Справа № 947/6356/25
Провадження № 2-а/947/102/25
13.06.2025 року
Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. при секретарі Кондратенко Ю.Д., розглянувши в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову начальника
ІНФОРМАЦІЯ_1 № 313 від 29 січня 2025 року про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позов обґрунтований тим, що позивач 08 жовтня 2024 року об 18 годині 00 хвилин, їхавши на своєму автомобілі по своїм сімейним справам, його зупини співробітники патрульної поліції, біля ветеринарної клініки «Айболіт» за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у останнього не працював один із габаритів на автомобілі.
У подальшому, під час перевірки документів, співробітники поліції запропонували ОСОБА_1 , проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з метою перевірки військово-облікових документів на їх службовому автомобілі.
ОСОБА_1 погодився, водночас, взявши свої особисті речі та документи, які дають йому право на відстрочку: копії документів його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт, реєстраційний номер картки платника податків, довідку МСЕК про те, що остання є інвалідом 1 групи та яка потребує стороннього догляду та інші медичні документи, акт проведення обстеження сім'ї від 21.12.2023, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 та здійснює догляд останньої за адресою: АДРЕСА_3 ).
поїхав з співробітниками поліції до вказаного ТЦК та СП.
Приїхавши туди, останній чекав у черзі щодо надання своїх документів уповноваженим особам-співробітникам ТЦК та СП. Дочекавшись своєї черги, надав вищевказані документи, та усні пояснення щодо своїх життєвих обставин та повідомив, що фактично проживає з своєї матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_4 , у зв'язку із погіршенням її здоров'я, про що свідчить акт проведення обстеження сім'ї від 21.12.2023, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 та здійснює догляд останньою за адресою: АДРЕСА_3 ).
ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 вказані документи, співробітники їх прийняли та зазначили прийти наступного дня.
09 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 , прийшов до вказаного ТЦК та СП, у службовий кабінет на першому поверху для отримання документів та планував написати заяву на відстрочку, однак співробітники ТЦК та СП зазначали прийти через декілька днів для отримання документів, оскільки останні не готові.
У подальшому, через декілька днів, останній прибув до вказаного ТЦК та СП, з метою отримання своїх документів та відомостей щодо нього про як раніше зазначалось співробітниками вказаного
ІНФОРМАЦІЯ_5 надали документи останнього та військово-обліковий документ на ім'я ОСОБА_4 , виготовлення якого датовано 09.10.2024, та документ, що свідчать про те, що останній знаходиться на їх обліку із особистим штрих кодом.
Також, відповідальні особи ІНФОРМАЦІЯ_4 пояснили, щоб останній з'явився 15 жовтня 2024 року з метою того щоб заповнити та подати заяву на відстрочку, разом із документами, що дають таке право моєму підзахисному.
15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , з'явився у вказаному ТЦК та СП, і йому повідомили про те, що змінився Порядок надання документів на відстрочку, і необхідно записатися у електронну чергу щодо отримання відстрочки через «QR-код» на сайті Міністерства оборони України ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
Отримавши вказані відомості від співробітників ТЦК та СП, ОСОБА_1 , записався на 26 грудня 2024 року, на 15 год. 00 хв., однак прибувши до вказаного ТЦК та СП, останньому зазначили про те, що це не прийомний день для подання документів на відстрочку і необхідно перезаписатися.
У зв'язку із вищевказаним, останній перезаписався у електронній черзі на 17 год. 30 хв. 27 січня 2025 року.
ОСОБА_1 , прибувши до приміщення вказаного ТЦК та СП з метою подання документів, які необхідні для відстрочки , однак співробітники ТЦК та СП повідомили, що останній знаходиться у розшуку, та не може надати документи для реалізації свого права на відстрочку.
ОСОБА_1 , перед вищевказаними подіями відновив свої дані через Центр надання адміністративних послуг, що розташований у м. Одеса у передбачений строк та не ухилявся від відновлення даних та інших обов'язків, передбачені законодавством України.
ОСОБА_1 не був присутній під час складання адміністративного протоколу відносно нього, копію такого протоколу він не отримував та не ознайомлювався, з правами та обов'язки, передбачені КУпАП та з суттю правопорушення його не ознайомлено.
У змісті Постанови №313 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 -1 КУпАП, яка винесена 29 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 , зазначено, що останній не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних, хоча останній будь-які відомості такого характеру не отримав, ні в електронному вигляді, ні SMS повідомленням на номер телефону, який він надавав у вказаному ТЦК та СП, за місцем реєстрації та місцем проживання повістки про вимогу з'явитися до ТЦК та СП від представників вказаної установи не приходили на ім'я ОСОБА_4 .
Співробітники вказаного ТЦК та СП не повідомлялось, про дату, час, місце розгляду вказаної Постанови, хоча ОСОБА_5 27 січня 2025 року перебував у приміщенні вказаного ТЦК та СП з метою отримання відстрочки.
В результаті чого, останній не був присутній під час розгляду вказаної Постанови та матеріалів, які слугували доказом його вини у вчиненні вказаного правопорушення.
Про вказане свідчить відсутність власного підпису ОСОБА_1 , у вказаній Постанові у графах про ознайомлення та отримання.
Вказана Постанова, надійшла на адресу зареєстрованого місця проживання позивача - АДРЕСА_5 , про що свідчить фотокопія конверту.
Вказаний конверт з Постановою було надано сину ОСОБА_6 , який з мати проживає за вищевказаною адресою і тільки потім, лише 10.02.2025 року було передано ОСОБА_6 , коли останній проводив час з дитиною у останній день неділі.
Представники ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень статті 268 КАС України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 947/6356/25, передано судді Київського районного суду м. Одеси Бескровному Я.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Бескровного Я.В. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу дорозгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представники відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 не скористалися своїм правом на скерування відзову до суду на адміністративний позов.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 313 від 29 січня 2025 року у зв'язку з порушенням вимог ОСОБА_7 вимог абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, останній не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку із цим, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Тому, з вказаними посиланнями представника відповідача, суд не погоджується, оскільки ОСОБА_1 , надав військово-облікові документи із штрих-кодом, які датовані 09 жовтня 2024 року та виготовлені співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 , записувався у електронну чергу щодо отримання відстрочки через «QR-код» на сайті Міністерства оборони України ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) з метою подальшого подання документів для реалізації свого права на отримання відстрочки - копії документів його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт, реєстраційний номер картки платника податків, довідку МСЕК про те, що остання є інвалідом 1 групи та яка потребує стороннього догляду та інші медичні документи, акт проведення обстеження сім'ї від 21.12.2023, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 та здійснює догляд останньої за адресою: АДРЕСА_3 ), відповідно до положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Про вказані дії ОСОБА_1 , свідчать відомості у виді скріншотів, які було надано разом із позовною заявою.
Однак, у ІНФОРМАЦІЯ_1 не надали можливості реалізувати право на відстрочку.
У свою чергу, у судовому засіданні ОСОБА_1 , надав документ про отримання відстрочки з іншого ІНФОРМАЦІЯ_7 України.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що у відповідності до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , не був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення та постановою №313 від 29 січня 2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
З огляду на вказане та наданих документів вбачається, що з боку відповідача під час винесення оскаржуваної постанови було видано попередження та винесено постанову в один і той же день.
При цьому доказів належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення до суду не надано.
У постанові № 313 від 29 січня 2025 року підпис ОСОБА_1 про отримання копії постанови відсутній, а тому суд доходить до висновку, що ОСОБА_8 не був присутній під час винесення оскаржуваної постанови. Оскільки, будь-яких відміток про те, що ОСОБА_1 , відмовився від отримання постанови відсутні.
Таким чином, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є також підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Диспозиція ч.3 ст.210-3 КУпАП (у редакції на час притягнення до адміністративної відповідальності) передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Пункт третій частини 3 статті 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 77, 90, 241-246, 286, 295 КАС України,
Позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови №313 від 29.01.2025р.
Скасувати постанову №313 від 29.01.2025р. винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.210-1ч.3 КУпАП, та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Я. В. Бескровний