.2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді- Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання Должненко В.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 до Одеської міської Ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
09 квітня 2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Одеської міської Ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 за № Н/97-0965 , що був укладений 03 жовтня 1997 року на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» між продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з одного боку, та покупцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з другого боку дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на частки квартири АДРЕСА_2 (загальна площа - 43,5 кв.м., житлова площа - 29,8 кв.м.) в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому 26.09.1997 року за № 6-7104, відповідачам належала двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .
03 жовтня 1997 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (у якості продавців) та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (у якості покупців) була укладена біржова угода - Договір купівлі-продажу нерухомого майна №Н/97-0965 , за яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 купили в рівних частках двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,5 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м.
Право власності покупців на придбаний ними 03 жовтня 1997 року за договором № Н/97- 0965 об'єкт нерухомості було 04.11.1997 року зареєстроване Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», про що в книзі 243пр. стр. 152 зроблений запис за реєстровим №19.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла
Після смерті ОСОБА_5 позивач та його батько, ОСОБА_4 , прийняли після неї спадщину подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк до П'ятої одеської державної нотаріальної контори .
29 травня 2012 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 14.06.2012 року номер запису :19 в книзі : 784 пр-137.
29 травня 2012 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку квартири АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 06.07.2012 року номер запису :19 в книзі : 784 пр-137.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
16 грудня 2021 року позивачем до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі подана заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та заведена спадкова справа №1149/2021.
28 вересня 2022 року позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Мотивуючи відмову нотаріус Ставнійчук Аліна Олександрівна зазначила, що згідно підпункту 4.15 пункту 4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно , яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Згідно підпункту 4.18 пункту 4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Спадкоємцем ОСОБА_1 не було надано жодного оригіналу документа, що посвідчує право власності спадкодавця на належні частки квартири АДРЕСА_2 .
Позивач зазначив, що йому невідомо де знаходиться оригінал вищевказаного договору купівлі-продажу квартири та свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна ОСОБА_5 , тому як до смерті батька вказані документи знаходилися в нього .
На підставі вказаного позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Інші процесуальні дії у справі
Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 року відкрито провадження по справі , призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та задоволено клопотання позивача щодо витребування з Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі завіреної належним чином копії спадкової справи №1149/2021 щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та витребування з Одеського державного нотаріального архіву завіреної належним чином копії спадкової справи №411/2011.
В зв'язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", Малиновський районний суд міста Одеси перейменовано на Хаджибейський районний суд міста Одеси.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 27.05.2025 року підготовче провадження по цивільній справі закрито , справу призначено до судового розгляду по суті.
Заяви (клопотання) учасників справи
Позивач подав до суду разом з позовною заявою клопотання про витребування з Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі завірену належним чином копію спадкової справи №1149/2021 щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та витребування з Одеського державного нотаріального архіву завірену належним чином копію спадкової справи №411/2011 щодо майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
17.06.2025 року позивач подав до суду заяву в якій зазначив, що він позов підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити його у повному обсязі, а також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату час та місце розгляду позовної заяви повідомлялися судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 62, 63, 64, 163, 164, 165).
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
У зв'язку з тим, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, та відповідачами не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, викладеної в письмовій заяві, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогамст. 223 ЦПК України.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому 26.09.1997 року за № 6-7104, відповідачам належала двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .
03 жовтня 1997 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (у якості продавців) та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (у якості покупців) була укладена біржова угода - Договір купівлі-продажу нерухомого майна №Н/97-0965 , за яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 купили в рівних частках двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,5 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м.
Право власності покупців на придбаний ними 03 жовтня 1997 року за договором № Н/97- 0965 об'єкт нерухомості було 04.11.1997 року зареєстроване Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», про що в книзі 243пр. стр. 152 зроблений запис за реєстровим №19.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла
Після смерті ОСОБА_5 позивач та його батько, ОСОБА_4 , прийняли після неї спадщину подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк до П'ятої одеської державної нотаріальної контори .
29 травня 2012 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 14.06.2012 року номер запису :19 в книзі : 784 пр-137.
29 травня 2012 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку квартири АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 06.07.2012 року номер запису :19 в книзі : 784 пр-137.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .
16 грудня 2021 року позивачем до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі подана заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та заведена спадкова справа №1149/2021.
28 вересня 2022 року позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Мотивуючи відмову нотаріус Ставнійчук Аліна Олександрівна зазначила, що згідно підпункту 4.15 пункту 4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно , яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Згідно підпункту 4.18 пункту 4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Спадкоємцем ОСОБА_1 не було надано жодного оригіналу документа, що посвідчує право власності спадкодавця на належні частки квартири АДРЕСА_2 .
Позивач зазначив, що йому невідомо де знаходиться оригінал вищевказаного договору купівлі-продажу квартири та свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна ОСОБА_5 , тому як до смерті батька вказані документи знаходилися в нього .
До суду з Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі надійшла завірена належним чином копія спадкової справи №1149/2021 щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та з Одеського державного нотаріального архіву завірена належним чином копія спадкової справи №411/2011 щодо майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.
3. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Згідно ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» № 1957-ХІІ від 10.12.1991р., угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
При цьому, листом Міністерства юстиції України за № 17-12-44 від 10.04.1998 року роз'яснено, що угоди, укладені на біржі, не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 47 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов'язково лише у випадках, встановлених законом. Суд за позовом сторони, яка виконала усі умови угоди, може визнати таку угоду дійсної.
Також, відповідно до п. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними» з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу.
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
З огляду на встановлені судом факти, суд приходить до висновку, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу квартири, відбулося повне виконання договору. Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту посвідчення договору, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним, якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно абзацу 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. За приписами ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Визнання права та зміна право відношення є встановленими ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 р., свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з пунктом 4 статті 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Аналізуючи матеріали справи та застосовані норми права, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
На момент укладення Договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н/97-0965 від 03 жовтня 1997 року діяла частина 2 статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1957-ХІІ, яка встановлювала, що «угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню». Хоча згодом Міністерство юстиції України (лист від 10.04.1998 року № 17-12-44) роз'яснило, що такі угоди не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише підлягають подальшому нотаріальному посвідченню, це не нівелює правових наслідків фактичного виконання договору.
Згідно зі статтею 47 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), що була чинною на момент укладення оспорюваного правочину, нотаріальне посвідчення угод було обов'язковим лише у випадках, встановлених законом. Однак, частина 2 статті 47 ЦК УРСР (1963 року) передбачала виняток: «Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від такого посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, вправі визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне посвідчення угоди не вимагається». Аналогічна норма містилась у пункті 2 статті 220 Цивільного кодексу України (2003 року).
Судом встановлено, що сторони спірного договору купівлі-продажу - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (покупці) - досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. Більше того, відбулося повне виконання умов договору, що підтверджується не лише фактом передачі майна, а й державною реєстрацією права власності покупців на придбану квартиру 04.11.1997 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
Наявність факту повного виконання договору, згоди сторін щодо його істотних умов та подальша державна реєстрація права власності свідчать про те, що воля сторін була спрямована на реальне настання правових наслідків договору купівлі-продажу. За таких обставин, з метою захисту стабільності цивільного обігу та прав набувачів, договір купівлі-продажу від 03 жовтня 1997 року підлягає визнанню дійсним.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а стаття 321 ЦК України проголошує право власності непорушним.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 її спадщину, зокрема частку в квартирі, прийняли ОСОБА_4 та позивач, ОСОБА_1 , кожен отримавши свідоцтва про право на спадщину на частки. Таким чином, на момент смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 був законним власником частки спірної квартири ( частки, придбаної за договором купівлі-продажу, та частки, успадкованої від ОСОБА_5 ).
Позивач, ОСОБА_1 , є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 відповідно до статті 1261 ЦК України. Він своєчасно подав заяву про прийняття спадщини, що свідчить про реалізацію ним права на спадкування згідно зі статтею 1268 ЦК України.
Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через ненадання оригіналів правовстановлюючих документів, незважаючи на об'єктивні причини їх відсутності у позивача, є підставою для звернення до суду. За змістом пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, враховуючи, що право власності спадкодавця на належну йому частку в квартирі підтверджується наявними у справі доказами, а позивач є належним спадкоємцем, який прийняв спадщину, його право власності на частки квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька підлягає визнанню в судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10,11,45,57,60,61,213,215ЦПК України , ст.ст.16,182,220,334,370 ,316,317,321,1261,1268,1296,1298 ЦК України, п.4 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 28 квітня 1978року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», п. 23 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 р., суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 до Одеської міської Ради , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовільнити .
Визнати дійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 (загальна площа - 43,5 кв.м., житлова площа - 29,8 кв.м.) укладений між ОСОБА_2 ( російською мовою ОСОБА_2 ) , ОСОБА_3 , ( російською мовою ОСОБА_6 ) з одного боку та ОСОБА_5 ( російською мовою ОСОБА_7 ), ОСОБА_4 , ( російською мовою ОСОБА_8 ) з другого боку, який зареєстрований на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» у «Журналі реєстрації договорів по об'єктам нерухомості» 03 жовтня 1997 року, реєстраційний номер Н/97-0965 та зареєстрований Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 04.11.1997 року в книзі 243пр. стр. 152, р.№19.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частки квартири АДРЕСА_2 (загальна площа - 43,5 кв.м., житлова площа - 29,8 кв.м.) в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 23.06.2025 року.
Суддя О.С. Леонов
23.06.25