Справа № 462/3365/25 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 33/811/903/25 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
20 червня 2025 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року,
встановив:
постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить одна тисяча сімсот гривень в дохід держави з конфіскацією тварини - собаки дворового на ім'я Гіві. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 605 /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок судового збору.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 10.04.2025 року близько 14:20 год. за адресою: АДРЕСА_1 порушила правила утримання собаки на ім'я Гіві, яка вибігла з подвір'я та вкусила малолітню дитину - ОСОБА_3 , 2011 року народження, що завдало шкоди здоров'ю малолітньої дитини, чим скоїла правопорушення передбачене ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На згадану постанову особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд не дослідив обставини справи, чим порушив вимоги матеріального та процесуального права.
Стверджує, що суд проігнорував її клопотання про відкладення судового засідання з тим, щоб допитати потерпілу ОСОБА_2 , та оцінити чому саме потерпіла ствердила, що собака ОСОБА_1 покусав її сина, адже ОСОБА_2 свідком цієї події не була.
Наголошує, що собака ОСОБА_1 є ізольованим та перебуває на прибудинковій території, на вулицю його ніколи не випускають, а через пліт він не перескакує і докази перебування даного собаки на вулиці - відсутні.
Вважає, що відсутні докази укусу собакою малолітньої дитини, собака не належить до потенційно небезпечних собак, має ветеринарний паспорт, з 2020 року проживає з господарем і жодних скарг протягом цього часу на собаку не було.
Заявляє, що обставини, викладені у протоколі ґрунтуються виключно на припущеннх та поясненнях потерпілої особи, яка могла сплутати собак. Доказів перебування собаки ОСОБА_1 за межами ізольованої території матеріали справи не містять.
Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги,потерпілої, яка повністю такі заперечила, просила залишити оскаржувану постанову без змін, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, підтверджується: даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 455324, заяві ОСОБА_2 , консультаційному висновку спеціаліста від 10.04.2025.
Будь-яких зауважень на складений протокол ОСОБА_1 не подавала.
Апеляційні твердження про те, що потерпіла ОСОБА_2 могла переплутати собаку, яка вкусила її дитину є припущенням апелянта, яке не підтверджується будь-якими доказами, а відтак не береться до уваги апеляційним судом.
Твердження апелянта про те, що собака ОСОБА_1 не виходить за межі загородженої території спростовуються долученими до матеріалів справи фото світлинами, з яких чітко вбачається, що собака сидить на паркані будинку, що підтверджує безперешкодну можливість перебування собаки ОСОБА_1 за межами ізольованої території подвір'я.
Аналізуючи згадані докази у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою і не містять істотних розбіжностей та беззаперечно в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено судом першої інстанції в основу прийнятого рішення і свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Згідно із п. 3, 5 ч.7 ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV (далі Закон) дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї. Відповідно до ст. 9 Закону, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. А згідно із ч.8 ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Як вбачається із матеріалів справи, потерпілій ОСОБА_2 , заподіяно шкоду здоров'ю її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8) в результаті укусу собакою.
Санкція ч.3 ст. 154 КУпАП є безальтернативною, передбачає покарання у виді стягнення із конфіскацією тварини, а тому доводи апелянта про те, щоб не конфісковувати собаку є безпідставними і необгрунтованими. Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Встановлюючи додаткове стягнення у виді конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, законодавець переслідує мету превенції запобігти вчиненню нових правопорушень, оскільки утримання собаки, яка є джерелом підвищеної небезпеки, здатне в майбутньому повторно заподіяти шкоду здоров'ю інших людей.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував її дії за ч.3 ст.154 КУпАП. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, в дохід держави з конфіскацією собаки накладене відповідно до санкції ч. 3 ст. 154 КУпАП .
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальної особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Маліновська-Микич О.В.