Номер провадження: 11-кп/813/1885/25
Справа № 522/6386/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали справиза апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 22.05.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12024162480001144 від 08.10.2024 року щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Одесі, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, неодруженого, фізичної особи-підприємця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
встановив:
На розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження №12024162480001144 від 08.10.2024 року за обвинуваченнямОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.05.2025 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, строком до 20.07.2025 року.
Також обвинуваченому ОСОБА_8 визначено заставу у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) грн., із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник вказує, що ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду з фактичними обставинами кримінального провадження та неповнотою судового розгляду, а також посилається на такі доводи:
-вказує про недоведеність ризиків у кримінальному провадженні;
-тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою;
-вважає, що суддя помилково визнає доведеним існування значних матеріальних статків у обвинуваченого для тривалого перебування за кордоном;
-вважає, що слідчим суддею не враховано тих обставин, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , працює віддалено в ІТ-сфері, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні матір ОСОБА_10 , яка є пенсіонеркою та має хронічні захворювання;
-посилається на те, що з моменту обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 07.11.2024 року по теперішній час, обвинувачений перебуває в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», та належним чином виконує всі покладені на нього процесуальні обов'язки;
-судом необґрунтовано належним чином неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала суду не оскаржена.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Судовий розгляд проведено за відсутності прокурора, який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення не подавав.
Апеляційний розгляд також проведено за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки в апеляційній скарзі клопотання про забезпечення його участі в судовому засіданні не заявлялось. Обвинувачений ОСОБА_11 також не звертався до апеляційного суду із клопотанням про розгляд апеляційної скарги в його присутності.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, а також продовження існування ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. Також місцевим судом враховано, що відомості про особу обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 , а також існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, виправдовують продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
На думку апеляційного суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого ОСОБА_12 від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, його суспільна небезпечність, тяжкість можливого покарання, на думку колегії суддів, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
З урахуванням обставин вчинення інкримінованого злочину та особи обвинуваченого, ризик вчинення інших кримінальних правопорушень також не виключається.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, та вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого переховування обвинуваченого від суду, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Окрім цього, колегія суддів враховує, що судовий розгляд кримінального провадження в місцевому суді перебуває на початковій стадії, відповідно забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого має ключове значення.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає з матір?ю ОСОБА_10 , яка є пенсіонеркою та хворіє, не спростовують наявності ризиків у кримінальному провадженні, та не є достатніми для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки вказаний запобіжний захід може виявитися недостатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого.
Твердження захисника стосовно того, що з моменту обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 07.11.2024 року по теперішній час, обвинувачений перебуває в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», та належним чином виконує всі покладені на нього процесуальні обов'язки, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки належна поведінка обвинуваченого вочевидь забезпечена шляхом застосування дієвого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За наведених обставин доводи захисника щодо незаконності оскарженої ухвали колегія суддів визнає необґрунтованими.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.05.2025 року щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12024162480001144 від 08.10.2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4