Єдиний унікальний номер: 378/695/25
Провадження № 3/378/235/25
23.06.2025 року селище Ставище
Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., розглянувши матеріали, які надійшли від СПД № 1 ВП № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 340326 від 24.05.2025 ОСОБА_1 24.05.2025 року о 13 годині 30 хвилини, по вул. Центральній, 35 в с. Красилівка, керував мототрактором MT161GT, без державного номерного знаку, з ознаками сп'яніння, а саме: порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 вину свою в скоєнні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що 24.05.2025 року в обідню пору він в с. Красилівка керував мототрактором, коли зупинився, до нього підійшли працівники поліції, які під'їхали на службовому автомобілі, висловили підозру, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння. Він пояснив, що вжив чарку спиртного ще о 5 годині ранку, після чого працював на полі, на час спілкування з поліцейськими в стані сп'яніння не перебував, на пропозицію поліцейських їхати в лікарню не погоджувався, так як був дуже брудний, проте, не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер, проте, у поліцейських такий прилад був відсутній.
Інспектор поліції Слушний Р. В., який склав 24.05.2025 протокол відносно ОСОБА_1 , на виклик суду (а. с. 19) не прибув.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Пункт 2.5. ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
У відповідності з положеннями ч. ч. 3, 6 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Така ж процедура передбачена п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, п.7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкції).
Виписані в протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в час та місці, вказаних в протоколі, не знайшли підтвердження в суді на підставі досліджених доказів.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні 24.05.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, до матеріалів справи додано відеозапис з бодікамери (а. с. 7), відповідно до якого до ОСОБА_1 , який стояв біля мототрактора, підійшли поліцейські (о 13:31:40), які висловили йому підозру про факт перебування в стані алкогольного сп'яніння. О 13.32:25 на запитання поліцейського, чи погоджується ОСОБА_1 пройти огляд на місці чи в лікарні, останній, погодившись, відповів «Давайте дихну». Вдруге на запитання поліцейського о 13:33:04, чи буде він дихати в Драгер, ОСОБА_1 знову відповів о 13:33:10 «Ну давайте дихну». В подальшому з телефонній розмові поліцейський повідомив співрозмовнику, що у них немає приладу «Драгер» (о13:33:48) та зазначив дослівно «Будемо на відмову його крутити», зазначивши, що потрібно забезпечити огляд на місці, а якщо не захоче водій, тоді в лікарні. Після цього поліцейські разом з ОСОБА_1 проїхали на службовому автомобілі до місця проживання останнього для надання їм своїх документів та склали відносно нього протокол за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Фактично вказаним відеозаписом не зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП. Натомість ОСОБА_1 двічі висловив поліцейським ствердно свою згоду на проходження такого огляду на місці зупинки. Проте, поліцейські не забезпечили ОСОБА_1 на його згоду проходження такого огляду на місці.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Статтею ст. 130 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідно до відеозапису від 24.05.2025 ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, тобто, не зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду у встановленому законом порядку - суд, оцінивши наявні в даній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаним протоколом слід закрити.
Керуючись ст. 62 Конституції України, п. 1 ст. 247 ст. ст. 283-285,287 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н. М. Марущак