10.06.2025
Справа № 359/6177/25
Провадження №1-в/359/322/2025
10 червня 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , представника колонії ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією в режимі відеоконференції з ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)» та ВКЗ, клопотання начальника ДУ «Бориспільська випрана колонія (№119)» ОСОБА_6 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за вироком Подільського районного суду міста Києва від 21.02.2022 року, зміненого ухвалою Київського апеляційного суду від 20.07.2022 року, за ч.3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки,
про заміну покарання більш м'яким,
27.05.2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло вищезазначене клопотання начальника ДУ «Бориспільська випрана колонія (№119)» ОСОБА_6 відносно ОСОБА_5 про заміну покарання більш м'яким.
У клопотанні начальник установи зазначає, що ОСОБА_5 став на шлях виправлення. Має шість заохочень, стягнень не має. Працевлаштований в майстерні установи на дільниці пошиття швейних виробів, відношення до праці сумлінне. Пільга на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням йому вже відкрилася 22.05.2025 року, у зв'язку з чим просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні представник колонії підтримав клопотання установи, зазначивши, що ОСОБА_5 став на шлях виправлення, має сумлінне ставлення до праці.
Засуджений в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
В судовому засіданні прокурор не заперечував щодо задоволення клопотання.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та особової справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Дослідженими матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_5 засуджено за вироком Подільського районного суду міста Києва від 21.02.2022 року, зміненого ухвалою Київського апеляційного суду від 20.07.2022 року, за ч.3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Початок строку відбування покарання: 22.09.2022 року, кінець строку: 22.09.2026 року.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, за яке відбуває покарання засуджений відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
Тобто на момент розгляду клопотання, засуджений відбув 2/3 частини строку покарання, призначеного судом, що свідчить про наявність передумови (формалізованої підстави, що пов'язується із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст. 82 КК України. Терміном настання пільги за ст. 82 КК України є 22.05.2025 року.
З 02.12.2022 року засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)».
Згідно характеристики на засудженого, за час відбування покарання в державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)» останній характеризується виключно позитивно. За сумлінну поведінку та ставленні до праці за час відбування покарання отримав шість заохочень, стягнень не має. На профілактичному обліку установи не перебуває.
Засуджений працевлаштований в майстерні установи, відношення до праці сумлінне. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує рівні взаємовідносини із засудженими позитивної спрямованості. Адекватно реагує на критику в свою адресу. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. За характером спокійний, врівноважений. До лідерства не прагне. При спілкуванні відкритий, щирий. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайній зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушення вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Крім того, ОСОБА_5 приймає активну участь в програмах диференційованого виховного впливу.
На день розгляду клопотання невідбута частина покарання становить 1 (один) рік 3 (три) місяці 12 днів.
Згідно оцінки, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення - низький, рівень ймовірної небезпеки для суспільства - низький. Несплачений цивільний позов становить 18442 грн. 92 коп., однак до установи виконавчий лист не надходив.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України кримінальне покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначення більш м'якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого і запобіганню вчиненню нових злочинів.
Тобто, головною передумовою для застосування до особи більш м'якого покарання - є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» визначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким має надзвичайно важливе значення для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Також, необхідною умовою застосування положень статті 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
Постановою Пленуму Верховного Суду України, від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», передбачено, що оскільки судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, справляє великий виховний і запобіжний вплив, як на самого засудженого так і на інших осіб, суди, під час судового засідання у справах цієї категорії, повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати, ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків у період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Таким чином, з вищенаведеного слідує, що основними умовами для застосування щодо засудженого пільги, передбаченої ст. 82 КК України є: відбуття засудженим певної частини призначеного покарання, визначеної у ч. 4 ст. 82 КК України; наявність факту того, що засуджений став на шлях виправлення.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої, правослухняної поведінки, ресоціалізації - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства: повернення його до самостійного, загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
При цьому, критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст. 82 КК України є: ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання; участь у суспільно-корисній праці; участь у виховних заходах; участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні; участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність; участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій; поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством; прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності, виконавчих листів); визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому; підтриманні соціально-корисних зв'язків та позитивних намірів на життя після звільнення.
Тобто, за змістом ст. 82 КК України при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому невідбута частина покарання, призначеного за вироком суду, замінюється більш м'яким покаранням, яке засуджений продовжує відбувати. Така заміна покарання означає, що засуджений фактично достроково звільняється від відбування більш тяжкого виду покарання, однак замість того призначається більш м'який вид покарання.
Отже, визначаючи ступінь виправлення засудженого, суд враховує, що такий за весь період відбування покарання характеризується позитивно, отримав чотири заохочення за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, стягнень не мав та визнав свою вину у вчиненому злочині та розкаявся в ньому, бере активну участь у програмах/заходах, не допускає порушень, має бажання змінити своє життя та підтверджує це активним вчинками, залучається до робіт з благоустрою установи та відділення, до праці ставиться сумлінно, дотримується правил внутрішнього розпорядку, на профілактичному обліку не перебуває.
Відповідно до ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає в триманні особи у кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці, обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
Таким чином, із урахуванням встановлених обставин, наведених обґрунтувань та аргументації, суд приходить до висновку про наявність визначених Законом підстав для задоволення клопотання, оскільки вище наведене вказує на наявність визначених законом умов, які дають підстави для застосування щодо засудженого ОСОБА_5 положень ст. 82 КК України, зокрема те, що він став на шлях виправлення, а тому заслуговує на заміну невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі на один ступінь нижче, а саме: обмеження волі на невідбуту частину основного покарання, що становить 1 (один) рік 3 (три) місяці 12 днів.
Враховуючи зазначене, на підставі ст. 82 КК України та керуючись ст.ст. 376, 536-539 КПК України, суд -
Клопотання начальника ДУ «Бориспільська випрана колонія (№119)» ОСОБА_6 , - задовольнити.
Замінити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженому за вироком Подільського районного суду міста Києва від 21.02.2022 року, зміненого ухвалою Київського апеляційного суду від 20.07.2022 року, за ч.3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, - невідбуту частину основного покарання, що становить 1 (один) рік 3 (три) місяці 12 днів, на більш м'який вид покарання у виді обмеження волі на той самий строк, що становить один рік три місяці дванадцять днів.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду на протязі 7 днів з дня проголошення шляхом подання апеляції через Бориспільський міськрайонний суд Київської області з моменту отримання повного тексту ували суду.
Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 12.06.2025 року.
Суддя ОСОБА_1