19 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/5485/23
Провадження № 22-ц/820/1028/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю: позивача та представників третіх осіб
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/5485/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» Караченцева Артема Юрійовича, треті особи - Публічне акціонерне товариства «Український інноваційний банк», Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов'язання нарахувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати уповноважену особу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нарахувати та виплатити на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 1084 497 грн. 02 коп. та зобов'язати сплатити належну суму єдиного соціального внеску по нарахованій заробітній платі за період з липня по грудень 2016 року для зарахування цього періоду позивачу до пенсійного стажу.
На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що з 27 липня 1992 року він працював на посаді директора в Хмельницькій філії ПАТ «Укрінбанк» (з 21 вересня 2013 року - Хмельницьке центральне відділення ПАТ «Укрінбанк»).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 грудня 2-15 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатору банку». У зв'язку з процедурою ліквідації його було звільнено з посади директора 15 квітня 2016 року у зв'язку із змінами істотних умов праці працівників товариства, відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України по наказу №75-к від 11 квітня 2016 року.
18 квітня 2016 року його було прийнято на посаду директора із зменшеним посадовим окладом Хмельницького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» за строковим трудовим договором, про що було видано наказ №113-к від 12 квітня 2016 року. З 1 липня 2016 року його переведено на посаду завідувача господарства відділу експлуатації та ремонту основних засобів регіональної мережі Управління справами Департаменту ліквідаційних процедур ПАТ «Укрінбанк» згідно наказу №222-к від 21 червня 2016 року.
В подальшому 8 грудня 2016 року його було звільнено Фондом із займаної посади за угодою сторін (наказ №17-к від 16 вересня 2016 року) на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, проте уповноваженою особою від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» припинено виплату заробітної плати з липня по грудень 2016 року, що є порушенням законодавства про працю України.
Посилався, що він вже звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, однак йому було відмовлено з причин притягнення до участі у справі неналежного відповідача.
При звільненні йому не виплачено заробітну плату за період з 13 липня по 8 грудня 2016 року у сумі 35 151 грн. і, як вказує позивач у позовній заяві, 1 003 211 грн. 95 коп. згідно ст. 117 КЗпП України, за якою за весь час затримки виплати заробітної плати зберігається середній заробіток, розрахований за методикою відповідно до Постанови КМУ №100 до моменту повного розрахунку з працівником.
Крім цього, вказував, що згідно положень статей 115 та 117 КзПП України йому належить виплата заробітної плати до моменту звільнення за період з липня 2016 по грудень 2016 року в сумі 72 436 грн. 39 коп.
При зверненні до Управління Пенсійного фонду за довідкою про пенсійний стаж було з'ясовано, що Фондом з квітня місяця було припинено нарахування та сплату єдиного соціального внеску по зарплаті, що призвело до не зарахування позивачу пенсійного стажу за 2016 рік.
За весь час затримки до моменту подачі позовної заяви заробітна плата була не виплачена з вини роботодавця, тому йому належить до виплати 1 003 211 грн. 95 коп. та компенсація за невикористану відпустку за період з 18 квітня 2016 року по 08 грудня 2026 року в розмірі 8 848 грн. 68 коп.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, при цьому зазначає, що судом неповно з'ясовано всі обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, посилається, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд не надав належної оцінки доказам у справі.
Так апелянта зазначає, що, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції помилково вказав, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» не був роботодавцем, а тому у нього відсутні зобов'язання з виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Суд неправомірно вказав, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним.
Звертає увагу суду, що уповноважена особа Фонду від його імені здійснює також публічно-владні управлінські функції через реалізацію відповідних владних повноважень та відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI фонд безпосередньо або його уповноважена особа має право в тому числі приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства України про працю.
Таким чином уповноважена особа Фонду у частині реалізації повноважень Фонду щодо банку, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження.
Тому ОСОБА_1 просить скасувати рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
ПАТ «Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи ФГВФО подало відзив на апеляційну скаргу, посилається на законність і обґрунтованість висновків суду. Вказує, що в трудовій книжці апелянта, копію якої він долучав до матеріалів справи, перед записом про прийом на роботу у розділі «Відомості про роботу» стоїть штамп юридичної особи: «Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» ПАТ «Укрінбанк». Тобто Гап Є.І. приймався на роботу не до уповноваженої особи Фонду, а до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк».
Посилається, що Уповноважена особа є органом управління банку та не має самостійної процесуальної дієздатності, а тому не може особисто нараховувати та виплачувати заборгованість по заробітній платі, а також сплачувати єдиний соціальний внесок з нарахованої заробітної плати.
Крім того уповноважена особа Фонду гарaнтування вкладів фізичних осіб не перебував з позивачем у трудових, ані у будь-яких інших відносинах, не укладав з ним будь-яких договорів у власних особистих інтересах. Уповноважена особа не є податковим агентом, який би здійснював нарахування та сплату заборгованості із заробітної плати, належну суму єдиного соціального внеску з нарахованої заробітної плати. Податковим агентом щодо найманого працівника є юридична особа-роботодавець.
Звертає увагу суду, що оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності.
Також зазначає, що Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є самостійною юридичною особою, яка здійснює управління та контроль над неплатоспроможним банком, проте не набуває прав та обов'язків останнього.
Банк як юридична особа, та Фонд як юридична особа мають кожен самостійну правосуб'єктність та відповідають за власними зобов'язаннями самостійно. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові до неналежного відповідача.
Враховуючи вищенаведене, ПАТ «Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи ФГВФО просить залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення суду першої інстанції вмотивованим та обґрунтованим.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що з 27 липня 1992 року ОСОБА_1 працював на посаді директора Хмельницької філії ПАТ «Укрінбанк», а з 21.09.2013 - на посаді директора Хмельницького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
22 березня 2016 року була прийнята постанова Правління Національного банку України № 180 «При відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк».
На підставі зазначеної постанови Правління Національного банку України виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 22 березня 2016 року № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатору банку», відповідно до якого здійснювалася процедура ліквідації ПАТ «Укрінбанк» з 23 березня 2016 року до 22 березня 2018 року включно.
11 січня 2016 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укрінбанк» видано наказ № 54-к «Про скорочення численності та штату працівників».
У зв'язку із запровадженням в ПАТ «Укрінбанк» процедури ліквідації та виробничою необхідністю продовження функціонування окремих відділень ПАТ «Укрінбанк» для забезпечення здійснення процедури ліквідації банку наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укрінбанк» від 08 квітня 2016 року № 49-к «Про відміну вивільнення окремих працівників ПАТ «Укрінбанк» та зміну істотних умов праці» відмінено вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України окремих працівників ПАТ «Укрінбанк», зокрема директора Хмельницького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» Гапа Є. І., змінено з 17 червня 2016 року визначеним працівникам істотні умови праці.
08 квітня 2016 року позивач був повідомлений про зміни істотних умов праці у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та не погодився з ними.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укрінбанк» від 11 квітня 2016 року № 75-к «Про звільнення» директора Хмельницького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» ОСОБА_1 було звільнено 15 квітня 2016 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, відмовою працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП України).
12 квітня 2016 року позивач подав до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укрінбанк» заяву про прийняття на роботу на посаду директора Хмельницького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» з 18 квітня 2016 року за строковим трудовим договором.
З 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора Хмельницького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» за строковим трудовим договором з оплатою праці відповідно до штатного розпису, про що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укрінбанк» видано наказ від 12 квітня 2016 року № 113-к «Про прийняття на роботу».
Згідно з наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укрінбанк» від 21 червня 2016 року № 222-к позивач з 01 липня 2016 року переведений на посаду завідувача господарства відділу експлуатації та ремонту основних засобів регіональної мережі Управління справами Департаменту ліквідаційних процедур ПАТ «Укрінбанк».
13 липня 2016 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб видано наказ № 271-к «Про оголошення простою», згідно з яким запроваджено та оголошено працівникам ПАТ «Укрінбанк» простій до моменту настання однієї з двох зазначених подій з оплатою двох третин тарифної ставки до встановленого посадового окладу на період простою (частина перша статті 113 КЗпП України), а саме до моменту: а) оскарження будь-яким із відповідачів постановлених у справі № 826/5325/16 рішень в касаційному порядку та за результатами такого касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України відповідного рішення у вказаній справі; б) погодження Національним банком України нових керівників ПАТ «Укрінбанк».
16 листопада 2016 року ОСОБА_1 подав до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укрінбанк» заяву про звільнення із займаної посадиз 08 грудня 2016 року.
08 грудня 2016 року позивач був звільнений із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України (наказ від 16 вересня 2016 року № 17-к).
Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом, в якому після уточнення заявлених позовних вимог, просив стягнути на його користь з ПАТ «Українська інноваційна компанія», яка є правонаступником за всіма активами і зобов'язаннями ПАТ «Укрінбанк», заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 234 918 грн. 13 коп., а також - зобов'язати відповідача сплатити належну суму єдиного соціального внеску з нарахованої заробітної плати за період з липня 2016 року по грудень 2016 року для зарахування йому цього періоду в пенсійний стаж.
Проте постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.
Крім того в червні 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з позовом, в якому визначивши іншого відповідача, а саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» просив стягнути на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 636 417 грн. 05 коп.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2020 року було скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким в задоволенні позову було відмовлено.
Підставою для відмови в задоволенні позовних заяв ОСОБА_1 стало пред'явлення позовів до неналежних відповідачів, клопотань про заміну відповідача належним чи про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявлено.
Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (частина 1 статті 116 КЗпП України).
На підставі частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 83 КЗпП України.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1 статті 117 КЗпП України).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій у ПАТ «Укрінбанк» розпочата процедура ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених цим Законом (частина перша статті 3 і пункт 8 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону № 4452-VI).
Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону № 4452-VI).
З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та є самостійним суб'єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому у цивільному спорі щодо неналежного виконання банком зобов'язань за договором банківського вкладу після початку процедури виведення Фондом банку з ринку належним відповідачем є банк, а не Фонд.
Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).
Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону № 4452-VI).
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи) або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).
Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 591/1272/18. Верховний Суд в постанові від 09.06.2021 року в справі № 761/13839/19.
При цьому в Верховний Суд в постанові від 09.06.2021 року в справі № 761/13839/19 з цих підстав своїм судовим рішенням відмовив в позові до уповноваженої ФГВФО, як до неналежного відповідача.
В даній цивільній справі уповноважена особа Фонду є неналежним відповідачем у справах за позовом до банку, від імені якого в межах повноважень Фонду вона діє.
Належним відповідачем у цій справі є банк, від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, тобто ПАТ «Український іноваційний банк».
При цьому згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (або непред'явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16. від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц,від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/1.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Таким чином, оскільки позивач перебував в трудових відносинах ПАТ «Український інноваційний банк» і сама дана юридична особа має виплачувати позивачу заробітну плату і випадку встановлення заборгованості з заробітної плати така заробітна плата має бути стягнута саме з ПАТ «Український інноваційний банк», вирішити даний спір без участі ПАТ «Український інноваційний банк» як належного відповідача неможливо, вказана юридична особа має бути належними відповідачами в даній цивільній справі та приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в позові з підстав його пред'явлення до неналежного відповідача є законним та обгрунтованим.
Залучення ПАТ «Український інноваційний банк» як третьої особи в справі належним чином не забезпечує захист прав даної юридичної особи, не свідчить про дотримання прав даної особи, яка мала б приймати участь в розгляді справи саме як відповідач з урахуванням обсягу прав відповідача як учасника цивільного процесу, передбачених нормами ЦПК, на відміну від прав третьої особи.
Така ж правова позиція щодо відмови в позові з підстав незалучення особи як належного відповідача при залучення її лише як третьої особи і це є порушенням прав такої особи викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2023 року в справі № 678/1127/21.
З цих підстав доводи апеляційної скарги, що уповноважена особа Фонду від його імені здійснює також публічно-владні управлінські функції через реалізацію відповідних владних повноважень та відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, має право в тому числі приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства України про працю,виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження слід відхилити.
Як вказано вище Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду, тобто виступає представником банку, а тому не може бути самостійним відповідачем, яким фактично має бути юридична особа, з якою позивач перебував у трудових відносинах.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 червня 2025 року.
Судді
А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова