Справа № 495/3222/25
Номер провадження 3/495/1128/2025
23 червня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Топалова А.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, за ч.2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25.04.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №331380 від 25.04.2025 року з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) з таким формулюванням: "25.04.2025 о 14 год.00 хв. в пункті пропуску "Удобне" під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з України було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який в складі групи осіб здійснив спробу незаконного перетину державного кордону, без відповідних документів, а саме з використанням паспорту громадянина США, будучи у правових відносинах з Україною, будучи громадянином України, згідно ст. 2 Закону України "Про громадянство України". Своїми діями порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» затвердженого ПКМУ №57 від 27.01.1995 та вимоги ч. 2 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» ст. 2, 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянами України" п. 2 правил перетину Державного кордону України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь належним чином, жодних доказів та заперечень для спростування складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення суду не надав, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив. Відтак, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП становлять такі альтернативні дії: 1) перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади; або 2) спроба такого перетинання.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.
Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
Частиною 2 ст.204-1 КУпАП встановлена відповідальність за дії, передбачені ч.1 ст.204-1 КУпАП, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 цієї статті.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених устатті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57(далі - Правила).
Відповідно до п.2 вказаних Правил, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, в тому числі паспорт громадянина України.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу, впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Як доказ вчинення правопорушення матеріали справи містять: зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення, перпедбачене частиною 2 ст.204-1 КУпАП; рапорт про помічника старшого зміни прикордонних нарядів "КП" П.Свящука про виявлення ним в місці несення служби під умовною назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3 " громадянина України ОСОБА_1 , який у пункті пропуску здійснив спробу незаконного перетину державного кордону без докумнетів, що длають право перетинання державного кордону України, чим вчинив правопорушення, передбаччене ч.1 ст.204-1 КУпАП; довідка Держаувної міграційної служби України - інформація про особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця США, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 16.03.2021, дійсний до 16.03.2025 Генеральним консульством Українив Сан-Франциско; схему виявлення правопорушення; копію рішення ДПСУ №0905 від 25.04.2025 пор відмову в перетинанні державного кордону України громадянину США ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; довідка ПК "Оцінка ризиків ", де зазначено, що ОСОБА_3 є гролмадянином України, паспорт НОМЕР_2 ,здійснив в'їзд в Україну 15.05.2024 в 23.24. в Рава-Руська.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Виходячи зі змісту ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, так як обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення об'єктивної сторони, таких як вчинення адмінправопорушенняч в складі групи осіб, не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, очевидним є висновок, що органом, який склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.2 ст. 204-1 КУпАП, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, здійснювати перекваліфікацію дій, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст.213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. З огляду на наведене, вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 204-1 КУпАП. А відтак, дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковано за ч.2 ст.204-1 КУпАП, разом з цим в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1КУпАП. Однак норми КУпАП не передбачають перекваліфікації дій за вчинене правопорушення, передбачене КУпАП.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження у адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 27, 33-35, 204-1, 221, 247 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрити на підставі ст.247 ч. 1 п. 1 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Анна ТОПАЛОВА