Справа № 748/36/25 Головуючий у 1 інстанції Меженнікова С. П.
Провадження № 33/4823/534/25
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
23 червня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Салая Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Похилька С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп судового збору.
Місцевим судом установлено, що ОСОБА_1 , 25 грудня 2024 о 17:41 год, на 10 км автодороги Н-27 Чернігів-Мена-Сосниця-Грем'яч, біля с. Новоселівка, керував транспортним засобом марки “Honda Accord», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати її та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначає, що під час судового засідання присутніми не були, постанову суду отримано адвокатом Похильком С.М. електронною поштою лише 20 травня 2025 року. Вважає, що ні ОСОБА_1 , ні його адвокатом не було намагань затягувати розгляд справи шляхом надсилання клопотань про відкладення розгляду справи. Вказує, що в даному випадку ОСОБА_1 було позбавлено права на захист. Вказує на відсутність доказів по справі щодо керування транспортним засобом, окрім письмових пояснень ОСОБА_2 , з яким виник конфлікт, та який є зацікавленою особою по справі і не був викликаний до суду для допиту. Наголошує на недоведеності належними та допустимими доказами керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 та його захисник у засідання апеляційного суду не з'явилися, судом були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи. яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
З контексту п. 7 розділу 1 Інструкції вбачається наявне право водія відмовитися від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або ж не погодитися з результатом огляду. Такі дії водія мають потягти за собою обов'язок поліцейського направити особу на огляд до закладу охорони здоров'я.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 842535 від 25.12.2024 ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, протокол власноруч підписав та у поясненнях додав, що “не було зупинки і порушення дорожніх правил з боку водія». (а.с. 3).
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду відмовився. (а.с. 6).
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, як на блок посту зупинено автомобіль “Honda Accord», державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно бази даних було установлено водія автомобіля ОСОБА_1 , оскільки на вимогу поліцейських пред'явити документи, що посвідчують особу, водій відмовився. Поліцейськими повідомляє про ведення відеофіксації. На запитання поліцейського чи вживав водій алкогольні напої останній відповів, що вживав місяць тому назад та наголошував на безпідставній його зупинці. Водієві було роз'яснено, що на блок посту водії зобов'язані пред'явити документи, що посвідчують особу. Під час спілкування поліцейський повідомляє, що вбачає у нього ознаки сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу “Драгер» або проїхати до медичного закладу. Водієві роз'яснено порядок відмови від проходження огляду та неодноразово було запропоновано проїхати до лікаря-нарколога. Після цього водій протягом години ігнорував пропозицію пройти огляд на місці та проїхати на медичний огляд, водій періодично наголошував, що транспортним засобом не керував, та в подальшому не заперечував факт вживання алкоголю. Поліцейський вказує, що фактично своїми діями водій ухиляється від огляду та розцінює такі дії як ухилення від його проходження. Поліцейський повідомляє про складання протоколу стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП п. 2.5, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, роз'яснює права та обов'язки. Поліцейський ознайомлює водія із змістом протоколу та іншими адміністративними матеріалами. Водія було відсторонено від керування автомобілем та роз'яснено, що з направленням він може їхати в медичний заклад самостійно на освідування.
Отже, місцевий суд, розглядаючи справу по суті, правильно установив фактичні обставини, які полягали у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Твердження сторони захисту про відсутність даних по справі щодо керування ОСОБА_1 автомобілем слід визнати безпідставними та надуманими, адже такі факти в повному обсязі спростовується відеозаписом з камери поліцейського, з якого видно як на блокпосту черговими було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , і дану відеофіксацію вважати неналежним доказом по справі чи ставити під сумнів фактичні обставини, на що посилається апелянт, у апеляційного суду об'єктивні дані відсутні.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 , згідно яких він 25.12.2024 заступив на чергування на блок посту біля с. Новоселівка та бачив як о 17:41 год до блок посту під'їхав автомобіль “Honda Accord», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння, після чого його було передано працівникам поліції для перевірки. (а.с. 7).
За наведених обставин у суду першої інстанції не було необхідності у виклику в судове засідання та допиті свідка ОСОБА_2 з приводу обставин, які зазначені у їх письмових поясненнях, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, та переглянутих відео файлах, а отже, у судді місцевого суду не викликало сумніву щодо достовірності даних, які містяться в матеріалах справи. Такі сумніви відсутні й у апеляційного суду, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо визнання показань вказаного свідка недопустимими доказами є неспроможними.
Отже, апеляційний суд визнає даний відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання уникнути установленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Одним з аргументів апеляційної скарги є те, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 та його захисника. Ці доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції надано правильну оцінку неявці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на адресу, яка була зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення. За клопотанням захисника розгляд справи було відкладено двічі. 14.05.2025 року захисником вкотре подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю у цей день у розгляді справи у іншому суді.
Будь-яких суттєвих порушень прав особи на захист апеляційний суд не вбачає, оскільки ОСОБА_1 завчасно повідомлявся про розгляд справи, був обізнаний про складання стосовно нього 25.12.2024 протоколу про адміністративне правопорушення та мав достатньо часу для з'явлення до суду. Такі дії судом правильно розцінені як зловживання процесуальним правом, спрямованим на затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності. Дане рішення судом належним чином мотивоване, з чим погоджується і апеляційний суд.
При цьому судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, враховується, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. Вказана особа належним чином викликана в судове засідання апеляційного суду.
При винесенні рішення, апеляційний суд не може взяти до уваги інші доводи сторони захисту, оскільки такі в повному обсязі спростовуються відеозаписом, та розцінює критично невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, оскільки воно повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні матеріалами провадження. Підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи. Доводи апелянта апеляційний суд розцінює як такі, що мають формальний характер і спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.
Порушень вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови суду, апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
З метою доступу до правосуддя вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Поновити строк захиснику Похильку С.М. на апеляційне оскарження постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2025 року.
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника Похилька С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай