Справа № 302/85/25
20.06.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - Белла В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодоОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП адвоката Белла В.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2025 року,
Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2025 року накладено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, мешканця АДРЕСА_1 ,, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі - 605 грн. 60 коп.
Відповідно до постанови, - 04.01.2025 біля 16 години 25 хв. ОСОБА_1 керував легковим автомобілем марки «Джип Компас» номерний знак НОМЕР_1 в селищі Міжгір'я по вулиці Георгія Добри Хустського району Закарпатської області в стані алкогольного сп'яніння, що зафіксовано під час огляду застосуванням приладу «Драгер» з показником 1,87%, а також записом на відеокамеру, чим порушив вимоги п.2.9 А Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Белла В.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною у зв'язку із грубим порушенням процесуального законодавства поліцейськими під час документування та оформлення матеріалів правопорушення, що виразилось у прийняті судом першої інстанції незаконного та упередженого рішення на стадії припущення без достатніх допустимих доказів, яке суперечить положенням кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - Белла В.М., вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд першої інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 212810 від 04.01.2025, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, 04.01.2025 біля 16 години 25 хв. ОСОБА_1 керував легковим автомобілем марки «Джип Компас» номерний знак НОМЕР_1 в селищі Міжгір'я по вулиці Георгія Добри Хустського району Закарпатської області в стані алкогольного сп'яніння, що зафіксовано під час огляду застосуванням приладу «Драгер» з показником 1,87%, а також записом на відеокамеру, чим порушив вимоги п.2.9 А Правил дорожнього руху України.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: результатом тестування на алкоголь «Драгер» № 6820 від 04.01.2025, результат тесту 1,87‰; направленням на огляд водія транспортного засобу - ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 04.01.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано результат огляду на стан сп'яніння - 1,87% проміле, відеозаписом, який міститься на компакт-диску, долученому до протоколу у відповідності до ст. 266 КУпАП, на якому міститься відеозапис, а саме на якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу Драгер - 6820, результат був - 1,87 ‰ (проміле).. Після чого на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім цього, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та його результатів ОСОБА_1 .
Не надано й доказів, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість працівників поліції.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували доводи апеляційної скарги щодо незаконностіта необґрунтованості постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також направлені останнім на уникнення адміністративної відповідальності. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були також підставою для скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Белла В.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП- залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага