Номер провадження: 22-ц/813/1483/25
Справа № 523/12468/20
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
05.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 ,,
відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах сина ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 ,
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року,
за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зміну договору найму, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-66"
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2020 року ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зміну договору найму, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-66", про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зміну договору найму, в обґрунтування якого зазначила, що вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 .
За розпорядженням Приморської районної адміністрації № 3320 від 26.12.2006 року ОСОБА_3 отримав ордер серії ПР № 1425 від 27.12.2006 року на право вселення трьох осіб в двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 . На підставі даного ордеру у вказану квартиру були вселені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Оскільки позивач та її син були вселені в спірну квартиру на підставі ордеру серії ПР №1425 від 27.12.2006 року, то відповідно до ч. 2 статті 65 ЖК України вони набули рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, так як між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 при вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
На сьогоднішній день ордер серії ПР №1425 від 27.12.2006 року виданий ОСОБА_3 для сім'ї із трьох осіб на право зайняття квартири, є чинним, не оскаржений та не визнаний недійсним.
Посилаючись на те, що ні вона, ні її син ОСОБА_2 добровільно з квартири АДРЕСА_1 не виселялися, рішення щодо їх виселення судами не приймалося, отже відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 провели виселення позивача та її сина на підставах, що не ґрунтуються на законі, тобто фактично спричинили самоправство, просила усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , спірною квартирою, шляхом відновлення становища, що існувало до порушення, яке має бути реалізоване усуненням перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом вселення.
В свою чергу, ОСОБА_4 самовільно (без рішення про надання їй у користування квартири АДРЕСА_1 , без ордеру на вселення у вказане житлове приміщення), вселилася у спірну квартиру та чинить перешкоди в користуванні останньою позивачу та її сину, а тому підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.
Крім того, позивач зазначила, що між нею та відповідачем ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки, в результаті чого сумісне їх проживання без встановлення порядку користування житловим приміщенням у спірній квартирі є неможливим, а тому необхідно встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
Посилається, що відповідач ОСОБА_3 уклав договорів найму квартири АДРЕСА_1 , саме з Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, яка своїм розпорядженням №592p від 28.09.2018 року виключила вказану квартиру зі складу службового житла Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси.
Оскільки відповідач ОСОБА_3 дозволу на укладення окремого договору житлового найму не дає, то позивач вимушена звернутися до суду з позовом щодо зміни договору житлового найму спірної квартири та зобов'язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з нею окремий договір найму житлової кімнати, площею 16,6 кв. м та балкону 1,0 кв. м, а інші допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні.
ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 шляхом вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 ; встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділивши у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 16,6 кв.м та балкон 1,0 кв.м, у сумісне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житлову кімнату площею 19,7 кв.м. В загальному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити кухню площею 11,6 кв.м, коридор площею 9,9 кв.м, туалет площею 1,5 кв.м, ванну кімнату площею 3,0 кв.м, дві комори площею 2,3 кв.м та 2,4 кв.м, та лоджію 2,1 кв.м; визнати ОСОБА_1 наймачем житлової кімнати площею 16,6 кв. м та балкону 1,0 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 та зобов?язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради змінити договір найму вказаної квартири шляхом укладання з ОСОБА_1 окремого договору найму житлового приміщення, а саме на кімнату площею 16,6 кв.м та балкону 1,0 кв.м, залишивши кухню площею 11,6 кв.м, коридор площею 9,9 кв.м, туалет площею 1,5 кв.м, ванну кімнату площею 3,0 кв.м, дві комори площею 2,3 кв.м та 2,4 кв.м, та лоджію 2,1 кв.м у спільному сумісному користуванні; виселити ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання їй іншого жилого приміщення; вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 03 квітня 2024 рокупозов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-66", про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зміну договору найму- задовольнив частково. Усунув перешкоди зі сторони ОСОБА_3 в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 . В решті позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 630,65 грн.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги встановлення судом неправомірних дій відповідача, які спрямовані на створення позивачу та їх сину перешкод у користуванні квартирою, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення в останню, ґрунтуються на вимогах закону, а вимоги про виселення ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності. Крім того, суд зазначив, що позивачем не надано доказу в порядку ст. ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують її позовні вимоги в частині визнання позивача наймачем та зобов'язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, змінити договір найму, зокрема, порушення відповідачем Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради її прав, а позовна вимога про встановлення порядку користування квартирою є передчасною, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення права позивача в заявленій частині позовних вимог, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 03.04.2024 року по справі № 523/12468/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділивши у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 16,6 кв.м та балкон 1,0 кв. м, у сумісне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житлову кімнату площею 19,7 кв. м. В загальному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити кухню площею 11,6 кв. м, коридор площею 9,9 кв. м, туалет площею 1,5 кв.м, ванну кімнату площею 3,0 кв.м, дві комори площею 2,3 кв.м та 2,4 кв.м, та лоджію 2,1 кв.м. Визнати ОСОБА_1 наймачем житлової кімнати площею 16,6 кв. м та балкону 1,0 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 та зобов?язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради змінити договір найму вказаної квартири шляхом укладання з ОСОБА_1 окремого договору найму житлового приміщення, а саме на кімнату площею 16,6 кв.м та балкону 1,0 кв.м, залишивши кухню площею 11,6 кв.м, коридор площею 9,9 кв.м, туалет площею 1,5 кв.м, ванну кімнату площею 3,0 кв.м, дві комори площею 2,3 кв.м та 2,4 кв.м, та лоджію 2,1 кв.м. у спільному сумісному користуванні. Висилити ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання їй іншого жилого приміщення. Вирішити питання розподілу судових витрат. Позивач посилається на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року за справою № 523/12468/20 частково, а саме скасувати в частині задоволення вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року за справою № 523/12468/20 - залишити без змін, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , вмотивована тим, що у ОСОБА_1 змінилися умови та характер роботи, відповідно до яких вона з 19.09.2019 року проходить службу не в військовій частині НОМЕР_1 (яка розташована в Одеській області), а у військовій частині НОМЕР_2 (яка розташована в АДРЕСА_3 ), разом із тим, тимчасова ж відсутність особи за місцем проживання у зв?язку працевлаштуванням в іншому місті сама по собі не свідчить про постійну її відсутність, як підставу втрати права на житло.
Позивач посилається, що вона наполягала на тому, що чинити перешкоди їй в користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 почав ще на початку 2019 року, коли викинув її речі зі спірної квартири. Неодноразово протягом грудня 2019 року - червня 2020 року ОСОБА_1 намагалась вселитися у спірну квартиру, проте безуспішно. ОСОБА_8 самовільно вселилася до спірної квартири без згоди ОСОБА_1 в травні 2020 року. Тобто в той проміжок часу коли ОСОБА_3 вже чинив перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . А протягом травня-червня 2020 року ОСОБА_1 чинили перешкоди в користуванні спірною квартирою вже ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 , яка змінила прізвище на ОСОБА_9 . Проте суд проігнорував вказані аргументи позивачки, не надав їм оцінку або не зазначив, що вони не відносяться до предмету спору.
Зазначає, що вона зверталася до правоохоронних органів з заявами на дії ОСОБА_3 , щодо перешкоджання користуванням спірною квартирою, а саме: 27.02.2020 року, що підтверджується Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.02.2020 року та довідкою Суворовського ВП в м. Одесі про результати розгляду інформації, викладеної в матеріалах ЖЄО № 6252 від 27.02.2020 року; 09.06.2020 року, що підтверджується Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.06.2020 року, заявою ОСОБА_10 від 10.06.2020 року та довідкою Суворовського ВП в м.Одесі про результати проведення перевірки інформації, викладеної в матеріалах ЖЄО № 19492 від 09.06.2020 року, ЖЄО № 19735 від 10.06.2020 року та ЖЄО № 19736 від 10.06.2020 року. Зазначені обставини свідчать про фактичне виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири, перешкоджання ОСОБА_3 та ОСОБА_11 користуватися спірною квартирою та конфліктну ситуацію між позивачкою та відповідачами.
Вважає, що відповідно до ст. 65 ЖК України ОСОБА_11 може вселитися в квартиру АДРЕСА_1 лише за письмовою згодою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Разом із тим, у ОСОБА_11 відсутнє рішення про надання їй у користування квартири АДРЕСА_1 та відсутній ордер на вселення у вказане житлове приміщення, отже вона вселилася в спірну квартиру самоправно, а тому підлягає виселенню без надання їй іншого жилого приміщення.
Зазначає, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 12.03.2020 року, яке набрало чинності 16.04.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. ОСОБА_1 не є членом сім?ї ОСОБА_3 , проте має такі ж права і обов?язки, як і наймач.
З ордеру серії ПР № 1425, вбачається, що він виданий ОСОБА_3 для сім?ї із трьох осіб 27.12.2006 року, тобто договір найму жилого приміщення був укладений ще до створення ОСББ «Мрія-66» та зі вказаним об?єднанням не переукладався, а тому об?єднання не може бути наймодавцем за договором найму спірної квартири з ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_3 уклав договорів найму квартири АДРЕСА_1 саме з Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, яка своїм розпорядженням № 592р від 28.09.2018 року виключила вказану квартиру зі складу службового житла Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси.
Оскільки ОСОБА_3 дозволу на укладення окремого договору житлового найму не дає, що підтверджується листом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № Ж-435 від 19.06.2020 року, то ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з позовом щодо зміни договору житлового найму спірної квартири та зобов?язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з нею окремий договір найму житлової кімнати, площею 16,6 кв.м та балкону 1,0 кв.м, а інші допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні. Вказаний спосіб захисту узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 березня 2019 року по справа № 465/6428/15-ц (провадження № 61-10346св 18).
У зв'язку з викладеним позивач вважає, що саме Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради має укладати окремий договір найму, а не Міністерство оборони України. Наявність запису щодо належності спірної квартири до Міністерства оборони України в актах перевірки житлових умов від 09.10.2019 року, 29.10.2019 року та 01.06.2020 року, складених комісією військової частини НОМЕР_3 не встановлює Міністерство оборони України власником квартири АДРЕСА_1 , а тому суд зробив висновок щодо належності квартири АДРЕСА_1 до Міністерство оборони України на припущеннях.
Між сторонами існують тривалий час неприязні відносини, що свідчить про відсутність дійти домовленості в порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , отже суд прийняв рішення без врахування висновку Верховного Судуу складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постановівід 19 лютого 2024 року по справі № 753/95/21 (провадження № 61-3800сво23), що суперечить ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Апеляційна скарга ОСОБА_3 вмотивована тим, що надані позивачкою докази не встановлюють факту перешкод ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні квартирою по АДРЕСА_2 .
Відповідач посилається, що до адміністративної відповідальності за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, чи згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення за фактом перешкоджання позивачці у користуванні квартирою він не притягувався.
Зазначає, що судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення встановлено, що позивачка з 11 жовтня 2019 року не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , дані обставини було визнано представницею позивачки в судовому засіданні, що підтверджується технічним записом судового засідання, також ці обставини встановлені у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року за справою № 523/9954/20, проте заяви подані позивачкою до Суворовського ВП 27.02.2020 року та 09.06.2020 року, що свідчить про штучність на надуманість, заявлених у позові обставин щодо перешкоджання позивачки у користуванні квартирою. Вищевказані надумані заяви позивачки були зроблені нею з метою отримання штучних доказів для звернення до суду.
(2) Позиція інших учасників справи
Одеський апеляційний суд ухвалою від 17.06.2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 , роз'яснив ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Роз'яснив Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСББ "Мрія-66"право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року отримала 19.06.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року та копію апеляційної скарги отримав 19.06.2024 року о 10:22:44 та 27.05.2024 року о 17:25:37 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року та копію апеляційної скарги отримала 19.06.2024 року о 10:22:44 та 27.05.2024 року о 17:25:37 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСББ "Мрія-66" копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року та копію апеляційної скарги отримала 19.06.2024 року о 10:22:44 та 27.05.2024 року о 17:25:37 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року та копію апеляційної скарги отримала 19.06.2024 року о 10:22:44 та 27.05.2024 року о 17:25:37 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 12.07.2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , роз'яснив ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Роз'яснив Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСББ "Мрія-66" право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.
ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження від 12.07.2024 року отримав 15.07.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 копію ухвали про відкриття провадження від 12.07.2024 року та копію апеляційної скарги отримала 15.07.2024 року о 18:15:33 та 25.06.2024 року о 16:05:25 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року та копію апеляційної скарги отримала 15.07.2024 року о 18:15:33 та 25.06.2024 року о 16:05:25 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСББ "Мрія-66" копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року та копію апеляційної скарги отримала 15.07.2024 року о 18:15:33 та 25.06.2024 року о 16:05:25 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року та копію апеляційної скарги отримала 15.07.2024 року о 18:15:33 та 25.06.2024 року о 16:05:25 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року та копію апеляційної скарги отримала 02.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_11 копію ухвали про відкриття провадження від 17.06.2024 року та копію апеляційної скарги отримала 01.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від представника ОСОБА_3 , ОСОБА_11 - ОСОБА_12 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2
ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСББ "Мрія-66", Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, судові повістки-повідомлення отримали 19.03.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
ОСОБА_2 , ОСОБА_11 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги позивача підтримала, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 .
Представник ОСОБА_3 , ОСОБА_6 - ОСОБА_12 в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги встановлення судом неправомірних дій відповідача, які спрямовані на створення позивачу та їх сину перешкод у користуванні квартирою, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення в останню, ґрунтуються на вимогах закону, а вимоги про виселення ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності. Крім того, суд зазначив, що позивачем не надано доказу в порядку ст. ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують її позовні вимоги в частині визнання позивача наймачем та зобов'язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, змінити договір найму, зокрема, порушення відповідачем Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради її прав, а позовна вимога про встановлення порядку користування квартирою є передчасною, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення права позивача в заявленій частині позовних вимог, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 із сім'єю з 3 осіб видано ордер на право заняття службового жилого приміщення жилою площею 36,3 кв.м, що складається з 2 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією ордеру від 27.12.2006 року серії ПР.
Квартиру АДРЕСА_4 , в якій мешкає ОСОБА_3 , складом сім'ї 3 чол. (він, дружина, син) виключено зі складу службового житла Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, що підтверджується витягом із розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 592 від 28.09.2018 року.
ОСОБА_3 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на 10 поверсі десятиповерхового будинку, належного ОСББ «Мрія-66». За вказаною адресою зареєстровано п'ять осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою виданою ОСББ «Мрія-66» від 18.12.2019 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
ОСОБА_3 та ОСОБА_8 02 липня 2020 року зареєстрували шлюб, актовий запис № 405, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу.
Згідно довідки № 194 від 05.08.2020 року, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_3 з 11.10.2019 року.
З повідомлення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 червня 2020 року вбачається, що райадміністрація вирішує питання про розподіл особистого рахунку тільки у тому випадку, коли усі повнолітні, які зареєстровані за даною адресою дають письмову згоду. Так, як ОСОБА_3 письмової згоди на розділення особистого рахунку не надав, тому вирішувати це питання не є можливим. У зв'язку з вищевикладеним, для вирішення особистого рахунку, необхідно звернутися до суду.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Згідно постанови Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2020 року та додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року, скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, залишено без задоволення.
Частинами 4 та 5 ст.9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Звертаючись до суду із позовом про вселення ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , посилалася на те, що на початку 2019 року ОСОБА_3 викинув з квартири речі позивачів, не впускає їх до квартири, чинить перешкоди щодо користування квартирою. З метою захисту свого права на користування квартирою позивачка неодноразово зверталась до правоохоронних органів.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ордеру була надана у користування ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а отже останні мають законне право на користування квартирою. Ордер не оспорений та в судовому порядку не визнаний недійсним. Докази, що при вселенні в квартиру між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була угода про порядок користування вказаною квартирою, відсутні.
Також судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 чиняться перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні квартирою по АДРЕСА_2 . З даного питання позивач ОСОБА_1 зверталась із заявами до правоохоронних органів, що підтверджується довідками про проведення перевірки. Суть звернення полягала в тому, що відповідач ОСОБА_3 не впускає позоивачів у квартиру.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача в частині усунення позивачу та їх спільному сину перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, зазначивши, що тимчасова відсутність особи за місцем проживання у зв'язку з працевлаштуванням в іншому місті сама по собі не свідчить про постійну її відсутність, як підставу втрати права на житло, як і припинення сімейних відносин з наймачем квартири не позбавляє особу права користування займаним житловим приміщенням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення, оскільки відповідач своїми діями перешкоджає позивачу та їх сину у користуванні спірною квартирою.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів перешкоджання позивачу в користуванні квартирою не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи за фактами звернення останньої до Суворовського ВП м. Одеси ГУ НП в Одеській області.
Із матеріалів справи вбачається наявність неприязних відносин між сторонами, відповідач ОСОБА_3 звертався до суду із позовом про визнання ОСОБА_1 такою що втратила право користування квартирою.
Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні житлом й заперечення відповідачів щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.
Звертаючись до суду із вимогою про виселення ОСОБА_4 , позивачка в обґрунтування послалась на те, що відсутня згода позивача на вселення до спірної квартири ОСОБА_6 .
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19.
Виселення за законом можливе у разі, коли:
- наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом із ним, роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними (частин 1, 2 ст. 116 ЖК);
- особа самоправно зайняла жиле приміщення (ч. 3 ст. 116 ЖК).
Позбавлення права користування житловим приміщенням або виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя і право на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену п. 2 ст. 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа має право сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів ст. 8 Конвенції.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 посилаються на те, що ОСОБА_4 набула статус дружини - члена сім'ї, вони разом ведуть спільне господарство.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 жовтня 2019 року змінила місце роботи та перестала проживати разом з наймачем ОСОБА_3 за спірною адресою. На час вселення ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_3 проживав один, а тому письмова згода інших членів сім'ї, не була необхідна. ( ст. 65 ЖК України).
Як зазначалося вище, 02 липня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, актовий запис № 405, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу.
В спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками яких є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Відповідач ОСОБА_3 визнає факт вселення та проживання ОСОБА_4 у житловому приміщенні спірної квартири як члена сім'ї.
Підстави, передбачені ст. 116 ЖК України, судом під час розгляду справи не встановлені.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині виселення ОСОБА_4 , оскільки остання має право користування вказаною квартирою як член сім'ї наймача, квартира є її постійним місцем проживання, з наймачем ОСОБА_3 веде спільне господарство про що зазначається відповідачем ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву, разом з ними проживають діти.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про самоправне зайняття ОСОБА_4 , квартири не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вище викладеними обставинами.
Звертаючись до суду зі вимогою про встановлення порядку користування квартирою позивач просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 16,6 кв.м та балкон 1,0 кв.м, у сумісне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житлову кімнату площею 19,7 кв. м. В загальному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити кухню площею 11,6 кв.м, коридор площею 9,9 кв. м, туалет площею 1,5 кв.м, ванну кімнату площею 3,0 кв.м, дві комори площею 2,3 кв.м та 2,4 кв.м, та лоджію 2,1 кв.м.
Зазначивши, що відповідач ОСОБА_3 дозволу на укладення окремого договору житлового найму не дає, то позивач вимушена звернутися до суду з позовом щодо зміни договору житлового найму спірної квартири та зобов'язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з нею окремий договір найму житлової кімнати, площею 16,6 кв. м та балкону 1,0 кв. м, а інші допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні.
Згідно із частиною першою статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до статті 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Частиною першою статті 48 ЖК України передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Статтею 47 ЖК України встановлена норма жилої площі 13,65 кв.м на одну особу.
Згідно ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
У постанові Верховного Суду України у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 753/95/21 зроблено висновок, що позови (вимоги) про встановлення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та про зміну умов договору найму (укладення окремого договору найму), є різними за правовими та фактичним підставами. Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду передбачено у частині четвертій статті 816 ЦК України, яка не містить будь-яких обмежень реалізації цього права, і більше того, не пов'язує із певними межами. Тому з урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів, застосуванню підлягає частина четверта статті 816 ЦК України.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 816 ЦК України у договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо володіння та користування житлом. Порядок володіння та користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.
Тлумачення частини четвертої статті 816 ЦК України дає підстави для висновку, що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування жилим приміщенням має домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування жилим приміщенням, такий порядок користування може встановити суд. Потрібно розмежовувати зміну умов договору найму (укладення окремого договору найму) щодо жилого приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та встановлення порядку користування таким приміщенням.
Спірна квартира, в якій на час розгляду справи в суді першої інстанції зареєстровано шість осіб, має дві житлові кімнати площею 16,6 кв.м та 19,7 кв.м, які є ізольованими.
В квартирі АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_16 (наймач), ОСОБА_6 (дружина наймача), та їх діти: ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно довідки № 194 від 05.08.2020 року, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_3 з 11.10.2019 року.
На час звернення до суду з вказаною позовною заявою та під час розгляду справи судом позивач та її син не користуються спірною квартирою.
З огляду на характер спірних правовідносин, вимоги позивача про встановлення порядку користування спірною квартирою саме шляхом виділення у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 16,6 кв. м та балкон 1,0 кв.м, а у сумісне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житлову кімнату площею 19,7 кв.м, не підлягають задоволенню, оскільки в квартирі ОСОБА_3 проживає разом з дружиною та трьома малолітніми дітьми, ОСОБА_1 постійно в квартирі не проживає, оскільки проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_3 , досягнення ОСОБА_2 повноліття, під час розгляду судом справи, враховуючи неможливості проживання у кімнаті двох осіб різної статі, площу кімнат та кількість осіб які проживають в квартирі, відсутність висновку експерта щодо можливості встановлення порядку користування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що запропонований позивачем порядок користування квартирою визначений без врахуванням усіх зареєстрованих осіб, які мають право на користування таким житловим приміщенням, при цьому позивач та її син не користуються спірною квартирою.
Судом встановлено, що квартиру АДРЕСА_1 , виключено зі складу службового житла Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, що підтверджується витягом із розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 592 від 28.09.2018 року.
У відзиві на позовну заяву Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради зазначила, що відповідно до копій актів перевірки житлових умов від 09.10.2019, 29.10.2019 та 01.06.2020, складених комісією військової частини НОМЕР_3 , квартира АДРЕСА_1 належить Міністерству оборони України.
У Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради відсутня інформація про передачу квартири Міністерством оборони україни з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Одеси.
Відсутні докази перебування квартири АДРЕСА_1 у власності територіальної громади міста Одеси та відсутні договірні відносини між Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, ОСОБА_3 та іншими особами з приводу найма зазначеного житлового приміщення у Суворовської районної адміністрації Одеської області.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано до суду доказів в порядку ст. ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги в частині зобов'язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради змінити договір найму, зокрема порушення відповідачем Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради прав позивача.
Посилання скаржника ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції не здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу не заслуговує на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, оскільки неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат є підставою для ухвалення додаткового рішення судом, який ухвалив рішення. Це означає, що якщо суд не вирішив питання розподілу судових витрат при постановленні основного рішення, сторона може подати заяву про ухвалення додаткового рішення з цього питання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В апеляційних скаргах не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 червня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький