Номер провадження: 33/813/1350/25
Номер справи місцевого суду: 504/1351/25
Головуючий у першій інстанції Сафарова А.В.
Доповідач Карташов О. Ю.
23.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.
особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП,
Постановою Доброславського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно із постановою суду, до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів № 4273-ІХ від 26.02.2025, 02.05.2025 зареєстрована зміна назви суду на Доброславський районний суд Одеської області.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 123212 від 19.03.2025, складеного ПОГ ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області А. Варенчуком, встановлено, що 18.03.2025 о 02:00 год. в с. Красносілка по вул. Нова, 53, водій ОСОБА_1 вживав алкоголь (горілку, пиво), після дорожньо-транспортної пригоди за його участі від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 2.10є Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.4 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права, не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, є незаконною, необґрунтованою, просить її скасувати, а провадження по справі за ч. 4 ст. 130 КУпАП відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю. Складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначається, що в його діях був відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Звертається увага на те, що працівниками поліції, апелянту не було повідомлено ознак алкогольного сп'яніння передбачених Інструкцією, і взагалі вказаних ознак він не мав. Працівники поліції взяли до уваги лише ту інформацію, що апелянт ввечері вжив алкогольні напої та проігнорували той факт, що на той час він розумів, що з ним стався лише нещасний випадок, а тому і не усвідомлював, що вживає алкоголь «після дорожньо-транспортної пригоди». Про факт вживання апелянтом алкогольних напоїв після нещасного випадку працівник поліції дізнався лише з його слів, що підтверджується в тексті вказаного рапорту, а тому фактично огляд на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції не проводився.
Апелянтом акцентується увага на тому, що у своїх поясненнях, які містяться в справі він повідомляв, що автомобілі зненацька сталася технічна несправність у вигляді пошкодження (відокремлення) важеля підвіски лівого колеса, у зв'язку з чим автомобіль різко змінив напрям руху, який через раптовість він не зміг контролювати, від чого автомобіль з'їхав на обочину і потрапив у кювет. Наголошується, що пояснення записував безпосередньо працівник поліції, який вказав описану апелянтом подію як дорожньо-транспортну пригоду, а оскільки апелянт не маючи юридичної освіти та належної правової допомоги, на той час не усвідомлював різниці між нещасним випадком і дорожньо - транспортною пригодою.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, думку ОСОБА_1 який просив постанову суду скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі.
Диспозиція ч.4 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.10є ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №123212 від 19.03.2025 року; рапорт, зареєстрованим в ЄО за № 2576 від 19.03.2025; письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.03.2025 року; відеозапис, що міститься на компакт-диску у матеріалах справи.
Протокол ААД № 123212 від 19.03.2025 року за ч. 4 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 підписав без жодних зауважень та зазначив, що згоден.
Як вбачається з письмових поясненнях, які погоджені та підписані ОСОБА_1 , останній зазначив, що 18.03.2025 року біля 23:00 години повертаючись додому на своєму автомобілі в ходу вирвало важіль на лівому колесі, внаслідок чого він не справився з керуванням та злетів з дороги у кювет. Після дорожньою транспортної пригоди він пішов до лікарні, де йому надали медичну допомогу, а вже після лікарні пішов до свого знайомого де вони разом випили пляшку горілку та пиво.
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, пояснивши, що в ніч з 18.09.2025 на 19.03.2025 він не впорався з керуванням, у результаті чого автомобіль виїхав за межі проїзної частини та отримав механічні пошкодження. Зрозумівши, що отримав тілесні пошкодження, зателефонував товаришу, який його відвіз до лікарні, де було діагностовано забій, накладено бандаж. Наступного дня він викликав поліцію на місце ДТП, під час оформлення матеріалів, поліцейський відчув від нього перегар, факт того, що до оформлення матеріалів він вжив з товаришем алкоголь не оспорює, але вважає, що в його діях відсутнє правопорушення оскільки з часу ДТП пройшла майже доба.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, які є належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не маючи юридичних знань погодився з кваліфікацією події як дорожньо-транспортної пригоди, хоча на його думку мав місце нещасний випадок, не впливає на кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 130 КУпАП та не спростовує складу правопорушення, крім того подія що мала місце 18.03.2025 року була зафіксована поліцейськими як ДТП, що підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення № 123211 щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, з яким останній був згоден та ним же підписаний.
Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з діючим законодавством.
Відсутність юридичної обізнаності не звільняє особу від обов'язку дотримання правил поведінки після ДТП.
Посилання апелянт на «нещасний випадок», відсутність умислу та юридичну необізнаність є суб'єктивним тлумаченням обставин, що не мають юридичного значення для наявності складу адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Твердження апелянта, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння є необґрунтованими та не спростовують встановленого факту вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не за сам факт перебування у стані алкогольного сп'яніння, а за вживання алкоголю після ДТП до проведення огляду з метою встановлення стану сп'яніння або прийняття рішення про його не проведення. Тобто наявність або відсутність зовнішніх ознак сп'яніння не є обов'язковою умовою кваліфікації діяння за цією нормою.
Крім того, ОСОБА_1 у протоколі, поясненнях та у суді першої інстанції підтвердив факт вживання алкогольних напоїв після вчинення ДТП, а зазначене є достатнім для встановлення об'єктивної сторони правопорушення. Зазначений факт відповідає матеріалам справи та не спростований під час апеляційного розгляд.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правильності встановлених фактичних обставин та оцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, у відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов