19 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/27264/24
Провадження № 22-ц/820/1238/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/27264/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2025 року в складі судді Дем'янова Ю.М. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У жовтні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом, в якому банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04 вересня 2019 року, в розмірі 136 922 грн 99 коп, яка утворилася станом на 26 травня 2024 року, а також стягнути з відповідача 3028 грн судового збору.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04 вересня 2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Пунктом 3 даної Анкети - заяви визначено, що підписанням договору боржник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи є йому зрозумілими та не потребують додаткового тлумачення. Окрім того, в Анкеті-заяві визначено, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору. Позивач зауважив, що підписанням Анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг боржник беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшити/зменшити розмір дозволеного кредитного ліміту.
Отже, 04 вересня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір, відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (базова процентна ставка), а також зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом в розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. Таким чином, на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 44 200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, кошти були перераховані на платіжну картку НОМЕР_1 .
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконує, лише частково здійснював операції з поповненням своєї банківської картки, розмір яких значно менший за поточні витрати по картковому рахунку, тому виникла заборгованість. Станом на 26 травня 2024 року розмір заборгованості становить 136 922 грн 99 коп, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість у сумі 41604,31 грн та судовий збір у сумі 920,06 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням, АТ «Універсал Банк», через свого представника Македона О.А., подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає заочне рішення суду незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів Банку.
Зауважує, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank та процедури ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, що призвело до передчасного висновку суду, що клієнт не був з ними ознайомлений. Апелянт вказує, що 04 вересня 2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, відповідач приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що ця анкета-заява, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Паспорт споживчого кредиту становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Вказані документи містять усі істотні умови кредитного договору, при цьому відповідач своїм підписом підтвердив, що ознайомився та погодився із запропонованими позивачем умовами кредитування. Таким чином, АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали кредитний договір. При цьому, апелянт зазначає, що відповідач шляхом підписання Анкети-заяви, підтвердив, що до укладання ним договору, був ознайомлений в електронній/ письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи від Банку та погодився з ними.
На виконання зобов'язання за договором банк надав відповідачу кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з можливістю його коригування зі сплатою відсотків за користування коштами. Таким чином, розмір кредиту може збільшуватися на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає коштів на погашення заборгованості. Оскільки відповідач не виконав обов'язку з повернення кредитних коштів, тому і розмір нарахованої банком кредитної заборгованості перебільшив розмір встановленого кредитного ліміту. Клієнту було достовірно відомо та свідомо ним погоджено, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були отримані відповідачем у мобільному додатку. Крім того, в Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах паперових носіях і всі наступні правочини (в тому числі підписання угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею з використанням простого електронного підпису або УЕП. Отже, підписуючи анкету-заяву, боржник приєднався та був ознайомлений з умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал-Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту Паспортом споживчого кредиту «Карта monobank», адже підписана анкета-заява у якій записані положення про ознайомлення останнього з вказаними документами. Отже висновки суду про неукладеність між сторонами кредитного договору на тих умовах, які вважав погодженими між сторонами банк, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки укладення між банком та клієнтом договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Це свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договір, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставлення ними електронного цифрового підпису (аналога власноручного підпису). Правова природа договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Договір є обов'язковим до виконання. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 09.09.2020р. по справі № 732/670/19, від 23.03.2020р. по справі № 404/502/18, від 07.10.2020р. у справі № 127/33824/19. Тому, посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки не грунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, застосування до спірних правовідносин правової позиції, викладеної в постанові Великої Палата Верховного Суду від 03.07.2019р. по справі № 342/180/17 є передчасним і незаконним, оскільки вказана судова практика ухвалена судом щодо інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами, сторонами, зокрема, у кредитних відносинах на підставі договору, укладеного в письмовій формі відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України. Тому правові висновки, викладені в цій постанові не можуть застосовуватися до спірних правовідносин з огляду на відсутність подібності між ними.
Апелянт вказує, що отримання відповідачем кредитних коштів та їх часткове повернення свідчить про те, що він усвідомлював свої зобов'язання з повернення Банку коштів, які використовував з кредитного ліміту. Апелянт вважає, що виконаний ним розрахунок заборгованості є належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, тому у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заборгованості за договором про надання банківських послуг.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 41600 грн 31 коп в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до АТ «Універсал Банк», підписану ним, анкету-заяву про надання банківських послуг.
На виконання умов договору ОСОБА_1 було видано кредитну картку з кредитними коштами, якими відповідач користувався, періодично витрачаючи кошти та періодично повертаючи їх.
Банк посилається на те, що виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, натомість ОСОБА_1 вчасно не сплачував кредит, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 136 922 грн 99 коп.
Так, ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VIII).
За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Також, за змістом положення ст. 9 Закону №1734-VIII паспорт споживчого кредиту - це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття позичальником обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавцем споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та форма його укладення визначені ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» в розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
В силу п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, АТ «Універсал Банк» надав суду Анкету-заяви до Договору про надання банківських послуг від 04.09.2019 року, Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Умови щодо випуску Чорної картки monobank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.
Однак, Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг від 04.09.2019 року не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів за користування кредитним коштами. А визначаючи суму заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), позивач враховував поточну процентну ставку в розмір 38,4%, яка в подальшому була зменшена до 37,2% та проводив погашення відсотків шляхом списання кредитних коштів і, як наслідок, збільшувався розмір заборгованості.
Надані позивачем Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів і Умови щодо випуску Чорної картки monobank визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, строк дії кредитної лінії, порядок повернення кредиту, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
Але ці документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів і Умови щодо випуску Чорної картки monobank розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи 04.09.2019 року Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Таким чином за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Умови щодо випуску Чорної картки monobank, відсутності в Анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, підстави та порядок нарахування процентів, надані банком Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Умови щодо випуску Чорної картки monobank і Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Таким чином, суд першої інстанції врахував усі докази, надані позивачем у справі, та дійшов правильного висновку, що факт укладення АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору на умовах, про які вказує банк у позовній заяві є недоведеним.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 періодично користувався коштами та здійснював погашення за кредитом, тому з врахуванням викладеного слід дійти висновку, що між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг, однак не на тих умовах, узгодженими які вважав Банк.
Проте, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як було встановлено судом першої інстанції, на погашення суми за наданим кредитом відповідачем за період з 30.10.2019 по 27.01.2022 року сплачено в загальному розмірі 95 318,68 грн, з яких, 60 346,87 грн зараховано банком в рахунок сплачених відсотків, відповідно, сума заборгованості відповідача перед позивачем мала би зменшувалась на суму сплачених ОСОБА_1 платежів за кредитом, відтак є правильними висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача непогашеної заборгованості, що складає 41604,31 грн, тобто різниця між 136922,99 грн, нарахованої позивачем суми заборгованості та 95318,68 грн, сплачена відповідачем сума коштів.
Твердження АТ «Універсал Банк» про неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи та споростовуються вищенаведеними письмовими доказами.
Посилання АТ «Універсал Банк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог в повному обсязі і наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 червня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова