Справа № 521/3383/25 Провадження № 2/521/3250/25
10 червня 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу,
До суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу та просило суд стягнути з відповідача суму завданих збитків в порядку регресу у розмірі 19 662,85 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № АМ.156502, забезпечений транспортний засіб Suzuki; НОМЕР_1 . 30.11.2020 р. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Suzuki; НОМЕР_1 та транспортного засобу ВАЗ; НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі - Відповідач). Відповідно до Постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 05.01.2021 року у справі № 521/21029/20 Відповідач є винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулася потерпіла особа. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів будо складено страховий акт № UA2020113000012/L02/01. На підставі вище зазначеного страхового акту Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 61 792,19 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ; НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів № АО002474590 та остання здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 42 129,34 грн.
Отже, на підставі вищезазначеного, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у розмірі 19 662,85 грн. (61 792,19 - 42 129,34). Позивач звертався до Відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, проте виплати відшкодування в порядку регресу з боку Відповідача здійснено не було.
Ухвалою суду від 14.03.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався, відзив на позовну заяву не надав.
Представник товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Альфа-Гарант» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно ст. 223 ч. 1 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № АМ.156502, забезпечений транспортний засіб Suzuki; НОМЕР_1 . (а.с. 14)
30.11.2020 р. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Suzuki д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до Постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 05.01.2021 року у справі № 521/21029/20 Відповідач є винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 43-44)
Відповідно до з ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача - ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена та не підлягає доведенню.
Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулася потерпіла особа. На підставі заяви про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку та наданих потерпілою особою документів будо складено страховий акт № UA2020113000012/L02/01 від 17.12.2020 року та розрахунок страхового відшкодування до страхового акту. (а.с.61,62)
ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 61 792,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50210 від 18 грудня 2020 року. (а.с. 63)
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч.1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до ч.3ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів № АО002474590.
Відповідно до довідки вбачається, що 11.02.2022 року від товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 42 129,34 грн.. (а.с.68-69)
Відповідно до п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, на підставі вищезазначеного, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у розмірі 19 662,85 грн. (61 792,19 - 42 129,34).
Як вбачається з матеріалів справи 15.09.2023р. позивач на адресу відповідача направив претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 19 661,85 грн., однак відповіді на неї не отримав. (а.с. 70)
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України» та від 28.10. 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії»).
Враховуючи, що вина відповідача - ОСОБА_1 , у вчиненні ДТП встановлена, на нього покладається обов'язок відшкодування заподіяної потерпілому матеріальної шкоди. Однак, зважаючи на те, що таке відшкодування було здійснено ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у результаті настання страхового випадку, відповідач зобов'язаний компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Таким чином, ОСОБА_1 має сплатити на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» суму в розмірі 19 662,85 грн..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто суму судового збору, яка складає 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13,76, 81, 223, 259, 263-265, 268, 275, 280-281, 352 - 354 ЦПК України, ст. ст. 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40) завдані збитки в порядку регресу в розмірі 19 662 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят два) грн. 85 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН