Справа №752/13479/24
Провадження №2/752/1653/25
23 червня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_11.,
розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини та пені та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Адвокат Щиглов Євгеній Олександрович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини та пені.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 07.12.2021 рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/11933/21 між позивачем та відповідачем було розірвано шлюб, зареєстрований 07.05.2011.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.08.2021 між сторонами укладено договір про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М. за № 752.
Пунктом 4 даного договору встановлений обов'язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі 8000 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з п. 5 зазначеного договору у разі затримки виплати аліментів, батько, відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України сплачує пеню, розмір пені становить 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, починаючи від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
Починаючи з жовтня 2022 року відповідач припинив виконувати свої зобов'язання у повному обсязі по сплаті аліментів.
Він повідомив позивача, що був звільнений з 26.09.2022 зі свого місця роботи та зазначив, що із жовтня 2022 року аліменти будуть складати 3000 грн. замість 8000 грн.
Сторони будь-яких змін та доповнень до договору, у тому числі щодо зменшення розміру аліментів, не вносили та відповідних додаткових угод до договору у спосіб та формі, передбаченій п. 16 Договору не укладали.
Починаючи із жовтня 2022 року відповідач почав здійснювати грошові перекази позивача по 3000 грн. (15.10.2022, 16.11.2022, 16.12.2022, 16.01.2023, 16.02.2023, 16.03.2023, 16.04.2023, 16.07.2023, 14.08.2023).
Більше ніяких виплат від відповідача не надходило.
Таким чином, починаючи з 01.10.2022 по 01.08.2023 відповідач недоплачував позивачу по 5000 грн., на яку згідно п. 5 договору нараховується пеня 1% за кожен день прострочення. Загальна сума боргу становить 50000 грн., пеня - 152500 грн.
З 01.08.2023 по сьогоднішній день відповідач взагалі не виконує своїх грошових зобов'язань, а тому виходячи із розрахунку 8000 грн. на місяць, сформувався борг у розмірі 88000 грн., на які нараховано пеню у розмірі 291280 грн.
Таким чином, загальна сума боргу відповідача за договором становить 138000 грн. та пеня 443780 грн.
Попередній (орієнтовний) розмір судових витрат за договором про надання правової допомоги складає 40000 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти у сумі 138000 грн. та пеню у розмірі 443780 грн.
22.07.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
08.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 26.09.2022 ОСОБА_3 було звільнено з посади заступника начальника відділу верифікації та прийняття кредитних рішень по заставним кредитам управління роздрібних кредитних ризиків та верифікації департаменту ризик менеджменту за угодою сторін на підставі наказу ПАТ АБ "Укргазбанк" №994-П від 22.09.2022.
Позивачка зазначила виключно платежі, які надійшли саме від ОСОБА_3 , не зважаючи на те, що аліменти відповідачем надсилалися кожного місяця, але деякі платежі були здійснені з карткового рахунку матері відповідача ОСОБА_5 з призначенням платежів - сплата аліментів ОСОБА_4 .
З урахуванням суми наявної заборгованості позивачем було нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну сплату аліментів. Розмір цієї пені визначено у сумі 443780 грн. Однак, підстави для стягнення суми цієї пені з відповідача відсутні, оскільки позивач визначила суму пені у розмірі, що значно перевищує суму заборгованості.
Також наявні підстави для звільнення відповідача від сплати пені за прострочення зі сплати аліментів у повному обсязі у зв'язку з тим, що така поведінка відповідача зумовлена не бажанням не сплачувати аліменти у повному обсязі, а фактичною неможливістю зробити це через зміну життєвих обставин - значне погіршення матеріального стану у зв'язку зі звільненням останнього з роботи.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат на оплату правничої (правової) допомоги у розмірі 40000 грн. також не підлягають задоволенню.
08.08.2024 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.08.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено та нотаріально посвідчено договір про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини за №752.
Відповідно до абз. 3 п. 6 цього договору у випадку втрати роботи платником аліментів (Батьком), сплата аліментів визначається за домовленістю Батьків, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку.
26.09.2022 ОСОБА_3 було звільнено з роботи за угодою сторін на підставі наказу ПАТ АБ "Укргазбанк" №994-П від 22.09.2022.
Батьки позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є пенсіонерами та також потребують фінансової підтримки з боку сину, який з 26.09.2022 та по теперішній час не працевлаштований.
Також у ОСОБА_3 наявні проблеми зі здоров'ям, які не є критичними, однак наявність хронічного панкреатиту і хронічного гастродуоденіту зумовлюють необхідність періодично звертатися за медичною допомогою та проходити обстеження, дотримуватися постійних дієт і регулярно вживати таблетки.
Позивач у період з 30.09.2022 по 26.01.2023 перебував на обліку у Новоархангельській районній філії Кіровоградського обласного центру зайнятості. Позивачем вживалися належні дії щодо покращення матеріального стану, однак з моменту втрати роботи він не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, встановленому в договорі № 752 від 02.08.2021.
ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про звільнення з роботи, а також вказав, що у зв'язку з настанням цих обставин, він буде сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн.
ОСОБА_2 не було висловлено жодних заперечень із цього приводу, таким чином, вважалося, що сторони досягли згоди щодо встановлення розміру аліментів, які будуть сплачуватися ОСОБА_3 у період його безробіття.
Позивач, покладені на нього зобов'язання зі сплати аліментів, виконував у встановлений строк та в тому обсязі, проти якого не отримував жодних заперечень з боку відповідачки з жовтня 2022 року і до моменту її звернення до суду з позовною заявою.
Позивачем аліменти сплачувалися протягом усього часу з моменту підписання договору у період з серпня 2021 по липень 2024. З жовтня 2022 року позивачем були здійснені перерахування аліментів з рахунку його матері ОСОБА_5 (призначення платежу - аліменти на користь ОСОБА_4 ) на особисту картку відповідачки.
Після втрати ОСОБА_3 роботи останній вбачав підстави для припинення виплати аліментів, керуючись абз. 3 п. 6 Договору яким встановлено, що у випадку втрати роботи платником аліментів (Батьком), сплата аліментів визначається за домовленістю Батьків, а у разі недосягнення згоди в судовому порядку. Таким чином, позивач презюмував, що договір припинив свою дію в цій частині, а тому сплачував аліменти у добровільному порядку у розмірі, який був визначений з урахуванням його матеріального стану.
Борг, який утворився формально (оскільки в цілому Договір є діючим), може бути зменшений або повністю скасований у судовому порядку.
Позивач від утримання доньки не відмовлявся та сплачував аліменти частково (відповідно до фінансових можливостей) за власним бажанням, проте його матеріальний стан погіршився у зв'язку зі звільненням з роботи, а тому наявні істотні обставини для звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зменшення їх розміру за договором.
Таким чином, вбачаються підстави для звільнення ОСОБА_3 від наявної заборгованості зі сплати аліментів у зв'язку з відсутністю його вини, оскільки така заборгованість виникла через об'єктивні обставини, що мають істотне значення через звільнення з роботи через причини, які від нього не залежали.
Також наявні підстави для зменшення розміру аліментів, встановленого у договорі №752 від 02.08.2021 з 8000 грн. до 3000 грн. у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_3 стабільного та регулярного доходу з метою недопущення виникнення у нього заборгованості зі сплати аліментів у майбутньому та надання йому можливості регулярно та в повному обсязі виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати аліментів на утримання доньки.
Попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач у зв'язку із розглядом справи, складається із суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27000 грн.
Просив:
зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений нотаріально посвідченим договором про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини за №752 від 02.08.2021, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , за період з 01 жовтня 2022 року до моменту набрання рішенням суду у справі законної сили з 8000 грн. до 3000 грн. щомісячно;
звільнити ОСОБА_3 від заборгованості зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за нотаріально посвідченим договором про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини за № 752 від 02.08.2021, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що становить різницю між розміром аліментів, встановлених нотаріально посвідченим договором про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини №752 від 02.08.2021 та розміром фактично сплачених ОСОБА_3 аліментів за період з 01 жовтня 2022 року та до моменту набрання рішенням законної сили;
зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений нотаріально посвідченим договором про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини за №752 від 02.08.2021, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , з 8000 грн. до 3000 грн. щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 27000 грн.
20.09.2024 постановлено ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без руху.
18.10.2024 постановлено ухвалу про прийняття зустрічного позову та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
09.12.2024 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву на зустрічний позов не скористалася.
Представник позивачки підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.
Представник відповідача підтримав вимоги зустрічного позову, просив їх задовольнити. Заперечував проти задоволення первісних позовних вимог.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07.12.2021 по справі №752/11933/21 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
02.08.2021 між сторонами укладено договір про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловолом С.М. за реєстровим №752 (далі - договір №752).
Відповідно до п. 4 договору №752 за домовленістю батьків даним договором встановлюється обов'язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 8000 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Батько повинен виплачувати аліменти та додаткові витрати на утримання дитини до «01» числа кожного місяця шляхом перерахунку грошей на банківський рахунок, попередньо узгоджений сторонами.
Відповідно до п. 5 договору №752 у разі затримки виплати аліментів, батько відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України сплачує пеню, розмір пені становить 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, починаючи від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
Відповідно до п. 6 договору №752 у разі припинення виплати аліментів, виплати аліментів в розмірі меншому, чим вказано в п. 4 договору на протязі 3-х місяців, мати відповідно до ст. 181 - 182 Сімейного кодексу України може звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 189 Сімейного кодексу України у разі невиконання батьком своїх обов'язків за даним договором, аліменти та/або додаткові витрати на дитину з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
У випадку втрати роботи платником аліментів (батьком), сплата аліментів визначається за домовленістю батьків, а у разі недосягнення згоди в судовому порядку.
Відповідно до п. 7 договору №752 виплата аліментів починається в період з «02» серпня 2021 року, мати підтверджує, що на дату укладання цього договору батько виконував зобов'язання щодо утримання дитини добровільно. Розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на дитину, визначений в даному договорі, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом батька або матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 8 договору №752 в разі виконання батьком матеріальних зобов'язань по даному договору, мати відмовляється від вимоги про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частки від його заробітної плати в судовому порядку.
Відповідно до п. 11 договору № 752 даний договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п. 16 договору №752 за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом цей договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку.
Відповідно до консультативного висновку від 11.05.2013, 18.05.2013, 13.07.2013, 16.12.2023 ОСОБА_3 встановлений діагноз: гіпомоторна дискінезія жовчного міхура, холестатичний синдром, нейро-циркуляторна дистонія по змішаному типу (кардиальному та гіпертоничному), пролапс мейтрального клапана, торакалгія, гастродуоденіт неуточнений, хронічний панкреатит.
22.09.2022 на підставі наказу №994-П ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_3 був звільнений з роботи з посади заступника начальника відділу верифікації та прийняття кредитних рішень по заставним кредитами управління роздрібних кредитних ризиків та верифікації департаменту ризик-менеджменту за угодою сторін.
Про своє звільнення з роботи ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 у месенджері Вайбер та зазначив, що з жовтня 2022 року аліменти будуть становити 3000 грн. в місяць 15 числа кожного місяця.
Відповідно до наданих скрін-шотів з онлайн банкінгу та платіжних доручень ОСОБА_3 сплатив аліменти у розмірі 3000 грн. 15.10.2022, 16.11.2022, 16.12.2022, 16.01.2023, 16.02.2023, 16.03.2023, 16.04.2023, 16.07.2023, 14.08.2023.
16.09.2023, 16.10.2023, 15.11.2023, 16.12.2023 ОСОБА_5 перераховувала грошові кошти у розмірі 3000 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: аліменти ОСОБА_4
15.01.2024, 15.02.2024, 16.03.2024, 15.04.2024, 15.05.2024, 08.06.2024, 27.07.2024 ОСОБА_5 , матір ОСОБА_9 , перераховувала грошові кошти у розмірі 3200 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: аліменти ОСОБА_4 .
З 30.09.2022 відповідач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в будинку, власником якого є його батько, за адресою: АДРЕСА_1 .
04.03.2024 між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 укладено договір оренди житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Розмір щомісячної орендної плати становить 16000 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Статтею 189 СК України встановлено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами першою - другою статті 196 ЦК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Частиною другою статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд може, за передбачених статтею 197 СК України умов, повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання обов'язку сплачувати визначену суму аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
При вирішенні питання про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, суд бере до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність сплати аліментів.
Нормами чинного законодавства передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №334/7702/16).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, якій в подальшому був розірваний на підставі рішення суду від 07.12.2021 по справі №752/11933/21.
В шлюбі народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд відзначає, що батьки мають конституційний обов'язок утримувати свою неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття.
02.08.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір №752.
Відповідно до умов зазначеного договору встановлений обов'язок батька сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 8000 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття до «01» числа кожного місяця шляхом перерахунку грошей на банківський рахунок узгоджений сторонами.
Аналізуючи наведену умову договору, суд приходить до висновку, що сторони узгодили, на який рахунок мають бути перераховані аліменти, а не з якого банківського рахунку. Таким чином, у відповідача відсутній обов'язок сплачувати аліменти на утримання дитини зі своєї власної картки чи власного банківського рахунку, а тому сплата грошових коштів з іншої банківської картки з призначенням платежу "аліменти ОСОБА_4 " свідчить про виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати аліментів.
Крім того, слід відзначити, що позивач отримала грошові кошти, які були перераховані на її банківський рахунок 15.01.2024, 15.02.2024, 16.03.2024, 15.04.2024, 15.05.2024, 08.06.2024, 27.07.2024 ОСОБА_5 , жодних дій щодо повернення цих коштів платнику не вчиняла, що свідчить про те, що вона прийняла їх як сплату батьком дитини аліментів. Доказів, які б спростовували зазначений висновок суду, стороною позивача не надано.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 26.09.2022 звільнився з роботи в ПАТ АБ "Укргазбанк" за угодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України та впродовж чотирьох місяців перебував на обліку у центрі зайнятості.
При цьому відповідачем суду не було надано жодних відомостей з податкових органів про його доходи, починаючи з дати звільнення. Також не надано доказів причин припинення перебування на обліку як безробітного у центрі зайнятості.
З наданих фінансових документів встановлено, що ОСОБА_3 15.10.2022, 16.11.2022, 16.12.2022, 16.01.2023, 16.02.2023, 16.03.2023, 16.04.2023, 16.05.2023, 13.06.2023, 16.07.2023, 14.08.2023, 16.09.2023, 16.10.2023, 15.11.2023, 16.12.2023 у розмірі 3000 грн. щомісячно, а 15.01.2024, 15.02.2024, 16.03.2024, 15.04.2024, 15.05.2024, 08.06.2024 - у розмірі 3200 грн.
Таким чином, недоплачений розмір відповідачем аліментів за період з жовтня 2022 року по 26.06.2024 (дата звернення позивача до суду з позовною заявою) становить 103800 грн.
Наведене свідчить про те, що позивач неправильно розрахувала суму боргу у розмірі 138000 грн., оскільки не врахувала під час розрахунку усі грошові кошти, які отримувала як аліменти на утримання дочки.
Щодо зустрічних вимог відповідача зменшити розмір аліментів на утримання дитини за період з 01 жовтня 2022 року до моменту набрання рішенням суду у справі законної сили з 8000 грн. до 3000 грн. щомісячно, звільнення відповідача від заборгованості зі сплати аліментів на утримання дочки за період з 01 жовтня 2022 року та до моменту набрання рішенням законної сили, суд відзначає наступне.
Зазначені вище зустрічні вимоги про зменшення розміру аліментів за період з 01 жовтня 2022 року до моменту набрання рішенням суду у справі законної сили з 8000 грн. до 3000 грн. та звільнення відповідача від заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 жовтня 2022 року та до моменту набрання рішенням законної сили є взаємовиключними. Суд вважає, що одночасно відповідач не може бути звільнений від сплати заборгованості по аліментам та розмір цих аліментів за минулий період не може бути зменшений.
Крім того, приписами статті 197 СК України передбачено право платника аліментів просити суд про повне або часткове звільнення його від сплати заборгованості за аліментами. Іншого способу захисту прав платника аліментів, який допустив заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини чинний СК України не передбачає.
Виходячи з цього, суд вважає, що вимога зустрічного позову зменшити розмір аліментів на утримання дитини за період з 01 жовтня 2022 року до моменту набрання рішенням суду у справі законної сили з 8000 грн. до 3000 грн. щомісячно, не підлягає задоволенню, оскільки є неналежним способом захисту права, та відмовляє в її задоволенні.
Вирішуючи питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та питання про звільнення відповідача від заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 жовтня 2022 року та до моменту набрання рішенням законної сили, суд враховує наступне.
22.09.2022 ОСОБА_3 був звільнений з роботи, а тому застосуванню підлягає п. 6 договору №752, згідно з яким, у випадку втрати роботи платником аліментів (батьком), сплата аліментів визначається за домовленістю батьків, а у разі недосягнення згоди в судовому порядку.
Відповідач повідомив позивачку про сплату аліментів в розмірі 3000 грн. щомісячно через втрату роботи. В свою чергу, позивач жодних заперечень щодо цього не висловила, з жовтня 2022 року вона отримувала аліменти у меншому розмірі, однак з позовною заявою про стягнення заборгованості звернулася лише у червні 2024 року, жодним чином не висловлюючи свої заперечення відповідачу впродовж цього проміжку часу.
Суд вважає, що відповідач з жовтня 2022 року сплачував аліменти у меншому розмірі, ніж було узгоджено в договорі №752, через звільнення з роботи, тобто від настання обставини, яка не залежать від його волі та виключає прямий умисел від ухилення виконання свого обов'язку зі сплати аліментів та наявність його вини, оскільки він втратив стабільний щомісячний дохід, з якого міг сплачувати аліменти в погодженому сторонами розмірі 8000 грн.
Також суд зауважує, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. Однак, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене, суд вважає можливим звільнити відповідача від сплати заборгованості по аліментам на утримання дочки за період з жовтня 2022 року 26.06.2024 (дату звернення позивача до суду з позовною заявою) в розмірі 103800 грн., оскільки він втратив роботу та як наслідок стабільне щомісячне джерело доходу, що є тією істотною обставиною, яка враховується судом і має істотне значення щодо можливості сплати відповідачем аліментів. Вимога про звільнення від сплати аліментів по день набрання законної сили задоволенню не підлягає, оскільки захист прав на майбутнє не допускається.
Оскільки суд дійшов висновку про звільнення відповідача від сплати заборгованості по аліментам, то це виключає задоволення первісних вимог позивачки про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по аліментам у сумі 103800 грн. та пені у розмірі 443780 грн.
У задоволенні вимог про стягнення заборгованості по аліментам в розмірі 34200 грн. суд відмовляє за необґрунтованістю вимог в цій частині заборгованості.
Щодо зустрічних позовних вимог зменшити розмір аліментів на утримання дитини з 8000 грн. до 3000 грн. щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, суд відзначає наступне.
Суду не було надано доказів стану здоров'я та матеріального становища дитини, наявність у платника аліментів інших дітей, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Суд враховує наявність у відповідача непрацездатних батьків, а також наявність доходу від здачі квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі половини щомісячної орендної плати, що становить 8000 грн.
Також суд враховує, що решту доходу від здачі цієї квартири в оренду в розмірі 8000 грн. отримує позивачка, що визнав в судовому засіданні її представник.
Оцінюючи стан здоров'я відповідача, суд відзначає, що він не змінився в бік погіршення, оскільки усі захворювання, які він мав, були наявні у нього станом на день укладання договору №752. Починаючи з 2013 року і до 26.06.2024 (коли на розгляді в суді вже перебувала справа про стягнення з нього заборгованості по аліментам та пені) він не звертався до лікарів за обстеженням чи лікуванням, не надав доказів несення постійних витрат на придбання лікарських препаратів та розміру таких витрат.
Також обставиною, що має істотне значення при розгляді вимог про зменшення розміру аліментів, суд вважає те, що відповідач був звільнений з роботи, через що втратив джерело доходу.
З урахуванням наведеного, суд вважає можливим зменшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі договору №752 з 8000 грн. щомісячно до 3000 грн. Визначаючи саме такий розмір аліментів суд вважає, що аліменти в такому розмірі є необхідними та достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини з урахуванням її віку та стану здоров'я, нявності у обох батьків обов'язку утримувати неповнолітню доньку, а також перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати за позовом ОСОБА_2 слід віднести за рахунок держави, оскільки остання звільнена від сплати судового збору, а у задоволенні заявлених нею позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
При цьому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог про зменшення розміру аліментів.
Щодо стягнення з позивачки на користь відповідача вимог на професійну правничу допомогу в розмір 27000 грн. суд відзначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат.
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 142 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Суду були надлані копія договору про надання професійної правової допомоги від 15.07.2024, додаткова угода № 1 до договору про надання професійної правової допомоги від 15.07.2024, ордер про надання правничої допомоги серії АН №1253627 від 07.08.2024, копія прибуткового касового ордеру №30/07 від 30.07.2024 на суму 22000 грн. та копія прибуткового касового ордеру №07/08 від 07.08.2024 на суму 5000 грн.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 до договору про надання професійної правової допомоги від 15.07.2024 сторони погодили наступний порядок сплати гонорару за надання правової допомоги: авансовий платіж у розмірі 22000 грн., що сплачується клієнтом на користь адвоката у момент підписання додаткової угоди за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції по справі №752/13479/24; другий платіж у розмірі 5000 грн. - після подачі зустрічної позовної заяви у справі № 752/13479/24; третій платіж («гонорар успіху») у розмірі від 5000 до 15000 грн., що сплачується клієнтом на користь адвоката за результатами розгляду справи №752/13479/24 у суді першої інстанції у разі відмови у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_2 (відмови у стягненні з ОСОБА_3 суми заборгованості за аліментами та пені) та задоволення вимог ( ОСОБА_3 за зустрічним позовом (зменшення розміру аліментів).
Суд, встановивши та проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом відповідачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, ціну та предмет позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку, з урахуванням критеріїв співмірності, з урахуванням часткового задоволення зустрічних позовних вимог, дійшов висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 становить 5000 грн.
Загалом сума судових витрат, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 становить 6211,20 грн. (1211,20 грн. + 5000 грн.= 6211,20 грн.).
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_3 від заборгованості зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за нотаріально посвідченим договором про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини за № 752 від 02.08.2021, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , за період з 01.10.2022 по 26.06.2024 в розмірі 103800 (сто три тисячі вісімсот) грн. 00 коп.
Зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений нотаріально посвідченим договором про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини за №752 від 02.08.2021, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , з 8000 (восьми тисяч) грн. 00 коп. до 3000 (трьох тисяч) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 6211 (шість тисяч двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення складене 23.06.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова