Справа № 569/11406/25
1-кс/569/4792/25
20 червня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю заявника ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого з ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Хмельницькому ОСОБА_5 від 16 травня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим,
ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського суду зі скаргою на постанову старшого слідчого з ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Хмельницькому ОСОБА_5 від 16 травня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025240030005183 від 16 травня 2025 року, в якій просить скасувати постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
ОСОБА_3 у судовому засіданні скаргу підтримав, просив задоволити.
У судовому засіданні слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Хмельницькому ОСОБА_4 заперечував проти задоволення скарги. Вказав, що кримінальне провадження розпочато на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області, за заявою ОСОБА_6 , жодних медичних документів ОСОБА_3 не надано, на даний час досудове розслідування триває.
Слідчий суддя дослідивши скаргу та наявні в матеріалах справи документи, заслухавши учасників судового розгляду, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, прийшов до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 303 ч.1 п.5 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, а саме: рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потеплілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07 травня 2025 року Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Хмельницькому розпочато досудове розслідування №62025240030005183 від 16 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.367 КК України.
ОСОБА_3 звернувся до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Хмельницькому із заявою про залучення до кримінального провадження як потерпілого, надання йому пам'ятки потерпілого, допит в якості потерпілого у кримінальному провадженні.
Постановою старшого слідчого з ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Хмельницькому ОСОБА_5 від 16 травня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 відмовлено.
З вказаним рішенням слідчого ОСОБА_3 не згідний, тому звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову старшого слідчого з ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Хмельницькому ОСОБА_5 від 16 травня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим, просить її скасувати.
Статтею 307 КПК України передбачено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Статтею 55 ч.3 та 5 КПК України передбачено, що потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, у постанові про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий зобов'язаний обґрунтувати свої доводи відсутністю у органу досудового розслідування об'єктивних даних, що свідчили б про причетність працівників поліції до загибелі ОСОБА_7 , також відсутні будь-які інші за свою суттю об'єктивні відомості, які підтверджують протиправність дії працівників поліції щодо ОСОБА_3 , під час виконання ними своїх службових обов'язків .
Після проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні, за результатами яких буде проведений всебічний аналіз зібраних фактичних даних, підтверджених документально, на підставі яких буде робитись висновок про наявність/відсутність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 заподіяна будь-яка шкода саме від можливих протиправних дій працівників поліції та наявність причинного зв'язку із вказаним фактом, після чого буде прийнято рішення про можливість чи неможливість визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні.
З частини 1 ст.40 КПК України слідує, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
За змістом п.2 ч.5 ст.110 КПК України мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Дослідивши матеріали скарги, ухвалу суду на підставі якої розпочато досудове розслідування, яка надані слідчим у судовому засіданні та зміст постанови слідчого від 16 травня 2025 року слідчий суддя вважає її такою, що відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки містить посилання на норми КПК України та КК України.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що рішення слідчого про відмову у визнанні особи потерпілим є обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини урішенні «Бєлоусов проти України» зазначає: «Мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю». («Алексахін проти України» п.55).
Згідно ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою, а рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 303, 304, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого з ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Хмельницькому ОСОБА_5 від 16 травня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_8