Справа № 607/4927/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/325/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
16 червня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Дідух М.Є.
та сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Чапаєвої Г.М., представника ОСОБА_2 - адвоката Кметика В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/4927/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Кметик Віталій Ярославович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року, повний текст якого складено 09 грудня 2024 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної малолітньою особою,
у березні 2024 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Чапаєва Ганна Миколаївна, звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування позову посилається на те, що 31.05.2023 о 18 год. 40 хв. ОСОБА_1 припаркував свій власний автомобіль марки «Міцубісі Лансер», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Миру, 4В у м. Тернополі на прибудинковій території. В подальшому, малолітній ОСОБА_4 , 2012 р.н., керуючи велосипедом, здійснив зіткнення із вищевказаним належним позивачу автомобілем, чим спричинив йому механічні пошкодження, в результаті чого власнику спричинено майнову шкоду. ОСОБА_1 змушений був понести витрати, пов'язані із ремонтом автомобіля, а саме: монтаж/демонтаж передньої правої дверки на суму 1000 грн., монтаж/демонтаж задньої правої дверки на суму 1000 грн., фарбування задньої правої дверки на суму 5700 грн., фарбування передньої правої дверки на суму 5700 грн., а всього на суму 13400 грн.
Позивач вважає, що шкода, заподіяна його майну, була спричинена саме внаслідок нездійснення відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належного догляду та контролю за малолітнім сином ОСОБА_4 під час перебування його на прогулянці поблизу будинку АДРЕСА_1 , достатнього нагляду за його поведінкою. Відповідачі відмовились здійснити ремонт автомобіля у зв'язку із його пошкодженням за описаних обставин, а також відмовились відшкодувати позивачу витрати на ремонт зазначеного транспортного засобу.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної малолітньою особою, задоволено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_5 , ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 13400 грн заподіяної майнової шкоди, завданою малолітньою особою.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_5 , ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого позивачем судового збору, тобто по 605,60 грн із кожного.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2025 року виправлено описку допущену в абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року, та викладено їх у наступній редакції: “Стягнути солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 13400 грн заподіяної майнової шкоди, завданою малолітньою особою.
Стягнути солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого позивачем судового збору, тобто по 605,60 грн із кожного».
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Кметик В.Я. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявник зазначив, що з огляду на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.08.2024 року у справі № 607/11474/23, шкода, завдана малолітньою особою, не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення батьками від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою, а тому така шкода не підлягає відшкодуванню за рахунок батьків малолітньої особи.
Також на підтвердження розміру завданої шкоди позивачем до матеріалів позовної заяви додано лише один документ - рахунок-фактуру № 1708/1 від 17 серпня 2023 року, однак даний документ жодним чином не підтверджує розмір завданої шкоди. Відсутні будь-які фото-зображення пошкодженого транспортного засобу, чи його елементів.
Про факт пошкодження транспортного засобу було повідомлено Тернопільське РУП ГУНП в Тернопільській області лише 08.06.2023, тобто через вісім днів з дня “пошкодження» транспортного засобу.
Відтак, вважають, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б об'єктивно та поза розумним сумнівом доводили факт понесення заявлених до стягнення збитків, розмір яких, не підтвердженого жодними доказами.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Чапаєва Г.М. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кметика В.Я., у якому зазначила, що факт пошкодження автомобіля та заподіяння внаслідок цього майнової шкоди доводиться постановою Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2023 (справа № 607/11474/23), інформацією з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області (лист № 2729 вих від 26.06.2023), рахунком-фактурою № 1708/1 від 17.08.2023, складеним ФОП ОСОБА_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), показаннями свідка ОСОБА_7 .
Шкода, заподіяну майну ОСОБА_1 була спричинена саме внаслідок нездійснення відповідачами належного догляду і контролю за малолітнім сином ОСОБА_4 під час перебування його на прогулянці поблизу будинку АДРЕСА_1 , достатнього нагляду за його поведінкою.
Позивачем на підтвердження розміру заподіяної шкоди надано належний та допустимий доказ, який судом оцінено. Відповідачами будь-яких клопотань про призначення експертизи для визначення розміру заподіяної шкоди заявлено не було. Будь-яких доказів на спростування даного доказу (факту, розміру), не надано.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Кметик В.Я апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Чапаєва Г.М. апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Кметика В.Я не визнала, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ) (а.с. 9).
31 травня 2023 року близько 19 год. 22 хв., за адресою м. Тернопіль вул. Миру, 4в малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи велосипедом, в'їхав у належний позивачу автомобіль «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , чим спричинив його пошкодження. Зазначена обставина підтверджується копією рапорту ДОП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Качановської В. Від 22.06.2023 (а.с. 11), а також інформацією викладеній у листі Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 26.06.2023 № 2729, який адресовано ОСОБА_1 за наслідками перевірки його звернення в органи Національної поліції, відеофіксацією з місця події з камер вуличної мережі (а.с. 12).
Батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Як вбачається із рахунку-фактури № 1708/1 від 17.08.2023, складеної ФОП ОСОБА_6 , одержувачем та платником у якій зазначено ОСОБА_1 та транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» р.н.з. НОМЕР_1 , вартість його ремонту складає 13400 грн., а саме: монтаж/демонтаж передньої правої дверки - 1000 грн., монтаж/демонтаж задньої правої дверки - 1000 грн., фарбування задньої правої дверки - 5700 грн., фарбування передньої правої дверки - 5 700 грн (а.с. 16).
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2023 у справі №607/11474/23, яка набрала законної сили, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 14-15).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, завдана малолітнім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час катання його на велосипеді 31 травня 2023 року близько 19 год. 22 хв. за адресою АДРЕСА_1 , шляхом пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснена внаслідок відсутності контролю з боку його батьків, які б мали забезпечити безпечне катання дитини на велосипеді й унеможливити пошкодження належного позивачеві автомобіля, а тому, суд вважає, що така шкода повинна бути відшкодована батьками дитини, які є відповідачами у даній справі.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом зазначених норм підставою цивільної відповідальності за завдану шкоду є протиправність поведінки заподіювача, його вина, негативні наслідки у вигляді втрати чи пошкодження майна та причинний зв'язок між цими діями та наслідками.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав і законних інтересів іншої особи. Залежно від характеру юридичного обов'язку, покладеного на особу правовим актом, договором, службовими обов'язками тощо, протиправна поведінка може бути у формі протиправної дії або протиправної бездіяльності.
Майнова шкода, грошовим виразом якої є збитки, поділяється на реальну шкоду, якою є витрати на відновлення порушеного права у зв'язку з втратою та пошкодженням майна, а також упущену вигоду, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (стаття 22 ЦК).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, тобто не існує будь-яких інших обставин, які вплинули на ці події (опосередкований причинний зв'язок).
Вина, тобто психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння, можлива у формі умислу або необережності. Умисел полягає в тому, що особа розуміє значенні своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає. Необережність полягає в тому, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов'язку її передбачити.
Відшкодування шкоди на підставі спеціальних умов відповідальності відбувається в межах спеціальних деліктів.
Так, частиною першою статті 1178 ЦК України передбачено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
За загальним правилом цього положення відповідальність за шкоду, завдану малолітніми особами, несуть батьки (усиновлювачі), опікуни малолітньої особи або інша фізична особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. Оскільки обов'язок здійснювати виховання дитини покладається в рівній мірі на обох батьків, обидва батьки в рівній мірі несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою. При цьому відповідальність покладається на них незалежно від того, чи проживають вони разом з дитиною, чи ні.
Положеннями частини другої статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Судом першої інстанції обґрунтовано було встановлено, що шкода, завдана з необережності малолітньою дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час катання на велосипеді за відсутності контролю з боку його батьків, які б мали забезпечити безпечне катання дитини на велосипеді і унеможливити пошкодження належного позивачеві автомобіля, повинна бути відшкодована батьками дитини, які є відповідачами у справі.
Не заслуговує на увагу посилання представника заявника на те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.08.2024 року у справі № 607/11474/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки сам факт закриття судом справи правового значення не має, так як зі змісту даної постанови вбачається, що суд у процесі розгляду даної адміністративної справи прийшов до висновку, що матеріали справи не містили жодних документів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 є матір'ю малолітнього ОСОБА_4 , 2012 р.н., а також у справі були відсутні характеризуючі дані на ОСОБА_3 , які б свідчили про негативний моральний облік її як матері дитини, що могло б вказувати на нехтування нею своїми батьківськими обов'язками шкода, завдана малолітньою особою.
Поняття «ухилення батьків від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання», зазначене в ч. 1 ст. 184 КУпАП та «несумлінне здійснення або ухилення від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою», зазначене в ч. 1 ст. 1178 ЦК України є відмінними, оскільки ст. 184 КУпАП не охоплюється поняття «несумлінне здійснення або ухилення від здійснення нагляду за малолітньою особою», а тому закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення не є беззаперечним доказом відсутності факту неналежного здійснення відповідачем нагляду за малолітнім сином ОСОБА_4 .
Також надуманими є твердження представника заявника на те, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б об'єктивно та поза розумним сумнівом доводили факт понесення заявлених до стягнення збитків, розмір яких, не підтвердженого жодними доказами, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачем в якості доказу надано рахунок-фактуру № 1708/1 від 17.08.2023.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Зазначений обов'язок кореспондується ч.1 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що, не погоджуючись із розрахунком розміру завданої шкоди, заявник не наводить жодного належного та допустимого доказу на спростування суми завданої шкоди, стягнутої судом, та не наводить власного розрахунку такої шкоди. Також відповідачами будь-яких клопотань про призначення експертизи для визначення розміру заподіяної шкоди заявлено не було. Жодних доказів на спростування поданого позивачем в якості доказу доказу - рахунок-фактуру № 1708/1 від 17.08.2023, не надано.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Кметик В.Я. слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції необхідно покласти на сторони в межах понесених ними сум.
Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 лютого 2025 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року слід поновити.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Кметик Віталій Ярославович, залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 червня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома