Дата документу 17.06.2025Справа № 554/8240/25
Провадження № 2-о/554/232/2025
17 червня 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участі секретаря - Кашуби В.А.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,
встановив:
Адвокат Гайтота М.І. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про видачу обмежувального припису та просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , яка належить їй на праві приватної приватної власності; заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного перебування з заявником за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися до місця проживання Заявника , а саме АДРЕСА_1 , ближче ніж на 500 (п'ятсот) метрів; заборонити ОСОБА_3 наближатися до Заявника, інших місць частого відвідування Заявником ближче ніж на 500 (п'ятсот) метрів; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування вимог вказала, що заінтересована особа ОСОБА_3 являється сином Заявниці ОСОБА_1 . Вони проживали разом в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , до моменту її побиття ОСОБА_3 . Під час сумісного проживання син ОСОБА_3 спричиняв психологічний тиск та висловлювався нецензурною лайкою в сторону Заявниці, неодноразово завдавав їй тілесних ушкоджень, внаслідок чого Заявниця декілька разів викликала поліцію. Постійний психологічний тиск та побиття з боку ОСОБА_3 стали підставою для втечі з власної домівки. На даний час Заявниця проживає в Благодійній організації “Світло надії», так як вдома вона боїться за своє здоров'я та життя, та і ОСОБА_3 її не впускає у власну квартиру.Нею було направлено адвокатський запит 06/25 від 01 травня 2025 року направленого до Благодійної організації “Світло надії». У відповіді за № 47-25 від 05.05.2025 року Благодійна організація “Світло надії» повідомила про те , що 24 січня 2025 року громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було направлено у супроводі працівників поліції до Денного центру соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статті з “кризовою кімнатою» БО “Світло надії» у м. Полтава як особу, що постраждала від домашнього насильства. З 24.01.2025 року по 03.02.2025 року її переведено до Притулку для жінок та жінок з дітьми БО “Світло надії» для подальшого перебування, де вона продовжує отримувати послугу по теперішній час. Підставами для надання соціальної послуги є подання від СПДН ВП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 24.01.2025 року та направлення, видане Департаментом культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради від 01.02.2025 року. ОСОБА_3 є залежним від алкоголю, після вживання алкоголю в нього виникають приступи агресії та ненависті до рідної матері. Тривалий період часу Заявниця терпіла, але в Заявниці дедалі більше погіршується стан здоров'я, адже вона вже людина похилого віку та більш чутлива до різного роду стресів. Таким чином, Заявниця я є особою, яка зазнала домашнього насильства.На даний час ОСОБА_1 немає можливості користуватися своїм житлом, так як ОСОБА_3 не пускає її в квартиру. Крім того, щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо Заявниці необхідно до ОСОБА_3 застосувати обмежувальний припис, тому Заявниця була змушена звернутися до суду.
Ухвалою судді від 04.06.2025 року було відкрито провадження у даній справі.
Заявник та її представник в судовому засіданні підтримали заяву та просили її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду, не повідомив про причину неявки.
Суд, заслухавши учасників судорвого засіданні, дослідивши, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Судом установлено, що заявниця ОСОБА_3 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом із своїм сином ОСОБА_3 .
Заявниця ОСОБА_3 зазнає систематичного фізичного та психологічного насильства від ОСОБА_3 , та неодноразово у зв'язку з цим зверталася до поліції.
На підтвердження цих обставин нею надано до суду копію термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_3 від 24.01.2025 року, відповідно до якого останній висловлював образи нецензурною лайкою своїй матері ОСОБА_1 , термін дії якого закінчився 03.02.2025 року.
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Як наголошено у пунктах 3, 6, 7, 8 ч. 1ст. 1 цього Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов'язків.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У відповідності до правової позиції постанови Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) зазначено наступне. У п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є визначення поняття «домашнє насильство». До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника (п. 2 ч. 1ст. 24 цього Закону).
У відповідності до ст.411 ЦПК України правові позиції Верховного Суду є обов'язковими для суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраниму справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наданих суду письмових матеріалів, між матір'ю та сином наявний конфлікт та вкрай напружені стосунки.
Враховуючи надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що заявницею не надано до суду належного підтвердження систематичності вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо неї та не обгрунтовано наявність ризиків вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці, так як вказуючи на неодноразові звернення до поліції з приводу насильства з боку сина, представником ОСОБА_2 було надано лише одну копію термінового заборонного припису стосовно кривдника щодо конфлікту, який мав місце 24 січня 2025 року між ОСОБА_1 та сином., а також постанову Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.03.2025, щодо конфлікту, який мав місце в той же день. Фактично зазначені документи є єдиними доказами домашнього насильства, який вичерпав свою дію як засіб впливу стосовно кривдника, будь-яких інших доказів здійснення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо своєї матері - матеріали справи не містять, а тому відсутність доказів вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно матері, яке б мало регулярний та постійний характер, загрожувало б її фізичному здоров'ю або завдавало б шкоди її психологічному здоров'ю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису, у зв'язку з чим, заявлені вимоги ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 не можуть бути задоволені.
Більш того, вимоги заявника про заборону щодо перебування у місці проживання (перебування) ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , є необґрунтованими та безпідставними, оскільки доказів користування іншим житлом ОСОБА_3 заявницею не надано, тому, така заборона може бути втручанням в право на житло, що охоронюване Конституцією України.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 23.05.2025 року.
Суддя М.О.Материнко