Справа № 752/13684/24
Провадження №: 1-кп/752/1225/25
23.06.2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду судове засідання кримінального провадження №12024105010000574 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст.307, ч. 3 ст. 307 КК України, за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України. Клопотання обґрунтувала тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу психотропних речовин, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, а отже, обвинувачена знаючи міру покарання, яка загрожує у разі визнання її винуватою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду. Прокурор вказує, що у ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та зареєстрована остання на тимчасово окупованій території в м. Донецьк. Прокурор вказує, що ОСОБА_3 є обвинувачуваною у кримінальному провадженні №12018100000000952 від 27.09.2018, у якому в суді розглядається обвинувальний акт за ч. 4 ст. 190 КК України та у іншій справі за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, в якій останню оголошено у розшук Оболонським РС м. Києва, що може свідчити про причетність останньої до вчинення майнових кримінальних правопорушень та до тих, у яких можливо отримати гроші на свою користь, а отже не зменшились та існують ризики передбачені ст. 177 КПК України. Також вказує, що інші більш м'які запобіжні заходи застосовані бути не можуть, а кількість епізодів та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень вказує на доцільність продовження найсуворішого виду запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважав за можливо обрати їй запобіжний захід у виді домашнього арешту по місцю проживання її мами, оскільки обвинувачена тривалий час утримується під вартою і її психічний сан погіршився.
Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала думку свого захисника, вказала, що не має наміру ховатись.
З'ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу психотропних речовин, зокрема і особливо тяжкого злочину, не має офіційного джерела доходів, не має будь-яких підтверджень про наявність міцних соціальних зв'язків, зареєстрована на тимчасово окупованій території в м. Донецьк, даних щодо можливості проживання останньої на неокупованій території України, зокрема, у матері в м.Києві (зі слів обвинуваченої і захисника) у суду немає.
Також суд враховує те, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, із врахуванням, в тому числі і військового стану в Україні та наявності ряду тимчасово окупованих територій, які не підконтрольні органам державної влади та, враховуючи дані, які вказані в обвинувальному акті, може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а тому суд вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо неї запобіжний захід без змін, оскільки суду не було доведено підстав зменшення ризиків.
На переконання суду, інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, на даному етапі не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечить її належну поведінку.
Додатково слід зазначити, що під час судового розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що ОСОБА_3 не може утримуватись в умовах Київського слідчого ізолятора, у тому числі за станом здоров'я.
На думку суду, раніше обраний та продовжений запобіжний захід є обґрунтованим та співмірним пред'явленому ОСОБА_3 обвинуваченню, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним та необхідним.
На підставі викладеного, суд вважає за доцільне в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України визначити обвинуваченій ОСОБА_3 мінімальний розмір застави зважаючи тяжкість вчинених злочинів у виді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177,178, 183, 194, 331 КПК України, суд
постановив:
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) діб до 21.08.2025 року включно.
Строк продовження існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обчислювати з 23.06.2025 року.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва згідно порядку визначеного ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.07.2024 року у справі №752/13684/24 відносно ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити в СІЗО.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1