Номер провадження: 33/813/719/25
Номер справи місцевого суду: 522/241/24
Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
09.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №732428, 28.12.2023 о 22:01 год. в м. Одеса, вул. Семінарська, 20, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Opel Astra», державні номерні знаки НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, зокрема: звужені зіниці очей, що погано реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, порушивши п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП..
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000,00 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись з наведеною постановою суду, 25.01.2025 засобами поштового зв'язку захисник ОСОБА_1 - адвокат Ілянда Оксана Іванівна, подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2024 року, скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_3 посилається на те, що в день оголошення рішення суду останнє не було отримано. Копію постанови судом було направлено на електрону адресу захисника лише 17.01.2025.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що поліцейськими не було зафіксовано факт проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Драгера. До матеріалів справи не долучено відео з нагрудної камери другого поліцейського. Дії поліцейських викликають сумніви, оскільки останніх не влаштував результат огляду на стан алкогольного сп'яніння та останні висунули підозру про перебування в стані наркотичного сп'яніння. Поліцейськими не було запропоновано перекладача ОСОБА_4 , який є громадянином Туреччини та останній вказував, що не розуміє українську мову. ОСОБА_3 не виявив незгоди з результатами огляду на місці зупинки. ОСОБА_4 було зачитано право на правничу допомогу лише після складання протоколу. Поліцейськими не було роз'яснено санкцію ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні захисник Озкул Ридвана підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
ОСОБА_2 вказує, що копію постанови захисником було отримано лише 17.01.2025.
З апеляційною скаргою ОСОБА_2 звернувся 25.01.2025. (а.с.57)
За таких обставин, ОСОБА_2 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Мотивуючи винуватість ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, за кваліфікуючою ознакою керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в спеціалізованому медичному закладі відмовився.
Проте погодитися повністю з такими висновками суду неможна виходячи з наступного.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №732428, зазначено, що 28.12.2023 о 22:01 год. в м. Одеса, вул. Семінарська, 20, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Opel Astra», державні номерні знаки НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, зокрема: звужені зіниці очей, що погано реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, порушивши п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №732428 від 28.12.2023 (а.с. 1);
- довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія (а.с.4);
- довідка про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 3);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.12.2023 (а. с. 5);
- відеозапис з боді камер 471187,471951 (а. с. 6);.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Порядок такого огляду та відмови від його проходження передбачено ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативно-правовими актами.
Так відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, встановлюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкції).
Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, одними із ознак складу даного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан наркотичного сп'яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І).
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Щодо посилання в скарзі на те, що матеріали справи не містять відеозапису подій з портативного відеореєстратора іншого поліцейського, апеляційний суд вважає неспроможними.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів.
По даній справі орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення, повинен надати докази, які доводять, зокрема факт наявності у особи ознак наркотичного сп'яніння.
Згідно ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи містять відеозаписи з портативних відеореєстраторів №471187, 471951 на яких зафіксовано події, які відбулись 28.12.2023 о 22:01 та на які міститься посилання в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №732428.
Як вбачається з відеозаписів з відеореєстраторів 471187, 471951, 28.12.2023 о 22:05:43 - на запитання поліцейського - «Алкогольні напої вживали?» - ОСОБА_2 повідомив «Ні». На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_2 погодився. Результат огляду приладу Драгер склав 0,00 проміле ( фраг. 22:05:46 - 22:09:02). В подальшому працівниками поліції було здійснено поверхневий огляд, та зазначено, що в ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, на що останній погодився (фраг. 22:09:17 - 22:18:25).
Надалі з відеозаписів з відеореєстраторів 471187, 471951 видно, що після приїзду до медичного закладу під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 зазначив, що побоюється огляду, оскільки курить кальян. Працівник поліції роз'яснив, що якщо останній не хоче наразі проходити огляд, то може самостійно його пройти у встановленому порядку. Після вказаної розмови ОСОБА_2 зазначив, що якщо є така можливість, то він сам пройде тест. Працівники поліції повідомили, що про відмову від проходження огляду буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, рішення буде приймати суд, та після повідомлення про це ОСОБА_2 став наполягати на проведенні огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, однак в проведенні огляду було відмовлено, оскільки почали складати протокол за відмову від проходження огляду (фраг. 22:41:40 - 22:51:40).
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та наданим доказам, суд виходить з того, що ОСОБА_2 є громадянином Туреччини, не спілкується українською мовою, та відеозапис свідчить, що для спілкування працівник поліції докладав зусиль аби особа, яка притягається до відповідальності, змогла зрозуміти суть вчинених дій та їх наслідки.
При цьому ОСОБА_2 погоджувався на проходження огляду, пройшов його на місті, надав згоду на доставлення до медичного закладу, однак працівники поліції формально підійшли до складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, зрозуміло не роз'яснили йому наслідки відмови від проходження огляду у їх присутності та до складання протоколу, та всупереч закону переконали останнього в тому, що він може самостійно пройти огляд.
Суд першої інстанції вважав підтвердженим, що ОСОБА_4 дійсно не були роз'яснені права, проте зазначив, що це не впливає на суть порушення.
Проте неповідомлення особи про права його та обов'язки за таких встановлених обставин є порушенням вимог Інструкції, що призвело до неправильного розуміння особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, викладене не надає підстав для висновку про те, що ОСОБА_2 з усвідомленням змісту та наслідків дій, без впливу повідомлення працівника поліції про можливість проходження іншого самостійного огляду, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в розумінні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Вина є одним із елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно із положеннями ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи викладене, а також те, що судом не була надана оцінка істотним обставинам у справі, постанова суду не відповідає вимогам закону, підлягає скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки наявність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 не доведена.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2024 року скасувати.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова