Дата документу 12.06.2025 Справа № 337/1424/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/703/25 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №337/1424/25Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 червня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарги обвинуваченого ОСОБА_8 (з доповненнями) та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.114-2, ч.3 ст.436-2 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 24.07.2025 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до нього більш м'який запобіжний захід. Свої вимоги мотивував тим, що судове рішення є незаконним. Існування передбачених ст.177 КПК жодними доказами не доведено та спростовується. В обґрунтування наведеного твердження ОСОБА_8 посилається на те, що він має інвалідність за захворюванням серця, вказує про недостатність коштів на лікування. На переконання обвинуваченого, існують обґрунтовані підстави для застосування до нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання. Такий запобіжний захід буде достатнім для дотримання ним процесуальних обов'язків та надасть можливість реалізувати право на захист, повернутися до офіційного працевлаштування, використати право на пенсійне забезпечення, оформлювати спадщину, ознайомлюватися із матеріалами досудового розслідування та доводити свою невинуватість.
В апеляційній скарзі захисник просив ухвалу суду скасувати. Свої вимоги мотивував тим, що ухвала суду є незаконною та немотивованою. Оскаржувана ухвала базується на тяжкості обвинувачення. Встановлені ризики мають гіпотетичний характер та вже нівельовані. ОСОБА_8 готовий негайно здати свій закордонний паспорт, що унеможливить ризик переховування від суду. Обвинувачений має ряд тяжких хвороб, потребує постійного лікування, яке неможливо забезпечити в умовах слідчого ізолятора. Оскільки обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, власне житло та місце реєстрації. Відтак, на переконання захисника, на даному етапі можливо не обирати ОСОБА_8 запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні; прокурора, який заперечив проти апеляційних скарг та просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Хортицького районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні передбачених ч.2 ст.114-2, ч.3 ст.436-2 КК кримінальних правопорушень.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та продовжити вчиняти інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 ґрунтується на зазначених вимогах процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених п.п.1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .
На підтвердження існування вказаних ризиків свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, а також злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, які віднесено до категорії тяжких, і за їх вчинення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено, у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини.
В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_8 ставиться в провину вчинення передбаченого ч.2 ст.114-2 КК злочину в умовах воєнного стану, що станом на день апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду не скасований; та вчинення передбачених ч.3 ст.436-2 КК злочинів під час збройної агресії рф проти України, що наразі триває.
З огляду на конкретні обставини вчинення обвинуваченим передбачених інкримінованих йому злочинів, в тому числі із застосуванням забороненої соціальної мережі, враховуючи особливості доступу до такого засобу масової інформації та кількість епізодів злочинної діяльності, районний суд обґрунтовано встановив й існування передбачених п.п.2, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків.
На переконання колегії суддів, з огляду на наявність передбачених п.п.1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, гарантувати їх запобігання без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 не вбачається можливим.
Відтак, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів, усупереч доводам апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі.
Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою є законним і мотивованим, відповідає характеру і тяжкості інкримінованих діянь та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, колегія суддів зауважує, що сама по собі тяжкість інкримінованих злочинів не є самостійною підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, натомість судом першої інстанції враховано сукупність усіх встановлених у даній справі обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою особи.
Апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції дотримано вимог ч.6 ст.176 КПК, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема ст.114-2 КК, за наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів відхиляє вимоги апеляційної скарги обвинуваченого щодо застосування до нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
За наведених обставин, аргументи про наявність у ОСОБА_8 житла, місця реєстрації та інші відомості, які позитивно характеризують особу обвинуваченого, на переконання апеляційного суду, не можуть бути беззаперечними підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду за відсутності інших достатніх та вагомих підстав для прийняття такого рішення.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого і його захисника щодо незадовільного стану здоров'я ОСОБА_8 були предметом перевірки суду першої інстанції, яким враховано вік та стан здоров'я обвинуваченого, що не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило. Вказане дало можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що стан здоров'я ОСОБА_8 не перешкоджає подальшому триманню під вартою.
З чим погоджується й колегія суддів, та зауважує , що під час апеляційного перегляду такі доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження. Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, судова колегія, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Що стосується аргументів ОСОБА_8 щодо скасування арешту належного йому майна в рамках даного кримінального провадження, про що він зазначав у своїй апеляційній скарзі з доповненнями, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що обвинувачений не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції та заявити відповідне клопотання у передбаченому ст.174 КПК порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 (з доповненнями) та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4